Лицензионное программное обеспечение для строителей, архитекторов, сметчиков: установка, обучение, обновление.
(044)331-63-18, (050)330-54-00, (068)201-77-62, (093)810-80-69
Лицензионная АВК-5 ред. 3.0.4. (4608 грн. с НДС на 2 П.К.). Бесплатно: установка, начальное обучение и обновление (1 год).
«ЗОДЧИЙ» (880 грн.) - лицензионная компьютерная база строительных нормативов Украины (ДБН, ДСТУ, ГОСТ, СНИП, ВСН, НПАОП).
"Норматив-ПРО" - Пожарная безопасность, Охрана труда, Санэпиднадзор. Лицензионный DVD-сборник

<br><br><title>Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 8 травня 2009 року N 312

Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання

На виконання Доручення Президента України від 06.03.2003 р. N 1-1/252 (абзац другий, стор. 1), доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 р. N 14494 (п. 2) наказую:

1. Затвердити:

1.1. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози, що додається.

1.2. Введення до протоколів надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом, що додається.

1.3. Протокол надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс, що додається.

1.4. Протокол надання медичної допомоги хворим на алопеції, що додається.

1.5. Протокол надання медичної допомоги хворим на анафілактичний шок, що додається.

1.6. Протокол надання медичної допомоги хворим на артропатичний псоріаз, що додається.

1.7. Протокол надання медичної допомоги хворим на атопічний дерматит, що додається.

1.8. Протокол надання медичної допомоги хворим на багатоформну ексудативну еритему, що додається.

1.9. Протокол надання медичної допомоги хворим на бородавки, що додається.

1.10. Протокол надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай, що додається.

1.11. Протокол надання медичної допомоги хворим на вітиліго, що додається.

1.12. Протокол надання медичної допомоги хворим на вузлувату еритему, що додається.

1.13. Протокол надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі, що додається.

1.14. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпесвірусну інфекцію, що додається.

1.15. Протокол надання медичної допомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга, що додається.

1.16. Протокол надання медичної допомоги хворим на гонорею, що додається.

1.17. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії кистей та стоп, що додається.

1.18. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофії тулуба, що додається.

1.19. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітії нігтів, що додається.

1.20. Протокол надання медичної допомоги хворим на дерматофітію пахову, що додається.

1.21. Протокол надання медичної допомоги хворим на екзему, що додається.

1.22. Протокол надання медичної допомоги хворим на злоякісні лімфоми шкіри, що додається.

1.23. Протокол надання медичної допомоги хворим на кандидоз, що додається.

1.24. Протокол надання медичної допомоги хворим на кропив'янку, що додається.

1.25. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (мікроспорію), що додається.

1.26. Протокол надання медичної допомоги хворим на мікози (трихофітію), що додається.

1.27. Протокол надання медичної допомоги хворим на обмежену склеродермію, що додається.

1.28. Протокол надання медичної допомоги хворим на пітіріаз рожевий, що додається.

1.29. Протокол надання медичної допомоги хворим на пруриго, що додається.

1.30. Протокол надання медичної допомоги хворим на псоріаз, що додається.

1.31. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз, що додається.

1.32. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз, що додається.

1.33. Протокол надання медичної допомоги хворим на сечостатевий хламідіоз, що додається.

1.34. Протокол надання медичної допомоги хворим на синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла, що додається.

1.35. Протокол надання медичної допомоги хворим на сифіліс, що додається.

1.36. Протокол надання медичної допомоги хворим на уроджений іхтіоз, що додається.

1.37. Протокол надання медичної допомоги хворим на фотодерматози, що додається.

1.38 Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу Дар'є, що додається.

1.39. Протокол надання медичної допомоги хворим на хворобу, спричинену лікарськими засобами, що додається.

1.40. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний вовчак, що додається.

1.41. Протокол надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай, що додається.

1.42. Графічне та схематичне представлення протоколів, що додається.

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров'я обласних, у м. м. Києві та Севастополі міських державних адміністрацій забезпечити впровадження клінічних протоколів, затверджених п. 1 цього наказу, у підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра В. В. Лазоришинця.

 

Міністр  

В. М. Князевич  


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Введення до протоколів
надання медичної допомоги хворим на дерматози

I. Галузь застосування протоколів

Тип лікувально-профілактичного закладу - спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади шкірно-венерологічні диспансери та шкірно-венерологічні кабінети. Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів. Амбулатроно-поліклінічні заклади, що мають шкірно-венерологічні кабінети. Профіль відділення - шкірновенерологічне. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

II. Нормативні посилання

1. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.2002 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги".

2. Наказ МОЗ України N 127 від 02.04.2002 р. "Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань".

3. Наказ МОЗ України N 422 від 19.11.2002 р. "Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні".

4. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.2004 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України".

5. Наказ МОЗ України N 122 від 09.03.2004 р. "Про подальший розвиток алергології в Україні".

III. Позначення і скорочення

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція

LE-клітини - клітини Lupus erythematodes

АД - атопічний дерматит

АлТ - аланінтрансаміназа

АсТ - аспартаттрансаміназа

РВ - реакція Васермана

РМП - реакція мікропреципітації

РІФ - реакція імунофлуоресценції

СФТ - селективна фототерапія

СРБ - Ц-реактивний білок

КСР - комплекс серореакцій

АТ - антитіла

ФХТ - фотохіміотерапія.

IV. Загальні положення

Протоколи надання медичної допомоги хворим на дерматози створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою хвороби шкіри.

Протоколи створені для вирішення наступних задач:

• Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на дерматози;

• Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим дерматозами;

• Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою;

• Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих. Лікування дітей в даних протоколах не розглядається.

У даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

С) достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись з урахуванням певних обставин;

Д) не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

С) докази, які отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;

Д) докази, які отримані на окремих хворих.

V. Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози

Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматози здійснюється Інститутом дерматології та венерології АМН України. Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

VI. Загальні питання

6.1. Визначення поняття

Захворюваність дерматозами на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Зареєстровано всього захворювань шкіри і підшкірної клітковини серед населення України в 2005 році 4866,3 на 100 тис. населення, у тому числі інфекцій шкіри та підшкірної клітковини - 1499,2; контактним дерматитом - 749,4; атопічним дерматитом - 174,4; псоріазом - 186.5. Захворюваність дерматофітозами населення в 2005 році в Україні була 34,2 на 100 тис. населення, мікозами стоп - 101,7; коростою - 68,9. Захворюваність шкірними хворобами завжди була найбільш високою, що пов'язується із значною забрудненостю повітря, води, грунту, харчових продуктів. За останні 5-ть років збільшилась захворюваність алергодерматозами на - 14 %, встановлено, що в областях з найбільшим викидом в атмосферу забруднюючих речовин спостерігалась найбільша захворюваність алергодерматозами.

6.2. Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів

Методи діагностики, лікування та профілактики інфекційних дерматозів, перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Поглиблюються знання про епідеміологію неінфекційних захворювань шкіри. Тому в багатьох країнах світу розробляються нові та обновляються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування дерматозів з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання

- поліпшення якості надання медичної допомоги дерматологічним хворим, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.

Термін дії клінічних протоколів - 5 років. В подальшому потрібно здійснювати їх перегляд.

6.4. Обстеження хворих дерматологічної групи

Перелік обстежень та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики дерматозів

Обов'язкові обстеження

Вартість 

Додаткові обстеження** 

Вартість 

Аналіз крові загальний 

14 

Дослідження на кліща 

10 

Аналіз сечі загальний 

10 

Дослідження на клітини Тцанка 

25 

РМП з кардіоліпіновим антигеном 

10 

Гістологічні дослідження

18 

Аналіз крові на цукор 

  

Бактеріологічні дослідження на мікробну флору та чутливість до антибіотиків 

23 

Аналіз сечі за добу 

LE- клітини 

25 

Зішкряб лусочок шкіри 

12 

Імунологічні дослідження 

30 

Зішкряб з нігтів 

12 

Підбір препаратів in vitro (циклоферон, імуноглобулін та ін.) 

60 

Сеча по Зімницькому 

Дослідження крові на згортання 

24 

Сеча на жовчні пигменти 

Ревматоїдний фактор 

15 

Дослідження кала на скриту кров 

Антистрептолізин-о 

10 

Кал на стронгілоідоз 

15 

Антитіла до ДНК 

15 

Мікроскопія кала на гельмінти 

10 

Визначення кількості еозинофілів (у пухирі чи на слизових оболонках) 

10 

Аналіз волосся з місць ураження 

11 

Рентгенографія суглобів 

30 

Забір крові одноразовим шприцом 

  

  

Ig A (ІФА) 

2,5 

  

  


Примітки:

* Обов'язкові обстеження проводять у шкірновенерологічних установах 2 і 3 рівня.

** Додаткові обстеження проводять у шкірновенерологічних закладах 3 рівня.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Введення до протоколів
надання медичної допомоги хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

I. Галузь застосування протоколів

Галузь застосування даних протоколів - шкірно-венерологічні диспансери.

Рівень надання допомоги - районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, обласні лікарні та диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України та клініки вищих навчальних закладів.

Профіль - шкірно-венерологічне відділення.

II. Нормативні посилання

1. Конституція України, ч. I, ст. 3.

2. Наказ МОЗ України N 507 від 28.12.2002 року "Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги".

3. Наказ МОЗ України N 286 від 07.06.2004 р. "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України".

4. Європейський посібник з лікування захворювань, що передаються статевим шляхом. Опубліковано в журналі: International Journal of STD&AIDS, Volume 12, Supplement 3, October 2001.

5. Наказ МОЗ України N 120 від 25.05.2000 р. "Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".

6. Наказ МОЗ України N 204 від 29.12.92 р. "Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні".

7. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92 р. N 2801-ХІІ, ст. 6, ст. 8, ст. 34, ст. 39, ст. 43, ст. 44.

8. Наказ МОЗ України N 385 від 01.08.2005 р. "Про інфекційний аспект донорської крові та її компонентів".

III. Позначення і скорочення

ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

ВААРТ - високоактивна антиретровірусна терапія

ПЛР - полімеразно-ланцюгова реакція

СМР - спинномозкова рідина

КСР - комплекс серореакції

РІФ - реакція імунофлуоресценції

РІТ - реакція імобілізації трепонем

ІФА - імуноферментний аналіз

АЛТ - аланінтрансаміназа

АСТ - аспартаттрансаміназа

ЛДГ - лактатдегідрогеназа

РАЛ - реакція агломерації лімфоцитів

ЗЗМТ - запальні захворювання органів малого таза

ПІФ - пряма імунофлуоресценція

МАНК - метод ампліфікації нуклеїнових кислот

ВПГ - вірус простого герпесу

ВПЛ - вірус папіломи людини

ВЕН - внутрішньоепітеліальна неоплазія

ГК - генітальні канділоми.

IV. Загальні положення

Протоколи надання медичної допомоги хворим на ІПСШ створені з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою при цих захворюваннях.

Протоколи створені для вирішення наступних задач:

• Встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на ІПСШ.

• Уніфікації і оптимізації медичної допомоги хворим на ІПСШ.

• Забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою.

• Вимоги даних протоколів застосовують для дорослих.

В даних протоколах використано шкалу переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

V. Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ

Ведення протоколів надання медичної допомоги хворим на ІПСШ здійснюється МОЗ України та Інститутом дерматології та венерології АМН України.

Система ведення протоколів передбачає взаємодію Інституту дерматології та венерології АМН України з усіма зацікавленими організаціями.

VI.

6.1. Визначення поняття

Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини переважно статевим шляхом, зустрічаються часто і на сьогодні являються актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо захворюваність цими інфекціями продовжує зростати. Нараховують більше 20 збудників ІПСШ, що характеризуються високою контагіозністю, значним розповсюдженням серед сексуально активних груп населення і вимагають застосування особливих заходів громадської профілактики. В групу ІПСШ входять: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, м'який шанкер, лімфогранульоматоз паховий, донованоз, урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, вірусні ураження, кандидоз та ін.

6.2. Медико-соціальна значимість розробки даних протоколів

Методи діагностики, лікування та профілактики ІПСШ перш за все направлені на переривання процесу передачі інфекції та ліквідацію її джерел шляхом виявлення епідеміологічно найбільш небезпечних хворих. Тому в багатьох країнах світу розроблюються нові та обновлюються існуючі протоколи діагностики, профілактики та лікування ІПСШ з урахуванням соціально-економічних умов держави та міжнародного досвіду.

6.3. Мета розробки протоколів і їх основні завдання

- поліпшення якості надання медичної допомоги хворим на ІПСШ, забезпечення доступності допомоги. Впровадження нових методів діагностики і лікування в клінічну практику.

6.4. Обстеження хворих на ІПСШ

Діагностична тактика при підозрі на наявність ІПСШ та ВІЛ-інфекції полягає в тестуванні хворих на ІПСШ та ВІЛ. Подальший серологічний моніторинг дозволяє своєчасно виявити ВІЛ-позитивний статус. Алгоритм ведення таких пацієнтів повинен включати: дотестове консультування; тестування (або лабораторно-серологічний моніторинг) на ІПСШ/ВІЛ; післятестове консультування; корекцію програми лікування.

Обстеження та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ надані в нижченаведеній таблиці.

Перелік обстежень та вартість одного обстеження (грн.), які застосовуються для діагностики ІПСШ

Обов'язкові обстеження

Вартість 

Додаткові обстеження** 

Вартість 

Аналіз крові загальний 

14 

Дослідження ліквору 

25 

Аналіз сечі загальний 

10 

Метод Романовского-Гімза 

12 

РМП з кардіоліпіновим антигеном 

10 

Гістологічні дослідження  

18 

Аналіз крові на цукор 

Бактеріологічні дослідження на мікробну флору та Чутливість до антибіотиків 

23 

Кров на RW 

26 

Дослідження ПІФ на хламідії 

12 

РІФ кількісний 

36 

Мікробіологічна діагностика гонореї 

30 

РІТ  

38 

Мікробіологічна діагностика гонореї та трихомоніазу 

45 

ІФА 

21 

Дослідження вірусу герпесу 

20 

Забір урогенітального Мазка та зішкряба (1 раз. зонд + транспортна пробірка) 

Імунологічні дослідження 

60 

Дослідження на бліду спірохету 

Визначення антиспермальних антитіл 

20 

Мікроскопія кала на наявність гельмінтів 

10 

Дослідження крові на згортання 

24 

Сеча по Зимніцькому 

РНІФ з ембріонами 

42 

Дослідження сечі на дріжжі 

21 

Посів крові і спинномозкової рідини 

17 

Забір крові одноразовим шприцом 

Дослідження на гарднерели 

15 

Дослідження на уреаплазму на твердому середовищі 

18 

Дослідження на уреаплазму (в рідині)  

18 

Мікробіологічне дослідження на трихомоніаз 

12 

Визначення ПЛР ДНК збудників інфекції: вірус герпеса 1, 2 папіломовірус (загальн.) хламідії мікоплазма гомініс мікоплазма геніталіум нейсерія гонореї трихомонас вагіналіс гепатиту B, C мікобактерії туберкульозу 

По 25
Кожна 

Дослідження на СНІД методом ІФА, імунний блот та ін.  

20 

  

  


Примітки:

* Обов'язкові обстеження проводять у шкірновенерологічних установах 2 і 3 рівня.

** Додаткові обстеження проводять у шкірновенерологічних закладах 3 рівня.

Термін дії клінічних протоколів 5 років. В подальшому необхідно здійснювати їх перегляд.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги вагітним, хворим на сифіліс

СИФІЛІС Код МКХ-10 (А51-А53.9)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Пеніциліни є єдиним адекватним засобом лікування вагітних, хворих на сифіліс. Альтернативою можуть бути тільки макроліди, застосування яких виправдане непереносимістю пеніцилінів (кларитроміцин, спіраміцин), які мають високу біодоступність і добре проникають крізь плацентарний бар'єр.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний, акушерсько-гінекололгічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог, акушер-гінеколог.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Основні методики

Методики лікування сифілісу у вагітних залежать від форми захворювання і строку вагітності. Превентивне і специфічне лікування жінок у першій половині вагітності (до 19 - 20 тижнів) проводиться методами, аналогічними тим, що застосовуються при лікуванні сифілісу у невагітних.

Лікування проводяться в умовах стаціонару. Лікування жінок у другій половині вагітності засновано на комбінації водорозчиненого пеніциліну G натрієва сіль, який уводиться вунутрішньовенно та бензатінпеніциліну, який уводиться внутрішньом'язово. При всіх формах сифілісу через 12 годин після останньої внутрішньовенної ін'єкції одноразово уводиться бензатинпеніцилін внутрішньом'язово.

Схеми специфічного лікування різних форм сифілісу у жінок в другій половині вагітності.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ залежить від строку інфікування. При всіх ранніх формах сифілісу (строк зараження не більше 1 року) лікування проводиться одним курсом. При пізньому і прихованому сифілісі з невстановленим строком зараження, а також при злоякісному перебігу захворювання, лікування проводиться двома курсами. Другий курс проводиться через 3 - 4 тижня після першого.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 15 - 28 діб.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ: одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ: клінічне та бактеріологічне одужання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: профілактичне лікування вагітних проводиться в строки 22 тижнів вагітності.

Клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА). Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10 % розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвищення активності трансаміназ.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначається дієта N 15.

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту, на період лікування не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на алопеції

Код МКХ-10: L 63 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L 63.0 - ТОТАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L 63.1 - УНІВЕРСАЛЬНА АЛОПЕЦІЯ

Код МКХ-10: L 63.2 - ГНІЗДОВА АЛОПЕЦІЯ (СТРІЧКОПОДІБНА ФОРМА)

Ознаки та критерії діагностики

Гніздова алопеція - захворювання з колоподібним, нерубцовим випадінням волосся на волосяній частині голови, обличчі та інших ділянках гладкої шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тотальна та універсальна форми алопеції та форми алопеції, що дають прогресування захворювання на фоні лікування підлягають госпіталізації. Інші форми лікують в умовах поліклініки.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, АсТ, АлТ, загальний білок, глюкоза, холестерин, лужна фосфатаза);

серологічне дослідження (РВ, РМП);

аналіз крові на вміст кортизолу (при плануванні застосування системних кортикостероїдів до лікування і через 3 тижні після закінчення терапії);

аналіз крові на вміст статевих гормонів (естрадіол, тестостерон, ФСГ, ЛГ);

аналіз крові на вміст гормонів щитовидної залози (Т3, Т4, ТТГ).

Інструментальні дослідження

флуорографічне дослідження;

оглядова рентгенографія черепа або томографія;

реовазоенцефалограма;

ультразвукове дослідження щитовидної залози (за показанням);

мікроскопія волосся, що епільовані з крайової зони осередка (до лікування);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри (до лікування).

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

ендокринолог;

невропатолог;

отоларинголог;

гінеколог;

терапевт.

Лікувальна програма

1. Усунення спалахів хронічної інфекції.

2. Корекція виявленої супутньої патології.

Системна терапія

• засоби, що покращують мікроциркуляцію (пентоксифілін, ксантинолу нікотинат, тиклопідин, нікотинова кислота).

• седативні засоби (валеріана, 3 % розчин натрію броміду, пустирник, півонія).

За необхідності призначають антистресорні адаптогени (гліцин), у тяжких випадках - транквілізатори (гідазепам).

• вітаміни та мікроелементи (кальцію пантотенат, тіамін, нікотинова кислота).

• біогенні стимулятори (алое, метилурацил, екстракт плаценти, натрію нуклеїнат).

• засоби, що покращують мозковий кровообіг (за показанням) (цинаризин, вінпоцетин).

• анаболічні гормони (за показанням) (ретаболіл, феноболіл).

• фітотерапія (відвари хвощу, череди, деревію, споришу, кропиви).

• фізіотерапевтичні заходи (електросон, фонофорез, дарсонваль, кріомасаж, ПУВА-терапія).

Зовнішня терапія

• внутрішньошкірно введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження (бетаметазон, триамцинолон).

• подразнюючі засоби (настоянка стручкового перцю, сік цибулі, часнику, настоянка коріння лопуха, хрону, втирання кортикостероїдних препаратів для зовнішнього використання).

Тривалість лікування

Лікування легких форм гніздової алопеції проводиться протягом 2 - 4 місяців амбулаторно. Лікування стаціонарно проводять хворим з тотальною та універсальною алопецією протягом 30 - 45 днів з подальшим амбулаторним лікуванням до 6 місяців.

Очікувані результати лікування

Відновлення росту волосся (з початку пушкових, надалі - остистих).

Критерії якості лікування

Пожвавлення фолікулярного апарату, припинення випадіння волосся, зростання волосся.

Можливі побічні дії та ускладнення

У разі внутрішньошкірного введення кортикостероїдних препаратів у осередки ураження можлива поява ділянок атрофії у місцях введення засобу. Можлива індивідуальна непереносимість препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології. Можлива трансплантація волосся. Пацієнти підлягають диспансерному нагляду за місцем проживання. Повторення курсу лікування 2 - 3 рази на рік. Необхідний контроль стану спалахів хронічної інфекції та інтеркурентних захворювань. Після проведення курсу стаціонарного лікування хворим доцільно призначати адаптогени і загальнозміцнюючі засоби, зовнішню терапію з використанням фізіотерапевтичних процедур.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень. Їжа повинна бути збагачена вітамінами та мікроелементами.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з агресивними хімічними речовинами, радіоактивними речовинами, а також психоемоційними перевантаженнями. Режим відпочинку без обмежень. Систематичне диспансерне обстеження суміжними спеціалістами за показанням: невропатолог, ендокринолог, гінеколог, гастроентеролог, отоларинголог, стоматолог. Алопеція не впливає на загальний стан, але створює косметичну проблему, тому такі хворі підлягають психологічній реабілітації.

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на анафілактичний шок

Код МКХ-10:

Т 78.2 - анафілактичний шок неуточнений

Т 78.0 - анафілактичний шок на харчові продукти

Т 80.5 - анафілактичний шок на введення сироватки

Т 88.6 - анафілактичний шок на адекватно призначений медикаментозний препарат

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Анафілактичний шок - системна генералізована реакція негайного типу на повторне введення алергену у зв'язку з масивним Ig E опосередкованим виділенням медіаторів. Анафілактичний шок - це гострий стан, який супроводжується небезпечними для життя клінічними проявами з порушенням гемодінаміки, що приводить до недостатності кровообігу та гіпоксії усіх важливих для життя органів.

Найчастіше причинами анафілактичного шоку є медикаментозна, харчова та інсектна алергія.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог

Діагностична програма

Основні клінічні прояви типової форми анафілактичного шоку:

• порушення гемодінамики;

• порушення дихання;

• порушення діяльності шлунково-кишкового тракту;

• шкірний висип.

При гемодінамічному варіанті на перший план виходять симптоми порушення: діяльності серцево-судинної системи; при асфіктичному варіанті - діяльності дихальної системи; при церебральному варіанті - діяльності центральної нервової системи; при абдомінальному варіанті - симптоми подразнення очеревини.

Лікувальна програма

Хворі з анафілактичним шоком підлягають обов'язковій госпіталізації.

• Припинити вплив етіологічних факторів - алергенів і видалити з організму залишки цих алергенів;

• Накласти при можливості джгут вище місця введення медикаменту чи обколоти місце введення препарату 0,1 % розчином адреналіну або норадреналіну в дозі 0,3 - 0,5 мл із 4 - 5 мл фізіологічного розчину;

• Провести венепункцію/венесекцію та почати внутрішньовенне введення препаратів:

- в/в крапельно: дофамін з поступовим зниженням, тривалість введення визначається гемодинамічними показниками;

- глюкокортикостероїдні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон);

- антигістамінні препарати (клемастин) при систолічному артеріальному тиску вище 90 мм рт. ст.;

- плазмозамісні препарати в/в крапельно або струменево;

- амінофілін (еуфілін) 2,4 % розчину в/в на фізіологічному розчині - при виникненні бронхообструктивного синдрому.

• Ввести пресорні аміни (0,1 % розчин адреналіну підшкірно з інтервалами 5 - 10 хв);

• Оксигенація;

• Корекція кислотно-лужного стану;

• Терапія гострої дихальної недостатності, переведення на штучну вентиляцію легенів та транспортування хворого до реанімації;

• Симптоматична терапія.

При неефективності терапії продовжити лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.

Тривалість лікування

Становить від 1 до 10 діб у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Покращення загального стану хворого.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів. Повне одужання і відновлення працездатності.

Можливі побічні дії та ускладнення

Набряк легенів, серцево-судинна недостатність, летальний кінець.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться 2 рази на рік диспансерізація. В процесі диспансерізації виявляють етіологічний фактор захворювання за допомогою специфічних імунологічних та біофізичних тестів; усувають, по можливості, фактори ризику, що сприяють розвитку сенсибілізації; проводять санацію вогнищ фокальної інфекції; призначають протирецидивні курси. Протирецидивне лікування для кожного хворого призначається строго індивідуально з включенням переважно немедикаментозних методів (голкорефлексотерапія, психотерапія, електросон та ін.), ентеросорбентів, імуномодуляторів (під контролем імунограми), препаратів антиоксидантного ряду (вітаміни С, А, Є)

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатності - дієта N 10.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості. Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на артропатичний псоріаз

Код МКХ-10: L 40.5 - АРТРОПАТИЧНИЙ ПСОРІАЗ

Ознаки та критерії діагностики

Артропатичний псоріаз - важка форма псоріазу з ураженням шкіри та одного або кількох дрібних суглобів кистей та стоп і/або хребта.

Переважно уражаються дистальні суглоби, діапазон клінічних проявів дуже великий: від незначних артралгій до інвалідизуючих форм.

Можливі рентгенологічні зміни:

- деструктивні зміни кінцевих фаланг, іноді до повного руйнування;

- білясуглобний остеопороз;

- звуження суглобних щілин;

- остеофіти;

- кістозні просвітлення кісткової тканини;

- ерозії кісток.
Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, лужна фосфатаза, кісткова фракція лужної фосфатази, рівень кальцію та фосфору в сироватці крові, креатинін, коагулограма, сіалові кислоти, глікопротеїни, глікозаміноглікани, хондроїтинсульфати) (за необхідності дослідження повторюють);

біохімічне дослідження добової сечі (кальцій, фосфор, оксипролін, креатинін);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження;

аналіз крові на ревмофактор та С-реактивний білок.

Інструментальні методи дослідження

Обов'язкові:

рентгенографія кісток кистей, стоп, кісток тазу та інших відділів кістяка (за показанням).

Рекомендовані:

томографія;

денситометрія;

ультразвукове дослідження.

Консультації спеціалістів

терапевт, ревматолог, окуліст (при плануванні фотохіміотерапії), ендокринолог, отоларинголог, стоматолог.

Додаткові дослідження і консультації спеціалістів проводять за показаннями.

Лікувальна програма

Лікування шкірних проявів псоріазу (див. розділ псоріаз).

Системна терапія

• нестероїдні протизапальні засоби (індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесин плюс, сульфасалазин). Препарати використовуються тривало для симптоматичного лікування болів у суглобах та лихоманки.

• цитостатики (не бажано призначати до 16 років) (метотрексат).

• імуносупресанти (циклоспорин).

• в особливо тяжких випадках - селективні імуносупресуючі препарати, що є рекомбінантними моноклональними антитілами подібні до людських, які виробляються генно-інженерними методами (інфліксимаб та ефалізумаб).

Не призначати одночасно циклоспорин та метотрексат.

• глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон)

• коректори метаболізму кісткової тканини (препарати, що пригнічують резорбцію кісток - кальцитонін, вітамін D3 активні метаболіти - кальцитріол, альфа-кальцидол).

Лікування проводять під рентгенологічним контролем з визначенням динаміки вмісту кальцію і фосфору у крові та сечі.

• коректори метаболізму хрящової тканини (алфлутоп, мукосат, мукартрин, румалон, глюкозоаміноглікани, хондроїтинсульфат).

Зовнішнє лікування

Препарати нестероїдної протизапальної дії:

• що містять диклофенак;

• що містять індометацин;

• що містять ібупрофен.

Хондропротектори для зовнішнього використання:

• мазі та креми, що містять хондроїтинсульфати та глікозоаміноглікани.

Фізіотерапія

• низькоінтенсивне лазерне опромінення;

• фонофорез гідрокортизону, засобів для зовнішнього використання, що містять хондроїтинсульфат та глікозоаміноглікани;

• аплікації озокериту;

• діадинамічні токи;

• електрофорез з літієм та новокаїном;

• УФО;

• ПУВА-терапія.

Тривалість лікування

Становить від 30 до 45 днів. Рекомендується проводити курсове лікування 2 - 3 рази на рік.

Очікувані результати лікування

При тяжкому перебігу - стабілізація шкірного процесу, зменшення больового синдрому в суглобах, набряклості, зниження температури тіла над суглобами, збільшення рухливості в уражених суглобах. При легкому та середньому - покращення або одужання як шкірних, так і суглобних проявів.

Критерії якості лікування

Зменшення больового синдрому та інших ознак запалення, збільшення обсягу рухів в уражених суглобах, покращення клінічної картини крові та біохімічних показників.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні цитостатичних препаратів можливі токсико-алергічні реакції, пригнічення кровотворення, ураження гепато-біліарної і сечовивідної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

У разі наявності больового синдрому продовження прийому нестероїдних протизапальних засобів та хондропротекторів. При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 3 - 6 місяців. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями; дотримання рекомендацій стаціонару; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження). За 1 - 2 тижні до відповідних сезонів періоду очікуваних загострень захворювання призначення адаптогенів, а саме: екстракту елеутерококу чи екстракту левзеї, або екстракту лимоннику по 15 - 20 краплин 3 рази на день за 20 хвилин до їжі в комплексі з дибазолом внутрішньо по 0,02 г 3 рази на день протягом 2 - 3 тижнів. Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби, а саме сечовину 10 %.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15 з виключенням екстрактивних блюд, кісткових і м'ясних наварів, томатів, щавлю, шпинату, смаженого та копченого, алкогольних напоїв.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

При диспансеризації хворих на артропатичний псоріаз передбачається планове призначення хондропротекторів і засобів із запобігання прогресування остеопорозу, а також проведення санаторно-курортного лікування в період клінічної ремісії або при першій стадії активності та тяжкості патологічного ураження суглобів (Куяльник, Немиров, Слов'янськ, сірководневі, йодобромні та радонові ванни, грязелікування). Психологічна реабілітація.

Умовні скорочення

АлТ - аланінамінотрансфераза

АсТ - аспартатамінотрансфераза

РВ - реакція Вассермана

РМП - реакція мікропреципітації

УФО - ультрафіолетове опромінення

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на атопічний дерматит

Код МКХ-10: L20 - АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

Ознаки та критерії діагностики

Атопічний дерматит - алергічне захворювання зі спадковою схильністю, що супроводжується свербежем і виявляється папульозними, еритематозно-сквамозними елементами, інфільтрацією і лихеніфікацією.

За клініко-морфологічними даними виділяють еритематозно-сквамозну, везикуло-крустозну, еритематозно-сквамозну з ліхеніфікацією, ліхеноїдну та пруригоподібну форми атопічного дерматиту.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Відсутність ефекту від амбулаторного лікування; тяжкий перебіг дерматозу, що супроводжується свербежем, лімфоденопатією, неврастенічним синдромом, підлягає лікуванню в стаціонарі. Диспансерний нагляд в поліклініці. При помірній виявленості шкірного процесу змінах в імунологічних та клінічних аналізах крові лікування в поліклініці.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі.

Рекомендовані лабораторні дослідження

алергологічні тести;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, цукор крові, АЛТ, АСТ, креатинін);

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

імунологічний аналіз крові.

Рекомендовані консультації фахівців

алерголог;

психоневролог;

терапевт (за показниками).

Лікувальна програма

• Дієта N 5, 9.

Лікування атопічного дерматиту проводять строго індивідуально з урахуванням вікового періоду, клінічних проявів, ступеня активності і тяжкості перебігу шкірного процесу. Терапія повинна бути спрямована на усунення запального процесу, а також на подовження ремісій і попередження рецидивів захворювання.

Проведення елімінаційних заходів у побуті: виключення контакту з домашніми тваринами; щоденне вологе прибирання житлових приміщень; обмеження надлишкової кількості м'яких меблів і килимів; використання синтетичного матеріалу як наповнювача подушок; усунення надлишкової вологості в житлових приміщеннях і осередків цвілі на стінах; виключення контакту шкірних покривів з вовняними, хутряними, синтетичними тканинами; відмовлення від використання синтетичних миючих засобів та ін.

Дотримання гіпоалергенної дієти: виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих блюд, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів.

Елімінаційні дієти найбільш ефективні для виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. У разі неможливості виявлення таких призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості і викликають, за анамнестичними даними, розвиток хвороби або її загострення. Рекомендують виключити з раціону цитрусові, горіхи, рибу і рибні продукти, птахів, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редиску, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин 0,9 %).

• гіпосенсибілізуючі засоби (30 % натрію тіосульфат, 25 % магнію сульфат, 10 % кальцію глюконат).

Препарати кальцію застосовують при наявності ексудативних проявів, в інших випадках їхнє призначення обмежують унаслідок симпатотонічного ефекту.

• антигістамінні засоби (рекомендують чергувати курси по 10 днів) (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2 - 5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2 - 3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

• стабілізатори мембран тучних клітин (кетотифен).

• психотропні препарати при порушеннях сну, наявності невротичних розладів протягом 1 - 4 тижнів до нормалізації психоемоційного стану.

• препарати, що мають седативну дію (3 % натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

• вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

• адаптогени (гліцисед, екстракт елеутерокока, левзеї, лимонника, сума алкалоїдів беладони).

• транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам.

• ферментні препарати при порушеннях ферментативної функції підшлункової залози.

Тривалість курсового лікування зазначеними препаратами складає в середньому 2 - 3 тижні.

• препарати панкреатину, креон, мезим-форте

• препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти.

• препарати, що містять панкреатин, геміцелюлозу й екстракт жовчі.

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

• еубіотики призначають при виявленні порушень мікробіоценозу кишечнику. Замісну терапію проводять біопрепаратами, що є живими представниками нормальної мікрофлори кишечнику (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, лактобактерії ацидофільні, біфідобактерії біфідум, ешерихія колі та ін.).

• стимулятори функції кори надниркових залоз (амонію гліциризинат, метиламід етилімідазолдикарбонат, гліцирам).

• імуномодулюючі препарати на вибір (тактивін, лікопід, циклоферон, аміксин).

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.

Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.

• вітаміни (A, E, групи B - за показанням).

• сорбенти (ентеросгель).

Фізіотерапія

• селективна фототерапія;

• ПУВА-терапія (у тяжких випадках з вираженою інфільтрацією і розповсюдженою ліхеніфікацією);

• для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують: електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.

• транскраніальну електроанальгезію за лобово-потиличною методикою на апаратах ЛЕНАР і Бі-ЛЕНАР, Трансаір-2, МДМ-101 щодня або через день.

Не рекомендують одночасне проведення двох фізіотерапевтичних процедур загального впливу.

Зовнішнє лікування

• анілінові барвники (піоктанін, фукорцин);

• пімекролімус 1 % крем - селективний інгібітор синтезу і вивільнення медіаторів запалення.

При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.

При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять нефторовані кортикостероїди мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират.

Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.

При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.

При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.

Правильний щодобовий догляд за шкірою (очищення і зволоження), призначають ванни (t = 35 - 36° C) з розчинами крохмалю або житніх висівок, жирними оліями фабричного виготовлення, а для маленьких дітей "ванни Клеопатри" (1 склянку молока емульгують зі столовою ложкою олії і виливають у ванну); душ (t = 35 - 36° C) із засобами, що мають м'яку миючу основу (pH = 5,5) і не містять лугу, у наступні 3 хвилини дермато-косметологічні засоби на жирових основах з вітамінами A і E - тривало.

У випадках тяжкого перебігу захворювання, при резистентності до інших видів терапії

• імуносупресивні засоби (циклоспорин, глюкокортикостероїдні препарати).

Тривалість лікування

Визначається тяжкістю захворювання і становить від 25 до 35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Досягнення клінічного видужання або поліпшення стану - зникнення або зменшення інтенсивності свербежу, нормалізація сну, поліпшення загального стану, сплощення елементів, зменшення і/або зникнення інфільтрації і ліхеніфікації.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, що при необхідності містять кератолітичні засоби, вітаміни групи A і E, пімекролімус.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування - дієта N 5, 9. У період ремісії - дієта N 15 з виключенням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця з промисловими алергенами, подразнюючими шкіру речовинами, у запилених приміщеннях, в умовах високих та низьких температур, підвищеної вологості, психоемоційного перевантаження. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічна реабілітація. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія - морський чи гірський клімат залежно від індивідуальної реакції на ці чинники у стадії ремісії.

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на багатоформну ексудативну еритему

Код МКХ - 10: L 51 - Багатоформна ексудативна еритема

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Багатоформна ексудативна еритема - гостре захворювання, для якого характерні поліморфні висипки на шкірі і слизових оболонках, циклічність перебігу і схильність до рецидивів, переважно навесні і восени.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

• загальний аналіз крові;

• загальний аналіз сечі;

• Ig E загальний та Ig E специфічний;

• у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами.

Консультації суміжних спеціалістів

• оториноларинголог;

• стоматолог;

• гінеколог;

• уролог;

• алерголог.

Лікувальна програма

 • при виявленні вогнищ локальної інфекції обов'язкове їх лікування;

 • дезинтоксикаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат);

 • десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30 %, розчин кальцію глюконата 10 %, розчин магнію сульфату 25 %);

 • глюкокортикоїдні препарати (при важкій формі - преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон, бетаметазон);

Зовнішня терапія: розкриття великих пухирів з наступною обробкою аніліновими барвниками (фукорцином або метилтіонінію хлоридом тощо).

Хворі підлягають стаціонарному лікуванню в гострій стадії захворювання або при загостренні захворювання.

Тривалість лікування

15 - 20 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Повне одужання, ремісія захворювання - нормалізація загального стану, зникнення елементів висипки.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Алергічні реакції на лікарські засоби, розвиток анафілактичного шоку.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться диспансерізація 2 рази на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання дієти N 15, при виявленні сенсибілізації до медикаментів -гіпоалергічна дієта.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на санацію вогнищ фокальної інфекції, виключення контакту з алергенами.

Ступінь наукової доказовості. Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на бородавки

Код МКХ-10: А.63.0 Бородавки (венеричні) анальної ділянки та статевих органів (ГК-гостроконечні кондиломи)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Кондиломи являють собою доброякісні аногенітальні бородавки, викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ), причому генотипи 6 і 11 вірусу виявляються більш ніж у 90 % випадків. Пацієнти з видимими бородавками можуть бути одночасно інфіковані ВПЛ високого ступеня онкогенного ризику типів 16 і 18, що є джерелом субклінічних уражень, що асоціюються з внутрішньоепітеліальною неоплазією (ВЕН) і аногенітальним раком.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерології АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Кондиломи з'являються на ділянках, травмованих під час статевого контакту і можуть бути поодинокими, однак звичайно виявляють від 5 до 15 і більш вогнищ діаметром від 1 до 10 мм. Елементи можуть зливатися у великі бляшки.

Існують три основних типи кондилом:

Гострі бородавки

Переважно локалізуються на епітелії слизових, включаючи слизову препуциальній порожнині, зовнішнього отвору сечівника, малих статевих губ, входу в піхву, шийці матки, ануса й анального каналу, але можуть також спостерігатися й у паховій області, промежині й анальній області. Ці пальцеобразні випинання мають сильно васкуляризованні ділянки, що дають типовий крапково-плямистий і/чи петлеобразний малюнок за винятком тих випадків, коли судини сховані через виражену кератинізацію.

Бородавки у вигляді папул

Найчастіше локалізовані на кератинізованому епітелії (зовнішній листок крайньої плоті, тіло статевого члену, мошонка, латеральна ділянка вульви, лобок, промежина і періанальна область). Характерними для таких бородавок є гіперкератоз і пігментація.

Ураження у вигляді плям виявляються на слизових у виді незначної зміни кольору (сірувато-білі, рожево-червоні чи червоно-коричневі плями).

Проба з оцтовою кислотою

Після обробки 5 %-ним розчином оцтової кислоти поразки, викликані ВПЛ, на кілька хвилин стають сірувато-білими.

Гістологічне дослідження

Біопсія рекомендується для диференціальної діагностики при атипових проявах і у всіх випадках, коли доброякісна природа папульозних чи плямистих уражень викликає сумнів.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Недоліком сучасних терапевтичних методик є те, що ні однієї з них не вдається цілком вилікувати бородавки, зберегти тривалу ремісію й усунути вірус. Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ складає 20 - 30 %.

Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення дільниць зміненого епітелію. Застосовують таки методи:

електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер;

хімічні речовини: азотну, трьохлороцетну та інші органічні кислоти,

цитотоксичні препарати: подофілін, подофілотоксин

імунотерапія - як специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ:

амбулаторно та в стаціонарі - 1 - 10 діб.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ:

клінічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Скорочення кількості рецидів захворювання, клінічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

Частота рецидивів, включаючи появу нових вогнищ, часто складає 20 - 30 %. Крім того, усі наявні способи лікування викликають місцеві реакції на шкірі, включаючи свербіж, печіння, ерозії і біль. Побічні ефекти звичайно виникають лише під час першого курсу лікування. Рідким, але серйозним ускладненням після лікування множинних бородавок крайньої плоті є затруднення натягування крайньої плоті на голівку статевого члена через болючі ерозії і набряк. Необхідно пацієнтам звертатися до лікаря, якщо таке ускладнення виникне. Лікування складається з щоденного промивання крайньої плоті фізіологічним розчином і нанесення під неї кортикостероїдного крему до поліпшення стану. Шкірні реакції на подофілотоксин звичайно розвиваються на третій день лікування. У більшості випадків вони спонтанно дозволяються протягом декількох днів після відміни препаратів.

Для нейтралізації трьохлороцетной кислоти при надлишковому нанесенні чи випадковому попаданні на здорову шкіру необхідно використовувати бікарбонат натрію.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапію.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта N 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на висівкоподібний лишай

Код МКХ-10: В 36.0 - ВИСІВКОПОДІБНИЙ ЛИШАЙ

Ознаки та критерії діагностики

Різнокольоровий пітиріаз - поверхневе захворювання шкіри, зумовлене дріжджоподібними грибами Malassezia furfur (Pityrosporum orbiculare). Характеризується появою на шкірі шиї, груді плям від рожево-коричневого до буруватого відтінку, що висівкоподібно лущаться зі схильністю до злиття.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (у разі використання системних антимікотиків 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (при необхідності).

Інструментальні дослідження

люмінесцентне дослідження (золотисто-жовте світіння осередків ураження при опроміненні люмінесцентною лампою);

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія

Рекомендується проводити при хронічних рецидивуючих розповсюджених формах захворювання:

• системні антимікотики (флюконазол, кетоконазол, ітраконазол, тербінафін).

Зовнішнє лікування

• обробка осередків ураження (25 % крем бензилбензоату, 3 - 5 % сірчана або дігтярна мазі, 5 % саліциловий спирт, 5 % саліцилова мазь, спрей тербінафін 1 - 2 рази протягом 7 - 10 днів або антифунгальними мазями, що містять клотримазол, міконазол, кетоконазол, біфоназол.

Тривалість лікування

У стаціонарі або амбулаторно - 3 - 4 тижні.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

У період лікування протипоказано перебування на пляжах, у басейнах та лазнях, а також праця, що пов'язана із забрудненням шкіри і потребує щоденного відвідування душа. Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

- не рекомендується носити чужу білизну.

- лікування вегето-судинних розладів та підвищеної пітливості;

- використання мила із сіркою і шампунів з кетоконазолом, водно-сольові чи водно-оцтові обтирання, застосування спиртового розчину, що містить саліцилову кислоту.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на вітиліго

Код МКХ-10: L80 - ВІТИЛІГО

Ознаки та критерії діагностики

Вітиліго - хронічне захворювання, що виявляється депігментованими плямистими висипами на шкірі з чіткими контурами, облямованими зонами гіперпігментації різної вираженості.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога:

районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Для уточнення діагнозу, при великій розповсюдженості патологічного процесу, при проведенні селективної фототерапії хворих госпіталізують в стаціонар. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

Обов'язкові:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі.

Рекомендовані:

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, лужна фосфатаза, білірубін, холестерин, трансамінази, глюкоза);

- діастаза сечі;

- бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Інструментальні дослідження

УЗД органів черевної порожнини (за показаннями).

Консультації суміжних спеціалістів

- психоневролог;

- гастроентеролог;

- отоларинголог.

Лікувальна програма

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості їх лікування.

• Дієта N 15.

• седативні та вегетотропні препарати (натрію бромід, настоянка або таблетки валеріани, настоянка півонії).

• транквілізатори (при порушеннях сну, наявності невротичних розладів) (гідазепам, адаптол).

• вітамінні препарати та засоби, що покращують тканинний обмін (ліпоєва кислота, метіонін, фолієва кислота, ретинолу ацетат, сульфат міді, окис цинку, комплексні вітамінні препарати з поєднанням мікроелементів).

• ферментні препарати (препарати, що покращують травлення (за показаннями).

фізіотерапія (електрофорез з міддю, селективна фототерапія, низькоінтенсивна лазерна терапія, ПУВА-терапія).

Зовнішнє лікування

Використовується маскуюча декоративна косметика.

Тривалість лікування

30 - 45 днів.

Очікувані результати лікування

Поява осередків репігментації, повне відновлення пігментації.

Критерії якості лікування

Припинення розповсюдженості патологічного процесу, зменшення осередків депігментованих плям.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Систематичні повторні курси терапії.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Не рекомендується підвищена інсоляція. Успіхові у лікуванні вітиліго може сприяти виявлення та лікування супутньої патології внутрішніх органів. Психологічна реабілітація.

Ступінь наукової доказовості Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на вузлувату еритему

Код МКХ-10: L52 - ВУЗЛУВАТА ЕРИТЕМА

Ознаки та критерії діагностики

Глибокий алергічний васкуліт, що проявляється болючими щільними гострозапальними вузлами величиною 1 - 3 см, що розташовуються переважно на гомілках, регресують без нагноєння та рубцювання, зі зміною кольору шкіри від червоного до буро-жовтого.

Виділяють гостру та хронічну форми вузлуватої еритеми.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. З метою уточнення діагнозу, при розповсюдженому процесі та виражених гострозапальних проявах захворювання лікування проводиться у стаціонарі.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, глюкоза, загальний білірубін, холестерин, сечовина);

- гістологічне дослідження біоптату шкіри (для уточнення діагнозу);

- рентгенографія органів грудної клітини.

Консультації суміжних спеціалістів

- терапевт;

- ревматолог;

- отоларинголог;

- гінеколог.

Лікувальна програма

Визначення осередків хронічної інфекції та супутньої патології. При можливості провести їх санацію.

• Дієта N 5.

• антибіотики (препарати пеніцилінового ряду - бензилпеніцилін, амоксицилін; препарати цефалоспоринового ряду - цефазолін, цефотокситин, цефтриаксон).

• нестероїдні протизапальні засоби (парацетамол, індометацин, піроксикам, диклофенак, напроксен, німесулід).

• глюкокортикоїдні засоби для системного використання (при високій активності патологічного процесу) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).

• засоби, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

Зовнішня терапія

Змазування осередків ураження мазями та гелями, що містять нестероїдні протизапальні засоби, і примочування 10 % іхтіолу.

Фізіотерапія

• еритемні дози ультрафіолетового опромінення;

• фонофорез на осередки ураження з використанням кортикостероїдних та нестероїдних протизапальних засобів зовнішньої дії.

Тривалість лікування

27 - 35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне одужання або покращення.

Критерії якості лікування

Припинення виникнення нових осередків, зменшення або відсутність гострозапальних проявів дерматозу, покращення клінічного та біохімічного аналізу крові.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Прийом нестероїдних протизапальних препаратів при вираженому больовому синдромі в осередках ураження. Проведення загальнозміцнюючої терапії з метою профілактики гострих респіраторно-вірусних захворювань. Використання зовнішніх засобів, що містять нестероїдні протизапальні речовини.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Виключення з раціону гострих, пряних, екстрактивних блюд (дієта N 5).

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Праця у теплому приміщенні, не пов'язана з тривалою ходою і стоянням. Санація осередків хронічної інфекції. Обов'язкове обстеження на туберкульоз. Лікування супутніх хвороб. Уникнення вживання ліків, що провокують хворобу, переохолодження.

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на вульгарні вугрі

Код МКХ-10: L 70 - ВУЛЬГАРНІ ВУГРИ

Ознаки та критерії діагностики

Вульгарні вугри - це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз.

У розвитку вугрів мають значення 4 чинники:

1. Ретенційний фолікулярний гіперкератоз.

2. Надмірне утворення секрету сальних залоз зі зміною хімічного складу шкірного сала.

3. Вплив Propionbacterium acnes.

4. Розвиток запальної реакції.

Залежно від локалізації та розповсюдженості процесу, взаємодії згаданих чинників на шкірі формуються комедони, папули, пустули, кісти.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Тяжкі форми акне: нодолокистозна, конглобатна, некротична, acne fulminans підлягають стаціонарному лікуванню.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові;

клінічний сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білірубін, тригліцериди, АсТ, АлТ, холестерин, лужна фосфатаза, креатинін, глюкоза);

флуорографічне дослідження;

зішкряб на Demodex;

серологічне дослідження (КСР).

Рекомендовані лабораторні дослідження

дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії;

виділення і ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;

бактеріологічне дослідження кишкової флори.

Рекомендовані інструментальні дослідження (за показанням)

УЗД органів малого тазу;

УЗД печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів при змінах у біохімічному аналізі крові.

Рекомендовані консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

ендокринолог;

гінеколог;

гастроентеролог;

психоневролог.

Лікувальна програма

• Дієта печінково-діабетичного типу (стіл N 5, 9 за Певзнером).

Легка форма акне. Клінічні прояви: незапальні акне-елементи, одиничні (до 5) папулопустули.

Системні препарати призначають при комедональній формі акне 3 - 4 ступеня тяжкості (кількість комедонів більше 25).

• ретиноїди (ізотретіонін).

Зовнішня терапія

• протизапальні засоби (азелаїнова кислота (20 % крем), фузидова кислота + гідрокортизон при папульозній формі акне, фузидова кислота + бетаметазон, цинку гіалуронат при папульозній формі акне.

• антибактеріальні препарати (бензоїлпероксид, еритроміцин-цинковий комплекс, фузидова кислота, левоміцетин-гель на осередки ураження до клінічного розв'язання запальних елементів.

• засоби, що нормалізують процеси кератинізації (адапален виказує комедонолітичну та відлущуючу дію, використовується на всю уражену поверхню до досягнення клінічного ефекту, третиноїн, альфа-гідроксильні кислоти (70 % гліколієва кислота) мають виражену комедонолітичну дію, прискорюють розв'язання папуло-пустульозних акне елементів, усувають післязапальні гіперпігментації. Ці кислоти використовують для проведення поверхневого пілінгу.

Акне середнього ступеня тяжкості. Клінічні ознаки: комедони, численні папуло-пустульозні елементи, поодинокі (до 5) інфільтративні акне елементи.

• ретиноїди (ізотретіонін).

• антибактеріальні препарати широкого спектра дії

Призначають при численних (більше 20), дисемінованих папуло-пустульозних акне елементів.

Після курсу антибіотикотерапії рекомендують бактеріологічне дослідження кишкової флори з призначенням при необхідності коригуючої терапії (бактеріофаги, еубіотики, ферменти та ін.).

• антиандрогенні препарати (ципротерону ацетат + етинілестрадіол, дієногест + етинілестрадіол, дроспіринон + етинілестрадіол).

Призначают тільки жінкам при клінічних ознаках гіперандрогенемії після консультації ендокринолога та гінеколога.

Зовнішня терапія

• антибактеріальні препарати (еритроміцин-цинковий комплекс, кліндаміцин, метронідазол, левоміцетин гель).

Тривалість використання - до повного клінічного розв'язання запальних акне елементів. Більш тривале використання одного антибіотику призводить до розвитку резистентності мікрофлори.

Препарати з протизапальною дією та засоби, що нормалізують процеси кератинізації, використовують комплексно або замість зовнішніх антибактеріальних препаратів.

Тяжка форма акне. Клінічні прояви: інфільтративні, кистозні акне елементи, папуло-пустульозна форма акне зі схильністю до рубцеутворення.

Системна терапія:

• ретиноїди (ізотретіноїн). Перед призначенням препарату та протягом усього лікування обов'язковий щомісячний контроль біохімічних показників крові (білірубін, АсТ, АлТ, тригліцериди, холестерин). Жінок репродуктивного віку попереджують про тератогенну дію ізотретіоніну протягом усього часу прийому і 1 місяць після закінчення лікування.

• антибіотикотерапія

При лікуванні тяжкої форми конглобатних вугрів до призначення ізотретіоніну доцільно використання антибіотиків:

• цефалоспорини у стандартному віковому дозуванні.

Додаткові методи лікування

За показанням у комплексній терапії акне використовують:

• при підвищенні рівня трансаміназ, тригліцеридів та холестерину - гепатопротектори, есенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін.

• препарати, що нормалізують роботу сальних залоз (цинку окис, цинку сульфат).

• при тяжких формах акне - автогемотерапія.

Фізіотерапія

• електрофорез із розчином іхтіолу.

• кріотерапія (кріомасаж).

• Д'арсонваль-терапія.

Лікування вторинних післязапальних змін шкіри (гіперпігментацій, атрофій і рубців)

Рекомендовані методики:

• мікрокристалічну дермабразію. Обов'язкові умови: повне купірування запальних процесів у шкірі, захист шкіри від інсоляції під час проведення лікування і місяць після;

• поверхневі хімічні пілінги альфа-гідроксильними кислотами (гліколевою кислотою). Наявність запальних акне елементів не є протипоказанням до проведення лікування.

Пацієнтами із вторинними післязапальними змінами не рекомендують проводити глибокі шліфування шкіри (CO2-лазер, ербійовий лазер, дермабразія), оскільки вони нерідко призводять до рецидиву акне.

Тривалість лікування

Залежно від ступеня тяжкості становить 25 - 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення залежно від ступеня тяжкості.

Критерії якості лікування

Повне клінічне розв'язання запальних акне, зменшення кількості комедонів та сальності шкіри і можлива корекція постеруптивних змін. Досягнення стійкої ремісії.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти підлягають диспансерному нагляду в шкірно-венерологічному диспансері за місцем мешкання. Доцільне проведення підтримуючого протирецидивного лікування (зовнішні протизапальні препарати та засоби, що нормалізують процеси кератинізації). При лікуванні ізотретіоніном стійка ремісія починається через 4 - 6 місяців від початку лікування. У разі виникнення рецидивів (тяжкі форми акне, недостатня кумулятивна доза препарату, при гіперандрогенемії у жінок) необхідно проводити повторний курс ізотретіоніну в дозі не меншій 50 % від початковій.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

При тяжких торпідних формах рекомендується дієти N 5, 9 постійно. Іншим хворим - дієта з обмеженим вживанням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

При тяжких формах хвороби протипоказана робота, що пов'язана з контактом з пилом, підвищеною інсоляцією, забрудненням, переохолодженням і психоемоційним перевантаженням. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гастроентерологом, гінекологом, ендокринологом 1 раз на рік. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції); психологічна реабілітація.

Ступінь наукової доказовості

 А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на герпесвірусну інфекцію

Коди МКХ-10:

А.60 Аногенітальні герпесвірусні інфекції,

А.60.0 герпесвірусна інфекція генітальна та урогенітальна,

А.60.1 герпес анальної та прямої кишки,

А.60.9 герпес анальної ділянки та статевих органів, неуточнений

Загальна частина

Генітальний герпес може викликатися або вірусом ВПГ-1, або ВПГ-2. Герпетична інфекція виявляється або симптоматичним (клінічно вираженим) захворюванням на місці проникнення вірусу (тобто навколо геніталій), або протікає як безсимптомне захворювання.Після інфікування вірус переходить у латентний стан у місцевому чуттєвому ганглії і періодично реактивується, викликаючи симптоматичні (клінічно виражені) вогнища.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ надаеться в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Класично генітальний герпес може бути розпізнаний за наявністю типових папульозних висипань, що розвиваються в пухирці і виразки, і асоціюються з місцевим лімфаденітом, а у випадку рецидивуючих вогнищ - з продромальними симптомами.

Лабораторна діагностика

Виявлення генітального герпесу у вогнищах уражень

Культура вірусу 

Визначення антигену (імунофлуоресценція мазків) тест Тцанка 

Антиген (наприклад, ІФА) 

Нуклеїнова кислота (напр. ПЛР) 

Джерело 

Мазок/зішкребок 

Мазок/біопсия тканини 

Мазок/зішкребок 

Мазок/зішкребок 

Чутливість 

Висока, > 90 % з вогнищ 

Низька 

80 % 

Найвища 

Специфічність 

Висока 

Висока 

Висока 

Контроль за контамінаційним зараженням


ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Для початку терапії досить тільки клінічної підозри.

Антивірусні препарати

Ацикловір, валацикловір

Місцеве лікування

Ацикловір крем. Крем не слід наносити на слизові оболонки порожнини роту, ока, піхви.

Лікування вагітної жінки повинне бути співвіднесене з її клінічним станом і часто вимагає прийому ацикловіру в стандартних дозах або перорально, або внутрішньовенно.

Госпіталізація може знадобитися при:

затримці сечі

менінгітному симптомі

важких конституціональних симптомах

несприятливих соціальних обставинах

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ в стаціонарі - 5 - 15 діб. Для закріплення терапевтичного ефекту у хворих з частими рецидивами захворювання проводять тривале лікування ацикловіром (3 - 18 місяців) амбулаторно.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ - зменшення частоти рецидивів, клінічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Нявність рецидивів захворювання, клінічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

Головна біль, нудота при внутрьшньом прийомне

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Пацієнтів спостерігають до зникнення проявів захворювання і до того моменту, коли пацієнту більш не потрібно консультативна допомога. Наступний контроль може знадобитися для виключення інших причин генітальный виразок, що можуть супроводжувати захворюванню. Пацієнтам варто запропонувати повторно відвідати клініку, якщо виникне проблема рецидивів.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта N 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на герпетиформний дерматит Дюринга

Код МКХ-10: L 13.0 - ГЕРПЕТИФОРМНИЙ ДЕРМАТИТ ДЮРИНГА

Ознаки та критерії діагностики

Герпетиформний дерматит Дюринга - це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерним герпетиформним групуванням та істинним поліморфізмом елементів і супроводжується печією та свербежем.

Характерним є такі клінічні ознаки:

- уртикоподібні еритемні елементи, схильні до злиття та групування, що утворюють різні фігури;

- напружені везикули на набряклій еритемній основі, що теж мають схильність до групування;

- бульозні елементи, частіше у людей похилого віку діаметром від 0,5 до 2 см, напружені;

- еозинофілія в рідині бульозних елементів та крові;

- підвищена чутливість до калію йодиду;

- негативний симптом Нікольського, відсутність акантолітичних клітин;

- наявність фіксованих імуноглобулінів A в дермо-епідермальній зоні або в сосочковому шарі дермі.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Уточнення діагнозу, тяжкі прояви дерматозу (свербіж, значні висипи, лімфопатії) підлягають госпіталізації.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

Обов'язкові:

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, сечова кислота, сечовина, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);

дослідження вмісту пухирів на еозинофіли;

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження;

визначення антитіл імуноглобулінів класів A і G до гліадину.

Рекомендовані:

імуногістохімічний аналіз шкіри (пряма РІФ);

гістологічне дослідження біоптату шкіри;

дослідження мікрофлори кишечнику;

Інструментальні методи дослідження

Ультразвукове дослідження внутрішніх органів, рентгеноскопічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту.

Консультації спеціалістів

терапевт, гастроентеролог, онколог.

Лікувальна програма

Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.

• препарати сульфонового ряду (діафенілсульфон: ДДС, дапсон, авлосульфон, димоцифон, діуцифон).

• препарати з групи специфічних антидотів (комплексони) (димеракоптопропансульфонат натрію, тіосульфат натрію 30 %, метіонін, етамід).

• глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (за вибором, призначають при недостатній ефективності лікування сульфоновими препаратами або при їх відсутності) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон).

• у резистентних випадках показано колхіцин або сульфопірин.

• анаболічні стероїди (ретаболіл, фенаболіл).

• вітаміни (групи B, A, E, C, ліпоєва кислота).

• седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3 % розчин натрію броміду).

• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

Зовнішнє лікування

• розтин великих пухирів з подальшою обробкою аніліновими барвниками (піоктанін або фукорцин або метиленовий синій);

• гелі, креми, що містять кортикостероїди в комбінації з антимікробними речовинами;

• аерозолі чи розчини, що містять кортикостероїди.

Тривалість лікування

Становить від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Регрес клінічних ознак захворювання: припинення появи нових висипань, зменшення або зникнення свербежу, розв'язання висипу.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні препаратів сульфонового ряду можливі токсико-алергічні реакції, порушення кровотворення та органів зору.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Безглютенова дієта. Після досягнення ремісії поліклінічне лікування та нагляд районного дерматовенеролога. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом, гінекологом тощо за показаннями.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання безглютенової, гіпохлоридної дієти, виключення продуктів, що містять солі йоду та інших галоїдів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендована праця, що пов'язана з тертям шкіри, переохолодженням, психоемоційним перевантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гіперінсоляція, гострі респіраторно-вірусні інфекції). Санаторно-курортне лікування в умовах помірного клімату.

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на гонорею

Код МКХ-10: А 54. ГОНОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Інфекція, викликана Neisseria gonorrhoeae, переважно вражає слизовий епітелій уретри, ендоцервікса, прямої кишки, глотки та кон'юнктиви. Може мати місце поширення інфекції через слизову оболонку з ураженням додатка яєчка і передміхурової залози в чоловіків та ендометрія й органів малого таза в жінок. Від інфікованих слизових оболонок може відбутися також гематогенне поширення інфекції, але воно не є типовим.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надаеться в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Чоловіки

Симптоми й ознаки уретриту, що характеризуються виділеннями з уретри і печією при сечовипусканні; ректальна інфекція може викликати анальні виділення чи періанальні болі; гострий орхоепідидиміт спостерігається звичайно в чоловіків старше 40 років; може мати місце безсимптомна інфекція: уретри, прямої кишки, глотки.

Дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт чи ендокардит.

Жінки

Зміни характеру піхвових виділень і ознаки цервіцита (слизово-гнійні ендоцервікальні виділення, контактна кровотеча); гострий біль у нижній частині живота і болісність при пальпації; типова безсимптомна інфекція: шийки матки, прямої кишки, глотки; дисемінована інфекція викликає підвищення температури, петехії чи пустульозну висипку на шкірі, асиметричну артралгію, септичний артрит, тендосиновііт. Дуже рідко спостерігаються менінгіт, ендокардит.

Лабораторна діагностика

Діагноз встановлюється при виявленні N.gonorrhoeae в матеріалах з геніталій, прямої кишки, глотки чи ока. Швидкий діагностичний тест (мікроскопія пофарбованих по Граму / метиленовим синім мазків з уретри, шийки матки чи прямої кишки) полегшує негайну постановку діагнозу в більшості симптоматичних випадків шляхом візуалізації диплококів у лейкоцитах.

Одержання культури, амплифікаційні тести для визначення антигену (ампліфікація нуклеїнових кислот) повинні проводитися зі всіма пробами. Вони мають високу чутливість і забезпечують підтвердження діагнозу. Одержання культури дозволяє провести тестування на чутливість. У безсимптомних пацієнтів амплифікаційні тести на нуклеїнові кислоти можуть бути більш чутливими, ніж метод одержання культури.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Показання для призначення лікування: визначення за допомогою мікроскопії внутрішньоклітинних грамнегативних диплококів у мазках, отриманих з урогенітальних виділень; позитивний результат посіву чи тесту на ампліфікацію антигену на N.gonorrhoeae при будь-якій локалізації уражень;

за епідеміологічними показниками, якщо в недавнього статевого партнера визначена гонококова інфекція; при наявності гнійних виділень з уретри в чоловіків чи слизово-гнійного цервіцита в жінок, якщо проведення швидких діагностичних тестів не представляється можливим, а також після збору мазків для лабораторних досліджень. При таких обставинах показане комбіноване лікування гонококової і хламідійної інфекцій.

Лікування хворих на гонорею:

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Антибіотики: пеніцилінового ряду, макроліди, тетрацикліни, цефалоспоріни.

Лікування вагітних:

Проводиться в любому терміні гестації.за схемами ускладненої гонореї. Препаратами вибора є препарати пеніцилінового ряду, макроліди, цефалоспоріни.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 3 - 7 діб амбулаторно, 3 - 10 діб стаціонарно

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ

клінічне та мікробіологічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ клінічне та мікробіологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину)- можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)- нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину)- нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія; пеніцилінів можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10 % розчину манітолу; цефалоспорінів алергійні реакції, нудота, блювання, анорексія, діарея, розвиток кишкового дисбактеріозу, нейтропенія, лейкопенія.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Статевих партнерів варто лікувати від гонореї, переважно після тестування на інфекції, набуті статевим шляхом. В лікування варто включити: партнерів із симптоматичною гонореєю; всіх статевих партнерів за останні 14 днів чи останнього статевого партнера, якщо інтервал після останнього статевого контакту склав більше 14 днів; у безсимптомних випадках всіх статевих партнерів за попередні 90 днів. Клініко-лабраторний контроль після лікування гонореї проводиться через 7 - 10 днів після закінчення лікування. Якщо існує можливість, то при цьому призначається не тільки бактеріоскопічне, а також й бактеріологічне обстеження або обстеження методом імуноферментного аналізу на антигени гонококу і полімерна ланцюгова реакція (ПЛР). Повторний контроль проводиться через 1 місяць після першого, після чого хворий знімається з диспансерного обліку.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним хворим на сифіліс складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Дієта N 15.

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на дерматофії кістей та стоп

Код МКХ-10: В 35.2 - ДЕРМАТОФІТІЯ КИСТЕЙ

Код МКХ-10: В 35.3 - ДЕРМАТОФІТІЯ СТОП

Ознаки та критерії діагностики

Дерматомікоз шкіри кистей і стоп - грибкове захворювання, спричинене грибами дерматофітами (Trichophyton, Epidermophyton). Характеризується поліморфізмом елементів: свербіжні висипання, що лущаться, на нерізко гіперемованій і злегка інфільтрованій шкірі кистей (стоп); також ексудативні дисгідротичні, ериматозно-сквамозні елементи, іноді виражений гіперкетоз.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (при застосуванні системних препаратів 1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби з шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При дисгідротичних та екзематизованих формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

При гострих запальних проявах рекомендуються ванночки, розчини калію перманганату 1:10000, відвар дубової кори, відвар ромашки, примочування з борною кислотою (0,5 %), резорцином (2 %), таніном (2 %), нітратом срібла (0,25 - 0,5 %).

Після ліквідації гострозапальних явищ на уражену шкіру наносяться анілінові барвники, спиртовий розчин йоду 2 %, а також зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При сквамозно-гіперкератотичних формах попередньо проводиться відшарування епідермісу із застосуванням кератолітичних засобів: саліцилово-бензойний пластир, 2 - 5 % саліцилова мазь та крем, що містить сечовину.

При екзематизації і мокнутті використовують мазь, що містить міконазол, мірамістин, комбіновану мазь, що містить триамцинолону ацетонид та мірамістин, примочування з дезинфікуючими і в'яжучими складами (танін, борна кислота, нітрат срібла).

При приєднанні піококової флори застосовуються препарати, до складу яких входять антибактеріальні засоби, комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та антибактеріальні засоби.

При ускладнених формах також призначають внутрішньо антигістамінні, десенсибілізуючі препарати, антибактеріальні препарати (у разі приєднання вторинної бактеріальної флори), імуномодулятори, ангіопротектори, вітаміни.

Тривалість лікування

Амбулаторно - 3 - 4 тижні, у стаціонарі (ускладнені форми) - 18 - 21 день.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, а при подальшій відсутності ефекту призначають системну антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2 - 6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;

- обробка взуття 25 % розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);

- не рекомендується користуватися чужим взуттям;

- наявність власного рушника для ніг;

- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості А, Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


  

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на дерматофії тулуба

Код МКХ-10: В 35.4 - ДЕРМАТОФІТІЯ ТУЛУБА

Ознаки та критерії діагностики

Дерматофітія тулуба - грибкове ураження шкіри тулуба, зумовлене дерматофітами (Trichophyton rubrum). Характеризується наявністю на шкірі тулуба великих осередків ураження зі схильністю до злиття з фестончатими обрисами. По периферії осередків ураження гіперемований валик, що складається з вузликів, пухирців і корочок.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При вживанні системних протигрибкових препаратів - дієта N 5.

Зовнішнє лікування

Застосовують зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При розповсюджених ураженнях шкіри призначають системні протигрибкові препарати (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол).

Тривалість лікування

Від 1 - 2 до 3 - 5 тижнів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють системну та зовнішню антимікотичну терапію.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на дерматофітії нігтів

Код МКХ-10: В 35.1 Дерматофітія нігтів (Оніхомікоз)

Код МКХ-10: В 37.2 Кандидоз нігтів.

Ознаки та критерії діагностики

Оніхомікоз - грибкове ураження нігтів стоп і кистей, зумовлене дерматофітами, грибами роду Candida, плісеневими грибами. Характеризується змінами від кольору нігтьових пластин, появою білих плям до тотального ураження нігтьових пластин з вираженим гіперкератозом і навіть до повного руйнування нігтьової пластини залежно від форми (дистально-латеральної, поверхневої білої, проксимальної піднігтьової, тотальної дистрофічної).

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів);

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зрізів нігтів гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма

Місцева терапія показана:

- при ураженні менше 30 % нігтьової пластинки,

- за відсутності чи малої вираженості гіперкератозу,

- при наявності протипоказань до системної терапії.

Проводиться попереднє видалення нігтьових пластинок за допомогою оніхолітичних засобів:

• оніхопласт (50 г),

• уреапласт,

• набір для лікування нігтів, що містить 1 % біфоназолу і 40 % сечовини.

Після видалення нігтьової пластини використовують:

• лаки з антимікотичною дією (циклопірокс, аморолфін) 2 - 3 флакони;

• протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

Системна терапія показана:

- при ураженні більше 50 % нігтьової пластинки,

- при ураженні більше 2 - 3 нігтьових пластин,

- вираженій зміні нігтьової пластинки (гіперкератоз, оніхолізис),

- ураженні матриксу,

- при тривалості захворюваності понад 5 років.

Системна терапія:

• системні антимікотики (тербінафін, ітраконазол, кетоконазол). Ламізил - 3 - 4 уп.

При кандидозному ураженні нігтів системні антигрибкові засоби, що містять флуконазол.

З метою підвищення ефективності лікування системними препаратами шляхом скорочення строків лікування, а також для профілактики рецидивів захворювання застосовується комбінована терапія, що включає призначення системних препаратів, відшарування нігтьових пластин та застосування зовнішніх антимікотичних засобів.

Тривалість лікування

У стаціонарі - 12 - 14 днів, амбулаторно - 12 - 18 тижнів і більше залежно від ступеня тяжкості оніхомікозу.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При кандидозах рекомендується санація осередків хронічної інфекції.

За відсутності ефекту лікування проводять повторний курс з використанням іншого антимікотика, а також застосовуються препарати ангіопротектори (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін), гепатопротектори (тіотриазолін, ессенціалє, гепабене), імуномодулятори.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики застосування зовнішніх антифунгальних засобів;

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства, косметологічні заклади тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- кип'ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;

- обробка взуття 25 % розчином формаліну (у взуття поміщають ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім саме взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);

- не рекомендується користуватися чужим взуттям;

- наявність власного рушника для ніг;

- боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

Через 6 місяців після закінчення системної терапії мікологічний контроль нігтів. При необхідності з метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості А, Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на дерматофітію пахову

Код МКХ-10: В 35.6 - ДЕРМАТОФІТІЯ ПАХОВА

Ознаки та критерії діагностики

Дерматофітія пахова - грибкове ураження гладкої шкіри пахово-стегенних складок, міжпальцьових складок стоп, рідко нігтів, зумовлене Epidermophyton floccosum. Характеризується наявністю в пахово-стегенних складках плям запального характеру, чітко обмежених, котрі зливаються між собою, з периферичним валиком, що складається з пухирців і дрібних лусочок.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При екзематизованих формах - дієта N 9.

Системна терапія

При проявах екзематизації призначаються:

• антигістамінні препарати,

• гіпосенсибілізуючі засоби.

Зовнішня терапія

• на осередки ураження примочування (0,25 % розчин нітрату срібла, фурацилін 1:5000, перманганат калію 1:10000),

• анілінові барвники (1 - 2 % розчин йоду),

• зовнішні протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

Тривалість лікування

10 - 12 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, призначають системну терапію: тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2 - 6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 15, при необхідності вживання системних протигрибкових засобів - дієта N 5. При ускладненні піодермією та екзематизацією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Реабілітація включає як загальні, так і індивідуальні заходи. До загальних заходів належить:

- дезинфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства тощо). Дезинфекція проводиться хлорвмісними дезинфектантами;

- санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять:

- гігієнічний догляд за шкірою;

- кип'ятіння білизни, рушників з наступним прасуванням;

- наявність власного рушника;

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на екзему

Код МКХ-10: L 24 - ГОСТРА ЕКЗЕМА

Код МКХ-10: L 30 - ЕКЗЕМА ХРОНІЧНА В СТАДІЇ ЗАГОСТРЕННЯ

Ознаки та критерії діагностики

Екзема - хронічне рецидивуюче запальне поліетіологічне захворювання шкіри з вираженим поліморфізмом елементів висипань.

За перебігом поділяють на гостру чи підгостру, за клінічною картиною - істинну та мікробну.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким перебігом дерматозу; завзятим перебігом дерматозу з частими рецидивами, розповсюдженим характером висипань підлягають госпіталізації не менше ніж 2 рази на рік. Інші хворі лікуються в поліклініці.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок) (за необхідності дослідження повторюють);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження

імунологічні дослідження крові;

копрологічне дослідження.

Інструментальні методи дослідження

Ультразвукове дослідження (за показанням).

Обов'язкові консультації спеціалістів

гастроентеролог.

Рекомендовані консультації спеціалістів (за показаннями)

алерголог,

терапевт,

психоневролог,

ендокринолог.

Лікувальна програма

• Дієта N 5, 9.

Через різноманіття патогенетичних факторів лікування повинне бути комплексним, з урахуванням виду і стадії екземи.

Корекція нервових, нейроендокринних порушень, санація осередків хронічної інфекції, обмеження контакту з водою. Гіпоалергенна дієта (виключення облігатних харчових алергенів, екстрактивних речовин, гостроподразнюючих блюд, алкоголю, обмеження повареної солі, вуглеводів). Елімінаційні дієти більш ефективні при виявлення продуктів, що провокують виникнення алергійного процесу. Якщо такі не виявлені, то призначають дієту з виключенням продуктів, що мають сенсибілізуючі властивості і викликають, за даними анамнезу, розвиток хвороби або її загострення. Виключають з раціону цитрусові, горіхи, рибу і рибні продукти, птаха, шоколад, каву, копчені вироби, оцет, гірчицю, майонез та інші спеції, хрін, редис, редьку, томати, баклажани, гриби, яйця, молоко, полуницю, диню, ананас, здобне тісто, мед.

• дезинтоксикаційні засоби (реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, неогемодез, натрію хлорид, ізотонічний 0,9 % розчин.

• гіпосенсибілізуючі засоби (30 % натрію тіосульфат, 10 % кальцію хлорид, 25 % магнію сульфат, 10 % кальцію глюконат).

• антигістамінні засоби (хлоропірамін, дифенгідрамін, клемастин, мебгідролін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2 - 3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

• глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, триамцинолон).

• психотропні препарати при порушеннях сну, наявності невротичних розладів.

• транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).

• вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

• седативні засоби (3 % натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

• адаптогени (гліцисед).

• ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):

- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).

- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

• стимулятори функції кори надниркових залоз (на вибір) (амонію гліциризинат, метиламідетилімідазолдикарбонат, гліцирам).

• імуномодулюючі препарати (тактивін, лікопід, циклоферон, амиксин).

Показання до застосування: виявлені зміни при імунологічному дослідженні крові і наявність клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану: часті ГРВІ, вірусні і грибкові інфекції, рецидивуюча піодермія, наявність осередків хронічної інфекції, резистентних до адекватної терапії.

Тестування препаратів in vitro із застосуванням хемілюмінесцентного методу дозволяє проводити індивідуальний підбір імунотропних препаратів.

• вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C)

• сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, силікс).

• фізіотерапія (низькоінтенсивне лазерне опромінення гелій-неоновим лазером, місцево, селективна фототерапія, ПУВА-терапія з прийомом фотосенсибілізаторів усередину.

Для нормалізації функціонального стану ЦНС застосовують електросонтерапію на апаратах "Електросон" різних модифікацій - "ЕС-2", "ЕС-3", "ЕС-4" (при відсутності гострозапальних проявів на обличчі) за очнично-сосцевидною методикою.

Зовнішнє лікування

При гострій стадії екземи - фукорцин, піоктанін, примочування з 2 % розчином борної кислоти, 0,25 % розчину срібла нітрату, ванночки з 0,01 - 0,1 % розчином калію перманганату.

При виразних проявах (гостра та підгостра стадії) - топічні кортикостероїди на гідрофільних основах, що містять мометазону фуроат, бетаметазону валерат, цетилпіридинію хлорид.

Після припинення мокнуття, вираженій сухості шкіри - препарати на зволожуючій основі, що містять флуоцинолону ацетонід, цетилпіридинію хлорид.

При ускладненні інфекцією (грибкової, бактеріальної, грибково-бактеріальної) - комбіновані кортикостероїдні лікарські засоби, що містять триамцинолону ацетонід, мірамістин, бетаметазону валерат, гараміцин, бетаметазону дипропіонат, клотримазол, гентаміцин; при менш виражених клінічних проявах - комбіновані препарати на синтетичних гідрофільних основах, що мають високу антимікробну активність і містять мірамістин, стрептоцид, нітазол, офлоксацин, новокаїн, кетоконазол.

При хронічних проявах захворювання (виразна інфільтрація та ліхеніфікація) - препарати на гідрофобних основах, що містять преднізолон, сечовину, бетаметазону валерат, саліцилову кислоту.

При ураженні шкіри обличчя - креми, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. При необхідності борно-цинко-нафталанова паста, 2 - 5 % дьогтярно-нафталанова мазь, або 3 - 5 % мазь дьоготь + сірка.

Зазначені засоби можливо використовувати за допомогою фонофорезу чи під оклюзійну пов'язку.

Тривалість лікування

Від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Поліпшення загального стану хворого, зменшення шкірних змін, зникнення суб'єктивних відчуттів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Уражені ділянки шкіри потребують постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, що при необхідності містять кортикостероїди, кератолітичні засоби, вітаміни групи A і E. При варикозній екземі - оперативне видалення розширених вен, користування еластичними бинтами, раціональне лікування трофічних виразок.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням екстрактивних блюд, рафінованих вуглеводів, жирного, копченого, смаженого, гострого, а також індивідуально-відомих продуктів, що виявляють сенсибілізуючу дію в конкретного хворого.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота з виробничими алергенами, подразнюючими та забруднюючими шкіру речовинами, робота в умовах підвищеної вологості, запиленості, контакту з проникним випромінюванням, а також робота з великим психоемоційним навантаженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо); психологічна реабілітація. Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана при хронічних випадках у фазі ремісії.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на кандидоз

Код МКХ-10: В 37 - КАНДИДОЗ

В 37.2 - Кандидоз шкіри і нігтів

В 37.8 - Кандидоз слизової оболонки порожнини рота

Ознаки та критерії діагностики

Кандидоз - грибкове захворювання шкіри, слизових оболонок нігтів, зумовлене грибами роду Candida. Характеризується появою на шкірі тулуба, кінцівок і великих складок еритематозно-сквамозних округлої форми плям, покритих бурими корками.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Форми мікозів, ускладнені алергічним компонентом, вторинною інфекцією з гнійними проявами, поширені форми дерматофітій, при тотальному уражені нігтів, при вираженій супутній патології внутрішніх органів, судин та ін., за епідеміологічними показаннями хворі підлягають лікуванню в умовах стаціонару. Більшість хворих мікозами лікуються в амбулаторних умовах.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки;

глюкоза крові;

мікроскопічне та культуральне дослідження патологічного матеріалу на гриби - зішкряби зі шкіри та слизових оболонок.

Лікувальна програма

• Дієта N 9.

Лікування кандидозу шкіри, слизових оболонок порожнини рота і нігтів комплексне, що включає патогенетичні і мікотичні засоби як для системного, так і для зовнішньої терапії. За наявності супутньої ендокринної патології та імунологічних порушеннях необхідно проводити коригуючу терапію залежно від виявленої патології.

Системна антифунгальна терапія застосовується перш за все при розповсюдженому кандидозі, кандидозі нігтів і включає в себе застосування таких протикандидозних засобів, як флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, ністатин.

Неспецифічна терапія включає перш за все імунну терапію, вітамінотерапію, антигістамінну та десенсибілізуючу терапію, а також дієту з обмеженням вуглеводів.

Зовнішнє лікування

При кандидозі шкіри призначають за наявності гострозапальних проявів комбіновані мазі, що містять триамцинолону ацетонід та мірамістин, або примочування з розчинами борної кислоти, таніну, нітрату срібла, соди; змазування розчинами анілінових барвників, 5 - 10 % натрієм гідрокарбонатом; протигрибкові мазі, що містять мірамістин, кетоконазол, ністатин, леворин.

При ураженні слизових оболонок порожнини рота застосовується аплікації, полоскання розчинами соди, бури на гліцерині, 1 % розчин цитралі, змазування аніліновими барвниками.

Тривалість лікування

При ураженні слизової оболонки порожнини рота, кандидозі шкіри у стаціонарі та амбулаторно - 3 - 4 тижні, при ураженні нігтьових пластин - у стаціонарі 3 - 4 тижні, амбулаторно - до 4 місяців.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі використання системних антимікотиків можливі ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема гепато-біліарної системи. При виявленні побічних ефектів від препаратів потрібні огляд, опитування хворого, проведення біохімічних та клінічних досліджень крові, сечі, реєстрація побічних реакцій. Відміна препарату, призначення дезінтоксикаційної терапії, гепатопротекторів до нормалізації біохімічних показників.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню та антимікотичну терапію. Посилення терапії супутньої патології. Контроль глюкози крові, імунологічні дослідження крові. Спостереження ендокринолога, гінеколога. У випадках масивної і тривалої антибіотикотерапії, терапії кортикостероїдами і цитостатиками одночасне призначення протигрибкових препаратів, що містять флуконазол, кетоконазол, ністатин, ітраконазол.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5 використовуються у стаціонарних умовах та при використанні системних антимікотиків амбулаторно. У подальшому обмежується вживання рафінованих вуглеводів та жирів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана праця, що пов'язана з контактом з вуглеводами (кондитерська і молочна промисловість). Режим відпочинку без обмежень. Реабілітація включає санітарно-гігієнічні заходи, що включають обов'язкова наявність власних речей індивідуальної гігієни, санітарно-просвітницька робота. Загальногігієнічні заходи, що включають санітарно-просвітницьку роботу, гігієнічний догляд за шкірою, наявність індивідуальних засобів гігієни. З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на кропив'янку

Модель пацієнта. Код МКХ - 10: L 50 - КРОПИВ'ЯНКА

L 50. 0 - алергічна кропив'янка

L 50. 1 - ідіопатична кропив'янка

L 50. 2 - кропив'янка, що зумовлена дією низької або підвищеної температури

L 50. 3 - дерматографічна кропив'янка

L 50. 4 - вібраційна кропив'янка

L 50. 5 - холінергічна кропив'янка

L 50. 6 - контактна кропив'янка

L 50. 9 - кропив'янка неуточнена

L 78. 3 - ангіоневратичний набряк Квінке (набряк Квінке)

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Кропив'янка - поліетіологічне захворювання, що характеризується раптовими висипами пухирів з швидкою динамікою на різних ділянках шкіри й рідше на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербіжем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька годин, днів, або нападів тривалістю в декілька тижнів, місяців і навіть років. Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) - це набряк глибоких шарів шкіри, гігантська кропив'янка на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив'янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. Причиною кропив'янки та набряку Квінке можуть бути несприйняття організмом або підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментів внутрішнього вживання, до холоду, тепла, сонячних променів, а також механічні подразнення шкіри, інфекційна алергія, глистяна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, печінки, вогнища прихованого хроніосепсису (тонзиліт, аднексит). Тому за етіологічними ознаками серед найбільш поширених варіантів кропив'янки виділяють вищевказані її різновиди.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

Ig E загальний та Ig E специфічний;

бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);

кал на гельмінти (аскарідоз, стронгілоідоз та інші);

Рекомендовані лабораторні дослідження

RW, ВІЧ;

біохімічний аналіз крові, включаючи виявлення глюкози крові, білірубіну, холестерину, креатинину;

ревматологічні проби (виявлення антитіл до ДНК, кріопреципітинів, СРБ):

бактеріологічне дослідження вмісту з слизових оболонок ротоглотки та інших вогнищ хронічної інфекції;

Алергологічні дослідження

алергологічний анамнез;

підразнення шкіри шпателем для виявлення виду дермографізму;

скаріфікаційні шкірні тести с пилковими та побутовими алергенами;

внутрішкірні тести з бактеріальними алергенами;

тести: холодовий, тепловий, з жгутом, світлове опромінення шкіри (поза періоду загострення);

у хворих з підозрою на харчову та медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами та виявлення специфічного імуноглобуліну E до харчових і медикаментозних алергенів.

Рекомендовані консультації фахівців

терапевт;

алерголог;

гастроентеролог;

стоматолог;

отоларінголог;

гінеколог.

Інструментальні дослідження

рентгенографія органів грудної клітки;

ультразвукове дослідження печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки (при хронічній, рецидивній кропивянці);

дослідження секреторної функції шлунково-кишкового тракту (фіброгастроскопія);

дуоденальне зондування.

Лікувальна програма

антигістамінні засоби (пропонується чергування курсів по 10 днів) (дімедрол, супрастін, піпольфен, феністил, діазолін, фенкарол, лоратадин, дезлоратадін, лорано, лоризан, ебастин, фексофенадин, цетиризин, цетрин, хлоропірамін, тавегіл, клемастин, кестін, мебгідролин, кетотифен, кларітин, акривастин, алергин, телфаст, еріус, алерон);

гіпосенсибілізуючі засоби (10 % кальцію хлорид, 10 % кальцію глюконат, 30 % натрію тіосульфат);

дезінтоксикаційні засоби (при недостатньої ефективності попередніх заходів) (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, декстран із середньою молекулярною масою 30000 - 40000);

ентеросорбенти (діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультісорб);

ферментні препарати за показаннями.

симптоматична терапія відповідно виявленої патології.

гіпоалергічна дієта.

• у важких випадках глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).

Показання до госпіталізації: рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Тривалість лікування

10 - 14 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Припинення появи висипань і сверблячки (ремісія захворювання), або повне усунення симптомів захворювання. Результат лікування хронічної кропив'янки - суттєве подовження періодів ремісії, усунення небезпечних епізодів хвороби, відновлення працездатності та покращення якості життя.

Критерії якості лікування

Відсутність рецидивів в період диспансерного спостереження (у дерматолога і за показниками - у гастроентеролога і алерголога).

Можливі побічні дії та ускладнення

Набряк горлянки, анафілактичний шок на лікарські засоби

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Диспансерізація проводиться 2 рази на рік.

Рецидив гострої кропив'янки з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив'янки.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості. Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на мікози (мікроспорію)

Модель пацієнта. Код МКХ-10: В 35.0 Мікроспорія

Ознаки та критерії діагностики

Мікроспорія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Microsporum. Характеризується наявністю поодиноких слабкозапальних осередків з чіткими контурами. Волосся в осередках тьмяні, обламані на одному рівні - 2 - 3 мм від рівня шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);

мікроскопічне дослідження на гриби гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Інструментальні дослідження

огляд осередків ураження під люмінесцентною лампою Вуда.

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

• системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7 - 10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2 - 3 тижнів уранці 2 - 5 % спиртовим розчином йоду, увечері 3 % маззю саліцилової кислоти, 10 % сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Інфільтративно-нагнійна форма мікроспорії

Характеризується осередками ураження, що значно піднімаються над рівнем шкіри через різковиразну інфільтрацію і пустулізацію. Розріджене волосся склеяне гнійними корками, при знятті корок оголюються устя волосяних фолікулів, з яких як із сот виділяється гній.

• Дієта N 15. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

• системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7 - 10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2 - 3 тижнів уранці 2 - 5 % спиртовим розчином йоду, увечері 3 % маззю саліцилової кислоти, 10 % сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Антисептики і протизапальні речовини:

• примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.

• іхтіол, 2 - 5 % саліцилова мазь.

• протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Тривалість лікування

4 - 12 тижнів.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених засобів. У разі системної терапії у окремих хворих можливі токсико-алергічні реакції, ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти повинні підлягати диспансеризації, яка передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У разі використання системної терапії гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. При мікроспорії у дитячих закладах установлюється карантин на 4 тижні. Дитину допускають до дитячого колективу після триразового негативного результату дослідження на гриби після завершення лікування. Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки мікроспорії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Обов'язково проводиться санітарно-епідеміологічні заходи із залученням ветеринарних служб. Шкірно-венерологічні диспансери здійснюють періодичні огляди дітей і обслуговуючого персоналу в дитячих закладах.

Ступінь наукової доказовості А, Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на мікози (трихофітію)

Мікози - узагальнений термін, що позначає грибкові захворювання шкіри, нігтів, волосся, зумовлені грибами родів Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton, Candida і плісеневими грибами.

Клінічні форми мікозів

Коди МКХ-10:

В 35 - Дерматофітії

В 35.0 - Дерматофітія бороди і волосяної частини голови

В 35.1 - Дерматофітія нігтів

В 35.2 - Дерматофітія кистей

В 35.3 - Дерматофітія стоп

В 35.4 - Дерматофітія тулуба

В 35.6 - Дерматофітія пахова

В 36.0 - Різнокольоровий пітиріаз

В 37 - Кандидоз

В 37.2 - Кандидоз шкіри і нігтів

В 37.8 - Кандидоз слизової оболонки порожнини рота

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Модель пацієнта Код МКХ-10: В 35 - Дерматофітії

Визначення

Дерматофітії - це грибкові ураження шкіри, спричинені дерматофітами роду Trichophyton, Epidermophyton, Microsporum.

7.1.1.1. Модель пацієнта. Код МКХ-10: В 35.0 Дерматофітія бороди і волосяної частини голови (трихофітія волосяної частини голови і бороди)

Ознаки та критерії діагностики

Трихофітія - грибкове захворювання шкіри, волосся, рідше нігтів, зумовлене грибами роду Trichophyton. Характеризується осередками ураження неправильної форми і нечіткими межами без тенденції до злиття з гіперемією та незначним набряком. У межах осередку ураження волосся змінює свій колір, розріджується, обламується на рівні 2 - 3 мм над поверхнею шкіри.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);

мікроскопічне дослідження на гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);

культуральне дослідження (1 раз, при необхідності повторно).

Лікувальна програма

• Дієта N 15. При інфільтративно-нагнійних формах - дієта N 9. При вживанні системних антимікотиків - дієта N 5.

Системна терапія:

• системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7 - 10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2 - 3 тижнів уранці 2 - 5 % спиртовим розчином йоду, увечері 3 % маззю саліцилової кислоти, 10 % сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Інфільтративно-нагнійна форма трихофітії

Характеризується наявністю запальних, чітко обмежених напівшароподібних вузлів синюшно-червоного кольору, бугриста поверхня яких покрита численними фолікулітами, ерозіями. Вельми характерною ознакою є різко розширені устя волосяних фолікулів, заповнених гноєм.

Системна терапія:

• Дієта N 9. При вживанні системних препаратів - дієта N 5.

• системні антимікотики (гризеофульвін, тербінафін, кетоконазол).

Зовнішнє лікування

Епіляція волосся, миття голови милом і щіткою 1 раз на 7 - 10 днів. Змазування уражених ділянок волосяної частини голови протягом 2 - 3 тижнів уранці 2 - 5 % спиртовим розчином йоду, увечері 3 % маззю саліцилової кислоти, 10 % сірчаної мазі, протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Антисептики і протизапальні речовини:

• примочування - гіпертонічний розчин, дезинфікуючі розчини: розчин перманганату калію 1:5000.

• іхтіол, 2 - 5 % саліцилова мазь протягом 7 днів.

• протигрибкові зовнішні засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту.

Тривалість лікування

У середньому 30 днів як при амбулаторному, так і стаціонарному лікуванні.

Очікувані результати лікування

Клінічне та мікологічне одужання.

Критерії якості лікування

Розв'язання клінічних проявів, відсутність люмінесцентного світіння, негативні результати мікроскопічного дослідження (3 аналізи з п'ятиденним інтервалом при ураженні волосяної частини голови і триденним інтервалом при ураженні гладкої шкіри).

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість призначених зовнішніх засобів. У разі використання системних антимікотиків можливе ураження гепато-біліарної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під диспансерним наглядом протягом 3 місяців, якщо осередки трихофітії локалізувалися на волосяній частині голови і при ураженні волосся в осередках ураження на гладкій шкірі і 1 місяць при ураженні гладкої шкіри без ураження пушкового волосся. Продовжити нанесення антимікотичних засобів на уражені ділянки шкіри протягом двох тижнів після негативації триразових мікологічних досліджень.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого та екстрактивних блюд.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці та відпочинку без обмежень. Важливим заходом профілактики є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування захворілих на цей мікоз. Диспансерний метод передбачає обов'язкову реєстрацію з повідомленням ф. N 089/о "Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми". Усі речі, що належать хворому, підлягають дезинфекції. У квартирі проводиться дезинфекція за допомогою 5 % розчину хлораміну. Необхідно здійснювати ветеринарний контроль за тваринами. Важливо в кожному конкретному випадку виявити не тільки джерело зараження, але й за допомогою відповідних служб здійснити дератизаційні та дезинфекційні протиепідемічні заходи. При зоонозній трихофітії особливу увагу треба приділити великій рогатій худобі (телята, корови), бо саме вони часто служать джерелом інфекції. Обов'язкова наявність індивідуальних засобів особистої гігієни.

Ступінь наукової доказовості А, Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на обмежену склеродермію

Код МКХ-10: L94.0 - ОБМЕЖЕНА СКЛЕРОДЕРМІЯ

Ознаки та критерії діагностики

Обмежена склеродермія - хронічне захворювання з ураженням сполучної тканини і перевагою фіброзно-склеротичних, запальних і судинних порушень, переважно в шкірі і підшкірній клітковині.

За клінічними проявами поділяють на локалізовану склеродермію (бляшкова, ідіопатична атрофія шкіри, бузкова поверхнева, плямиста, глибока, генералізована), лінійну склеродермію, склеродактилію.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Поява декількох свіжих бляшок на шкірі, патологія в клінічних та біохімічних аналізах крові є показанням до госпіталізації. Диспансерний нагляд в поліклініці.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові;

серологічне дослідження (одноразово);

кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані;

кров на антитіла до органонеспецифічних і органоспецифічних антигенів;

флуорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Консультації суміжних спеціалістів

терапевт;

ревматолог.

Рекомендовані лабораторні дослідження

гістологічне дослідження шкіри (у сумнівних випадках).

Рекомендовані інструментальні дослідження

ЕКГ;

УЗД органів черевної порожнини і нирок;

рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

Рекомендовані консультації фахівців

офтальмолог (при ФХТ і лікуванні амінохіноліновими препаратами обов'язково);

ендокринолог;

гастроентеролог;

кардіолог;

гінеколог;

отоларинголог

невропатолог.

Лікувальна програма

• Дієта N 5, 15.

Лікування повинне бути комплексним, з урахуванням можливих етіологічних і патогенетичних факторів, а також супутніх захворювань. Залежно від стадії і форми захворювання у лікувальний комплекс включають засоби, що мають протизапальну й антифіброзну дію, поліпшують мікроциркуляцію крові і метаболічні процеси в шкірі.

• антибіотики (бензилпеніцилін);

• пеніциламін - призначають при тяжких формах обмеженої склеродермії;

• кортикостероїди (преднізолон);

• гіалуронідаза.

• антималярійні препарати (похідні хлорохіну) (гідроксихлорохін, хлорохін).

• комплексони (унітіол, димеракоптопропансульфонат натрію).

• препарати, що покращують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін, дротаверин, ніфедипін).

• антиоксиданти (вітамін E, C).

• трифосфаденін

Фізіотерапія:

• фотохіміотерапія (загальна або локальна, залежно від поширеності і тяжкості шкірного процесу) із зовнішнім або пероральним застосуванням фотосенсибілізаторів. Повторний курс ФХТ проводять залежно від перебігу захворювання і кількості процедур, отриманих хворим на першому курсі лікування.

• електрофорез або фонофорез гіалуронідази, гідрокортизонової мазі.

• ультразвукова терапія.

• низькоінтенсивна лазерна терапія гелій-неоновим або інфрачервоним лазером.

Зовнішнє лікування

• аплікації диметилсульфоксиду.

• гепарин-натрієва, солкосерилова, актовегінова, індометацинова мазі, гель троксерутину, гель індовазин.

• бальнеотерапія (сірководневі або радонові (рапні) ванни).

Санаторно-курортне лікування можливе поза активною фазою захворювання або в період мінімальних ознак активності.

Тривалість лікування

20 - 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Припинення прогресування захворювання, розв'язання або зменшення запальних і фіброзно-склеротичних змін, усунення негативних суб'єктивних відчуттів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома)), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає креми або мазі, які при необхідності містять судинозміцнюючі, розсмоктуючі та пом'якшуючі засоби.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування - дієта N 5, 15. У період ремісії - без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота на відкритому повітрі у холодну пору року та у неопалювальних приміщеннях. Необхідна медична і соціальна реабілітація хворих (напрямок на МСЕК, працевлаштування тощо). Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження, інсоляція тощо). При водних процедурах слід застосовувати нейтральні або кислі мила.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на пітіріаз рожевий

Код МКХ-10: L 42 - ПІТИРІАЗ РОЖЕВИЙ (ЖІБЕРА)

Ознаки та критерії діагностики

Пітиріаз рожевий - еритематозно-сквамозний дерматоз, що виявляється дисемінованими висипаннями у вигляді рожевих плям після початкової появи великої "материнської бляшки".

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Генералізована, везикульозна, геморагічна форми захворювання підлягають госпіталізації. Інші клінічні форми рожевого лишаю Жибера лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, загальний білок, глюкоза);

серологічне дослідження (РВ, РМП).

Інструментальні дослідження

флуорографічне дослідження;

гістологічне дослідження біоптатів шкіри (за необхідності).

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

отоларинголог;

гінеколог;

терапевт.

Лікувальна програма

1. Усунення спалахів хронічної інфекції.

2. Корекція виявленої супутньої патології.

Дієтотерапія

• обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.

З метою скорочення терміну перебігу хвороби у рясних висипань необхідно провести антибіотикотерапію.

• гіпосенсибілізуючі засоби (тіосульфат натрію, кальцію глюконат, кальцію хлорид, магнію сульфат).

• антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін).

Зовнішнє лікування

При проявах екзематизації призначають глюкокортикоїдні креми (мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, крем бетаметазону валерат).

Тривалість лікування

У середньому 5 - 6 тижнів. У разі подразнювальної місцевої терапії при розвитку екзематизації хвороба може затягувати від 12 тижнів до 2 - 3 місяців.

Очікувані результати лікування

Клінічне одужання.

Критерії якості лікування

Відсутність нових елементів, розв'язання висипань.

Можливі побічні дії та ускладнення

У разі використання агресивних неадекватних методів зовнішньої терапії можлива дисемінація шкірного висипу, що ускладнюється свербежем.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

За відсутності ефекту лікування посилюють системну та зовнішню терапію. Посилення терапії супутньої патології.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження вуглеводів, виключення копчених і екстрактивних продуктів, спецій.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Режим праці без обмежень. Не рекомендується перебування на протязі та робота, що супроводжується підвищеною пітливістю. Обмежують прийом водних процедур, зокрема купання з використанням мочалок, виключають ношення білизни із синтетичних і вовняних тканин.

Ступінь наукової доказовості

А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на пруриго

Код МКХ-10: L 28 - ПРУРИГО

Ознаки та критерії діагностики

Пруриго - хронічний дерматоз, що характеризується папульозними, папуловезикульозними, вузлуватими висипаннями, що супроводжуються сильним свербежем.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з тяжким, завзятим перебігом дерматозу, з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації не менше 2 разів на рік.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

загальний аналіз крові - однократно (при виявленні будь-яких змін дослідження повторюють);

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові, включаючи АСТ, АЛТ, загальний білірубін;

глюкоза крові

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження

імунологічні дослідження крові;

аналіз калу на дисбактеріоз;

копрологічне дослідження.

Інструментальні дослідження

УЗД органів черевної порожнини (однократно).

Консультації суміжних спеціалістів

• терапевт;

• гастроентеролог;

• психоневролог;

• ендокринолог.

Лікувальна програма

• Дієта N 5, 9.

Після встановлення конкретної причини пруригінозного ураження (онкологічні захворювання, цукровий діабет, захворювання нервової системи, дисфункції травного тракту, паразитарні захворювання, токсикоз вагітних тощо) проводять лікування основного захворювання.

• гіпосенсибілізуючі засоби (30 % натрію тіосульфат, 10 % кальцію глюконат, 25 % магнію сульфат).

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9 % розчин натрію хлориду).

• антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2-5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2 - 3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

• ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):

- препарати панкреатину (креон, мезим-форте).

- комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал).

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

• еубіотики (призначають за умови виявлення порушень мікробіоценозу кишечнику) (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка, або лактобактерії ацидофільні, або біфідобактерії біфідум, або ешерихія колі та ін. відповідно виявленим змінам).

• спефічна гіпосенсибілізація (гістоглобулін).

• транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам).

• вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони).

• седативні засоби (3 % натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної).

• вітаміни і полівітаміни (групи B, A. E, C, PP).

• сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, сорбогель, силікс, атоксил).

• адаптогени (гліцисед).

• фізіотерапія (селективна фототерапія, ПУВА-терапія (у важких випадках, коли спостерігається розповсюджена свербляча висипка, ліхеніфікація), фонофорез, ультразвук).

При тяжкому перебігу, торпідності до терапії, у разі відсутності протипоказань до використання у комплексній терапії застосовують глюкокортикостероїди.

Зовнішнє лікування

• анілінові барвники (піоктанін, фукорцин, синька).

При виразних проявах захворювання - комбіновані креми чи мазі, що містять кортикостероїди відповідної сили дії бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, бетаметазону дипропіонат, преднізолон, клобетазолу пропіонат та допоміжні речовини. У подальшому перехід на пасти, креми і мазі, що містять 1 - 2 - 3 % дьогтю, або 5 % нафталану.

При вузлуватому свербці Гайда застосовують:

• обколювання вузлуватих елементів глюкокортикоїдними препаратами;

• руйнування вузлів методами електро-, кріо-, лазеротерапії;

• оклюзійні пов'язки зі фторвмісними кортикостероїдними мазями.

Тривалість лікування

20 - 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Розсмоктування елементів, зменшення свербежу, відсутність нових елементів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикостероїдних препаратів можливі ускладнення, що їм притаманні.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі та при необхідності містять вітаміни групи A і E.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Під час лікування - дієта N 5, 9. У період клінічного одужання або покращення рекомендується використання дієти згідно з виявленою супутньою патологією.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота, що пов'язана з психоемоційним перевантаженням, запиленістю, перегріванням і переохолодженням. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо). Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною. Курортотерапія показана у фазі ремісії.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на псоріаз

Код МКХ-10: L 40 - L40.8 ПСОРІАЗ

Ознаки та критерії діагностики

Псоріаз - еритематозно-сквамозний дерматоз мультифакторіальної природи з домінуючим значенням у розвитку генетичних факторів, що характеризується гіперпроліферацією епідермальних клітин, порушенням кератинізації, запальною реакцією в дермі, змінами в різних органах та системах.

За перебігом розподіляється на тяжкий, середній та легкий.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог.

Діагностична програма

Базується на виявленні мономорфної висипки, що складається з папул не гострозапального характеру, червоного кольору з чіткими контурами, сріблястих лусочок по поверхні. Характерно визначення псоріатичної триади: феномен стеаринової плями, термінальної плівки, точкової кровотечі, які виникають при зішкрябуванні папул.

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження.

Консультації спеціалістів:

терапевт, окуліст (при плануванні фотохіміотерапії), ендокринолог, отоларинголог, стоматолог.

Додаткові дослідження і консультації спеціалістів проводять за показаннями.

Лікувальна програма

Тяжкий перебіг (розповсюджений псоріаз у прогресуючій стадії, еритродермія, ексудативна форма, пустульозний псоріаз Цумбуша, долонно-підошовний псоріаз)

• дієта N 15

• седативні засоби (таблетки валеріани, 3 % розчин натрію броміду, настоянка пустирнику, півонії).

• антистресорні адаптогени (гліцисед).

• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

• вегетотропні (25 % сірчанокисла магнезія)

• гіпосенсибілізуючі засоби (натрію тіосульфат, кальцію глюконат, магнію сульфат).

• антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин).

• при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін). При виразному нічному свербежі показано використання ін'єкційних форм зазначених препаратів.

• засоби, що поліпшують периферичний кровообіг (нікотинова кислота, ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

• гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, ліпоєва кислота, силібін, глутаргін, тіотриазолін).

• вітаміни (A, E, групи B, C).

• цитостатики (не бажано призначати до 16 років) (метотрексат).

• імуносупресанти (циклоспорин, ацитретин).

• в особливо тяжких випадках - селективні імуносупресуючі препарати, що є рекомбінантними моноклональними антитілами подібні до людських, які виробляються генно-інженерними методами (інфліксимаб та ефалізумаб).

Не можна одночасно призначати циклоспорин, метотрексат і ацитретин.

• фізіотерапевтичні заходи (фотохіміотерапія (ПУВА-терапія), реПУВА-терапія (ПУВА-терапія у поєднанні з ретиноїдом ацитретином); при неможливості проведення ПУВА використовують УФО; електросон).

Зовнішнє лікування

Уражену шкіру змазують кортикостероїдними індиферентними кремами, у деяких випадках у комбінації з кератолітиками.

Для миття голови використовують шампунь із дьогтем, шампунь з піритіон цинком, шампунь з кетоконазолом.

Середній і легкий перебіг (обмежений псоріаз, помірно розповсюджений псоріаз, стаціонарна та регресуюча стадія)

• дієта N 15

• седативні засоби (таблетки валеріани, 3 % розчин натрію броміду, настоянка пустирнику, півонії).

• антистресорні адаптогени (гліцисед).

• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

• вегетотропні (25 % сірчанокисла магнезія)

• гіпосенсибілізуючі засоби (натрію тіосульфат, кальцію глюконат, магнію сульфат).

• антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин).

• при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін по 0,01 г 2 рази на день). При виразному нічному свербежі показано використання ін'єкційних форм зазначених препаратів.

• засоби, що поліпшують периферичний кровообіг (нікотинова кислота, ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

• гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, ліпоєва кислота, силібін, глутаргін, тіотриазолін).

• вітаміни (A, E, групи B, C).

• неспецифічна стимулююча терапія (алое, метилурацил, автогемотерапія, пірогенал).

• імуномодулятори (циклоферон, тимоген, тактивін).

• фізіотерапевтичні заходи (фотохіміотерапія (ПУВА-терапія), реПУВА-терапія (ПУВА-терапія у поєднанні з ретиноїдом ацитретином); при неможливості проведення ПУВА використовують УФО; електросон, фонофорез з кремом, що містить кератолітичний засіб сечовину 10 %, на псоріатичні бляшки з виразною інфільтрацією, фонофорез з маззю, що містить кортикостероїди сильної дії в комбінації з кератолітичними засобами, при наявності запальних явищ та виразного лущення псоріатичних бляшок, ультразвук паравертебрально).

Зовнішнє лікування

Проводять розсмоктуючу терапію: мазі з нафталаном 5 - 10 % або дьогтем 5 - 10 %, при торпідному перебігу під оклюзійну пов'язку, або медичний солідол або лінімент нафталанської нафти або кальципотриол (синтетичний аналог найбільш активного метаболіту природного вітаміну D) - мазь втирають в осередки ураження або цинк піритіон аерозоль або крем.

При торпідному перебігу, а також при застарілих псоріатичних бляшках використовують топічні стероїди із саліциловою кислотою у вигляді мазей для аплікацій або оклюзійних пов'язок на обмежені ділянки шкіри; або мазь на основі протизапальних фітопрепаратів.

На осередки ураження волосяної частини голови використовують креми та лосьйони з кортикостероїдами та кератолітичними засобами.

Для миття голови використовують шампунь із дьогтем, шампунь з піритіон цинком, шампунь з кетоконазолом.

Тривалість лікування

При тяжкому перебігу становить від 30 до 45 днів, а при середньому та легкому - від 20 до 30 днів.

Очікувані результати лікування

При тяжкому перебігу - стабілізація шкірного процесу, а при легкому та середньому - покращення або одужання.

Критерії якості лікування

При тяжкому перебігу: припинення формування елементів висипу; припинення загострення (зменшення інфільтрації висипу, повне або часткове зменшення лущення, припинення свербежу); відсутність або значне зменшення суб'єктивних проявів захворювання. При легкому та середньому перебігу: розсмоктування інфільтративних елементів висипу, зменшення або відсутність гіперемії, лущення бляшок; відсутність суб'єктивних проявів захворювання.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання нестероїдних протизапальних засобів можливе ураження шлунково-кишкового тракту внаслідок ульцерогенної дії препаратів, токсико-алергічні ефекти, пригнічення кровотворення. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні цитостатичних препаратів можливі токсико-алергічні реакції, пригнічення кровотворення, ураження гепато-біліарної і сечовивідної системи.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі підлягають диспансерному нагляду районним дерматологом 1 раз на 6 місяців, обстеження суміжними спеціалістами за показаннями. Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби, а саме сечовину 10 %.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Гіпоалергенна дієта з виключенням жирного, смаженого, копченого, гострого, екстрактивних блюд, алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Усунення хронічних осередків інфекції, уникання гіперінсоляції, стресів, переохолодження. За 1 - 2 тижні до відповідних сезонів періоду очікуваних загострень захворювання призначення адаптогенів, а саме: екстракту елеутерококу чи екстракту левзеї, або екстракту лимоннику в комплексі з дибазолом внутрішньо.

Умовні скорочення

АлТ - аланінамінотрансфераза

АсТ - аспартатамінотрансфераза

РВ - реакція Вассермана

РМП - реакція мікропреципітації

УФО - ультрафіолетове опромінення.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий мікоплазмоз

Код МКХ-10: А 63 Інші хвороби, що передаються статевим шляхом, не класифіковані в інших рубриках

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Мікоплазмова інфекція сечостатевого тракту

Збудники - Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum

Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена мікоплазмами

Мікоплазмовий:

Цервіцит

Цистит

Уретрит

Вульвовагініт

Мікоплазмові інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів

Мікоплазмові:

Епідидиміт

Запальні захворювання органів малого тазу в жінок

Орхіт

Мікоплазмоз:

Неускладнений

Ускладнений

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.

Жінки

Урогенітальна інфекція приблизно в 30 % випадків перебігає з наступними симптомами:

Слизисто-гнійний цервіцит

Гнійні виділення з піхви

Біль у нижній частині живота

Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча

Дизурія

Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу

Чоловіки

Приблизно в 75 % випадків урогенітальна інфекція перебігає з наступними симптомами

Виділення з уретри

Дизурія

Ознаки епідидиміту чи простатиту

Лабораторна діагностика

Культуральне дослідження

Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40 - 85 %.

Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Чутливість складає 20 - 85 %, залежить від виду аналізу.

Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.

Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)

Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)

Чутливість складає 70 - 95 %

Переваги: висока специфічність (97 - 99 %), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.

Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.

Взяття зразків

Жінки

Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.

Чоловіки

Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).

Показання для проведення тестування

Симптоми, що є результатом інфекцій нижніх статевих шляхів, викликаних патогенними мікоплазмами.

Ускладнення, що можуть бути викликані патогенними мікоплазмами (запальні захворювання органів малого таза, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).

Виявлення контактів/оповіщення партнерів.

Скринінг жінок молодше 25 років.

Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.

Скринінг вагітних жінок.

Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Показання для призначення лікування

Підтвердження генітальної інфекції, що викликані патогенними мікоплазмами.

Інфекція, викликана патогенними мікоплазмами, у статевого партнера.

Лікування дорослих

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Групи антибактеріальних препаратів:

Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)

Макроліди (еритроміцин, мідекаміцин)

Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)

Лікування вагітних жінок

Макроліди (еритроміцин)

Медична допомога в випадку неускладненої мікоплазмової інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах. Тривалість лікування - 10 діб.

Медична допомога в випадку ускладненої мікоплазмової інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах. Тривалість лікування - 14 діб.

Загальні положення

Лікування інфікованих пацієнтів попереджує серйозні наслідки, що можуть виникнути в результаті інфекції мікоплазмозом і передачі її статевим партнерам, а під час вагітності - немовлям.

Лікування повинне бути ефективним (частота лікування > 95 %), і пацієнти більш легко витримують призначений режим лікування.

Особливі зауваження

Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7 - 10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.

Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Обличчя з ВІЛ-інфекцією і мікоплазмовою інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ- інфекції.

Ведення партнерів

Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.

Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.

Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.

Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7 - 10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ - Бактеріологічне та клінічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Бактеріологічне та клінічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу.

При вживанні фторхінолонів можливі нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ - спостереження.

Наступне спостереження - тимчасові інтервали проведення тестів на виліковність: бактеріологічні дослідження, ІФА, МАНК: через 3 - 4 тижні після закінчення лікування.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта N 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий трихомоніаз

Код МКХ-10:

А 59.0 Урогенітальний трихомоніаз

Білі (вагінальні)

Простатити (N 51) викликані Trichomonas vaginalis

А 59.8 Трихомоніаз інших локалізацій

А 59.9 Трихомоніаз не уточнений

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas tenax, що виявляється в порожнині рота, Trichomonas hominis - у шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis - у сечостатевому тракті. Патогенною є тільки Trichomonas vaginalis.

У жінок місцем мешкання Trichomonas vaginalis є піхва, у чоловіків - предміхурова залоза і сім'яні пухирці. Сечостатевий канал може уражатися у хворих обох статей. У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає бізсимптомно.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Інкубаційний період в середньому рівний 10 дням, але іноді коливається від 2 - 3 днів до 1 місяця.

Формою трихомоніазу у чоловіків є уретріт.

Турбують сверблячка, печінні в сечовипускному каналі, слабо виражені дизуричні розлади. Віфдмічається гіперемія губок уретри. Виділення з уретри частіше мізерні, водянисті, слизисто-гнійні або слизисті.

У чоловіків з трихомонадним уретритом може розвинутися баланіт і баланопостіт. Хворі предявляють скарги на сверблячку голівки статевого члена, помірні болі в області крайньої плоті, виділення з препуціального мішка із запахом прілого сіна. При огляді відмічається гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок.

При трихомонадному парауретриту при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.

При трихомонадному епідидиміту зявляються болі по ходу сім'яного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.

Гострий простатит характерізується болями, що іррадиюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі. Нерідко ослабляється ерекція.

Трихомонадний везикуліт. Розрізняють 3 форми везикулітів: суб'єктивно асимптомну, гостру і хронічну. У хворих відмічається підвищення температури, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі виникають статеві розлади, азоспермія.

Трихомоніаз у жінок є багато осередковим захворюванням. Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі пред'являють скарги на білі, сверблячку в області статевих органів і дизуричні явища. Білі часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.

Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.

Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер'я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.

Трихомонадний бартолініт виявляється поразкою вивідноїпротоки залози, а іноді і всієї залози. При об'єктивному обстеженні відмічається гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні інфекційного процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає хибний абсцес.

Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше - підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібноочагові укриті виразками ділянки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді - пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.

При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням білій з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.

Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болів внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.

Трихомонадний уретрит характеризується появою болів, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.

Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.

Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання, тенетами. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.

Діагноз встановлюється на даних анамнезу, клініки, виявленні Trichomonas vaginalis за допомогою одного з методів:

Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження

Серологічні методи досліждення

Молекулярні методи діагностики, зокрема метода ланцюгової реакції з полімеразою (ЛРП)

Контроль виліковності

Вилікуваними рахують хворих, у яких клінічне одужання поєднується з повною санацією від збудників трихомоніазу.

При встановленні виліковності трихомоніазу перший контроль проводиться через 7 - 10 днів після закінчення прийому протистоцидних засобів. Через 2 тижні після контрольних мазків проводять повторну провокацію і беруть мазки і посіви на трихомонади. Пацієнти знаходяться на диспансерному спостереженні протягом 3 місяців. У жінок контроль виліковності рекомендується проводити до і після менструацій протягом 2 - 3 менструальних циклів.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Загальні принципи

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Точний діагноз важливий для вибору відповідної специфічної терапії, а у випадку вагінального трихомоніазу - безпосередньо для лікування сексуальних партнерів. Оскільки піхвова трихомонада - це мікроорганізм, що передається статевим шляхом, необхідний скринінг на наявність супутніх інфекцій. Варто порекомендувати утримуватись від статевих контактів, доки лікування усіх партнерів не буде завершено.

Показання для призначення терапії:

Позитивний тест на трихомоніаз незалежно від симптомів

Епідеміологічне лікування сексуальних партнерів

Препаратами вибору являється імідазольна група: метронідазол, тінідазол, орнідазол.

З інтравагінальних засобів використовують: гінальгін, клотрімазол, хлорхінальдін, тінідазол, метронідазол, натаміцин, полівідона йодид.

Вагітним лікування проводять переважно місцево, застосовуючи вагінальні свічки з клотримазолом протягом 14 днів.

Перед призначенням медикаментозного лікування вивчення анамнезу на предмет переносності лікарських засобів.

При виявленні у виділенні з урогенітального тракту фагоцитованих бактерій призначають одночасно антибіотики широкого спектру дії.

З метою поліпшення проникнення препарату в зону запалення пацієнтам призначається фізіотерапія (лазеротерапія, магнітотерапія, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном).

У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включають протигрибкові препарати і еубіотики.

Одночасно лікування призначається статевим партнерам, у яких немає клінічних ознак інфекції.

Профілактика

Консультування пацієнтів, надання їм інформації і психологічна підтримка є найважливішими умовами ефективного лікування.

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ

Лікування неускладненого урогенітального трихомоніазу амбулаторно - 5 - 10 діб.

Лікування ускладненого урогенітального трихомоніазу проводиться в умовах стаціонару тривалістю до 14 діб.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ

клінікобіологічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Скорочення кількісті рецидів захворювання, клінікобіологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні метронідазолу можливо розвиток побічної дії: нудота, блювання, неприємне відчуття в епігастральній ділянці, діарея, відчуття печіння язика, металевий присмак у роті, кандидоз слизової оболонки порожнини рота і кишечника, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, депресія; у разі застосування високих доз - периферійна нейропатія, що проявляється міалгією, парестезіями; лейкопенія, алергійні реакції (шкірна висипка, гарячка).

При вживанні орнідазолу можливі запаморочення, головний біль і діспепсичні розлади; інколи - симптоми сенсорної або змішаної периферійної нейропатії, у рідкісних випадках - порушення збоку ЦНС (тремор, ригідність, порушення координації рухів, судоми, сплутанність свідомості).

При вживанні тинідазолу можливі нудота, блювання, анорексія, діарея, металевий присмак у роті, наліт на язику, шкірна висипка, свербіж, кропивянка, ангіоневротичний набряк, транзиторна лейкопенія, головний біль, підвищена стомлюваність, запаморочення, атаксія, периферійна нейропатія (парестезії, порушення чутливості), забарвлення сечі в темний колір, у рідкісних випадках - судоми.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

При проведенні консультації необхідно звернути увагу на причини захворювання, проінформувати про очікувані результати і можливі ускладнення лікування. При необхідності проводять додаткову терапию.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта N 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку, реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на сечостатевий хламідіоз

Код МКХ-10: А 56.0 Інфекція нижнього відділу сечостатевого тракту, спричинена хламідіями

Хламідійний:

Цервіцит

Цистит

Уретрит

Вульвовагініт

Код МКХ-10: А 56.1 Хламідійні інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів

Хламідійні:

Епідидиміт

Запальні захворювання органів малого тазу в жінок

Орхіт

Код МКХ-10: А 56.2 Хламідійна інфекція сечостатевого тракту, не уточнена

Код МКХ-10: А 56.3 Хламідійна інфекція заднього проходу та прямої кишки

Хламідіоз:

Неускладнений

Ускладнений

Персистуючий чи носительство хламідій, коли у хворих відсутні клінічні ознаки захворювання, але виявляються збудники хвороби.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ХВОРИМ надаеться в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищіх навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Ознаки і симптоми обумовлені головним чином цервіцитом і уретритом, а також ускладненнями.

Жінки

Урогенітальна інфекція приблизно в 30 % випадків перебігає з наступними симптомами:

Слизисто-гнійний цервіцит

Гнійні виділення з піхви

Біль у нижній частині живота

Посткоітальна чи міжменструальна кровотеча

Дизурія

Ознаки запального захворювання органів малого таза, хронічний біль в органах малого тазу

Чоловіки

Приблизно в 75 % випадків урогенитальная інфекція перебігає з наступними симптомами

Виділення з уретри

Дизурія

Ознаки епідидиміту чи простатиту

Симптоми, характерні як для чоловіків, так і для жінок:

Аноректальні виділення і дискомфорт

Кон'юнктивіт

Артралгія

Лабораторна діагностика

Культура кліток

Чутливість при використанні зразків із шийки матки й уретри варіює в межах 40 - 85 %.

Переваги: висока специфічність, має істотне значення для судово-медичної експертизи.

Недоліки: вимагає наявності досвідченого персоналу, підходить лише для невеликої кількості інвазивних зразків (із шийки матки й уретри)

Пряма імунофлуоресценція (ПІФ)

Чутливість складає 50 - 90 %, залежить від досвідченості персоналу і кількості елементарних тіл у зразку.

Переваги: підходить як для інвазивних так і для неінвазивних зразків (наприклад, сечі).

Недоліки: не підходить для дослідження великої кількості зразків, займає багато часу.

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Чутливість складає 20 - 85 %, залежить від виду аналізу.

Переваги: можливість тестування великої кількості зразків швидкість, автоматизація, низька вартість.

Недоліки: специфічність висока тільки при підтвердженні позитивних результатів, підходить тільки для інвазивних зразків (із шийки матки, з уретри)

Метод ампліфікації нуклеїнових кислот (МАНК)

Чутливість складає 70 - 95 %

Переваги: висока специфічність (97 - 99 %), можливість тестування великої кількості зразків, можливість використання як інвазивних (із шийки матки, з уретри), так і неінвазивних (сеча, проби матеріалу з вульви і піхви) зразків.

Недоліки: висока вартість у лабораторіях необхідна особлива старанність для запобігання контамінації, інгібітори можуть створити проблему, особливо для зразків сечі.

Взяття зразків

Жінки

Для тестів без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується інвазивне взяття матеріалу (із шийки матки, з уретри) для методів, заснованих на ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий як інвазивним, так і неінвазивним способом (перша порція сечі і зразки виділень, узяті тампоном у входу в піхву, чи з уретри) з використанням МАНК.

Чоловіки

Для методів дослідження без ампліфікації нуклеїнових кислот використовується матеріал, взятий тампоном з уретри, а для методів, заснованих на МАНК, використовується матеріал, взятий як інвазивним способом, так і неінвазивним (перша порція сечі).

Показання для проведення тестування

Симптоми, що є результатом інфекції нижніх статевих шляхів, викликаної Cl.trachomatis.

Кон'юнктивіт, викликаний Cl.trachomatis.

Ускладнення, що можуть бути викликані Cl.trachomatis (запальні захворювання органів малого таза, придбаний статевим шляхом реактивний артрит, хронічна біль в області малого таза, трубна безплідність, епідидиміт, орхіт, кон'юнктивіт у дорослих).

Виявлення контактів/оповіщення партнерів.

Скринінг жінок молодше 25 років.

Скринінг осіб, що мають нових чи кілька статевих партнерів і не використовують чи використовують нерегулярно засоби бар'єрної контрацепції.

Скринінг вагітних жінок.

Виключення інфекції перед медичним втручанням (переривання вагітності, штучне запліднення, уведення внутрішньоматкових контрацептивів).

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Показання для призначення лікування

Підтвердження очної чи генітальної інфекції, викликаної Cl.trachomatis.

Інфекція, викликана Cl.trachomatis, у статевого партнера.

Якщо немає можливості провести лабораторні тести на Cl.trachomatis у пацієнта з підтвердженою інфекцією Neisseria gonorrhoeae.

Якщо немає можливості провести лабораторні тести на Cl.trachomatis у пацієнта с клінічними ознаками хламідійної інфекції.

Групи антибактеріальних препаратів:

Тетрацикліни (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)

Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, джозаміцин)

Фторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин)

Лікування вагітних жінок

Макроліди (еритроміцин)

Медична допомога в випадку неускладненої хламідійної інфекції нижнього відділу сечостатевого тракту надається в амбулаторних умовах.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ - 10 діб.

Медична допомога в випадку ускладненої хламідійної інфекції органів малого тазу та інших сечостатевих органів надається в стаціонарних умовах. Тривалість лікування - 14 - 20 діб.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ - Бактеріологічне та клінічне одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

Бактеріологічне та клінічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні макролідів (азитроміцину, кларитроміцину, джозаміцину)- можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ; тетрациклінів (доксицикліну гідрохлорид, доксицикліну моногідрат)- нудота, блювання, анорексія, глосит, езофагіт, алергійні реакції, фотосенсибілізація, нейтропенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, розвиток кишкового дисбактеріозу; фторхінолонів (офлоксацину, ципрофлоксацину) - нудота, біль у животі, головна біль, фотосенсибілізація, кристалурія.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Рекомендується утримуватися від статевих зносин протягом 7 - 10 днів після завершення одноразової терапії чи до завершення 7-денного курсу лікування, а також доти, поки всі статеві партнери пацієнта не пройдуть відповідний курс лікування.

Особливі моменти для ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Обличчя з ВІЛ-інфекцією і хламідійною інфекцією повинні одержувати таке ж лікування, що і пацієнти без ВІЛ- інфекції.

Пацієнтів варто проінформувати про те, що їхні статеві партнери повинні бути обстежені, протестовані та проліковані.

Необхідно обстежувати статевих партнерів, що мали контакт із даним пацієнтом протягом 60 днів з моменту появи симптомів захворювання чи постановки діагнозу; вони повинні пройти тестування і лікування.

Партнерів, що мали ризик зараження, варто повідомити про це, запросити для обстеження і запропонувати лікування за епідеміологічними показниками, навіть якщо тести на наявність хламідійної інфекції виявилися негативними.

Пацієнтам та їх партнерам варто порекомендувати утримуватися від статевих контактів, доки вони не завершать відповідний курс лікування (протягом 7 - 10 днів після одноразового прийому препарату чи до завершення 7-денного курсу).

Наступне спостереження

Тимчасові інтервали проведення тестів на вилікованість: методика культури кліток, ПІФ, ІФА, МАНК: через 3 - 4 тижні після закінчення лікування.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Дієта N 15

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці та відпочинку,реабілітації немає.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла

Код МКХ: L 51.1, L 51.2 - синдроми Стівенса-Джонсона та Лайєла

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Синдроми Лайела та Стивенса-Джонсона - важкі варіанти багатоформної ексудативної еритеми або прояв побічної дії на медикаментозні препарати, що протікають з порушенням загального стану і великою поразкою шкіри, слизових оболонок переважно в області природних отворів.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

• загальний аналіз крові;

• загальний аналіз сечі;

• Ig E загальний та Ig E специфічний;

• у хворих з підозрою на медикаментозну алергію - специфічні імунологічні тести з медикаментами;

• біохімічний аналіз крові, включаючи цукор крові, білірубін, креатінін;

• АЛТ, АСТ;

• гістологічне дослідження біоптата шкіри (при необхідності);

Консультації суміжних спеціалістів

терапевт; стоматолог; отоларинголог; уролог, гінеколог; окуліст; алерголог.

Лікувальна програма

• виявлення і скасування причинного фактора, що викликав захворювання;

глюкокортикоїдні препарати (за вибором) (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон);.

дезінтоксікаційна терапія (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, ізотонічний розчин натрію хлориду);

десенсибілізуюча терапія (розчин натрію тіосульфату 30 %, розчин кальцію глюконату 10 %, розчин магнію сульфату 25 %);

• антигістамінна терапія (фексофенадин, лоратадин, ебастин, алергін, кларитін, перітол, фенкарол, тавегіл, супрастин, піпольфен, телфаст, еріус, лоризан, лорано, алерон);

антибіотики при ускладненні інфекцією (на вибір) (цефалексин, еритроміцин, азитроміцин, доксициклін, ципрофлоксацин, моксифлоксацин, левофлоксацин).

Хворі з цими синдромами підлягають обов'язковій госпіталізації.

Тривалість лікування

20 - 25 днів у стаціонарі.

Очікувані результати лікування

Нормалізація температури тіла, поліпшення загального стану, зникнення елементів висипки на шкірі і слизових оболонках порожнини рота і геніталій.

Критерії якості лікування

Повне одужання, відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Анафілактичний шок.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться 2 рази на рік диспансерізація.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатністі - дієта N 10.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості.

Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на сифіліс

Код МКХ-10 (А51-А53.9)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Сифіліс підрозділяється на дві групи: набутий та вроджений. Набутий сифіліс у свою чергу поділяється на ранній і пізній. Ранній сифіліс підрозділяється на первинний, вторинний і ранній латентний (набутий до 2 років). Пізній сифіліс (набутий більше 2 років) поділяється на: пізній латентний, третинний, включаючи гумозний, кардіоваскулярний та нейросифіліс.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення - дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Інкубаційний період: 10 - 90 днів до появи шанкру (первинний сифіліс). Вторинний сифіліс розвивається через 3 - 6 тижнів після появи шанкру.

Первинний сифіліс: виразка (шанкр), зазвичай із регіональною лимфаденопатією. Виразка поодинока, безболісна і щільна з чистим дном, що виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області. Будь-яка аногенітальна виразка вважається сифілітичною, якщо не доведене інше походження.

Вторинний сифіліс: мультисистемне ураження внаслідок бактеріемії, що може рецидивувати. Генералізована несвербляча поліморфна висипка, що часто вражає долоні і підошви, широкі кондиломи, вогнища на слизових, генералізована лімфаденопатія. Рідше: вогнищева алопеція, передній увеїт, менінгіт, параліч черепно-мозкових нервів, гепатит, спленомегалію, періостит і гломерулонефрит

Латентний сифіліс: позитивні серологічні тести на сифіліс без клінічної картини трепонемної інфекції.

Пізній сифіліс включає: гумозний сифіліс: типові вузли, бляшки чи виразки; нейросифіліс: менінговаскулярний, паренхіматозний (загальний парез, tabes dorsales); безсимптомний (аномальна спиномозкова рідина); кардіоваскулярний сифіліс: аортит (безсимптомний), стенокардія, розширення висхідного відділу аорти, стеноз вусть коронарних артерій, аневризма аорти (головним чином грудного відділу).

Серорезистентність - стан, коли після повноцінного лікування раннього сифілісу КСР залишаються позитивними більше ніж 1,5 року для дорослих і більше ніж 9 місяців для дітей без тенденції до зниження титрів. В цьому випадку призначається додаткове лікування. Позитивні серореакції після повноцінного лікування сифілісу зі строком зараження більше 2 років серорезистентностью не вважаються і не потребують додаткового специфічного лікування, якщо немає інших показань.

Лабораторна діагностика: виявлення Treponema pallidum з вогнищ ураження чи інфікованих лімфовузлів при мікроскопії в темному полі; реакції зв'язування комплементу з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами та мікрореакція преципітації з кардіоліпіновим антигеном (стандартний комплекс класичних серореакцій - КСР); реакція імунофлуоресценції (РІФ); реакція імобілізації трепонем (РІТ); імуноферментний аналіз (ІФА); полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

Лікування проводиться амбулаторно, при наявності ускладнень стаціонарно.

Загальні принципи. Пеніциліни є основними лікарськими засобами для лікування сифілісу. В практиці лікування сифілісу в Україні використовуються препарати біосинтетичного пеніциліну: бензилпеніциліну натрієва сіль, пеніциліну G натрієва сіль, препарати бензатинбензилпеніциліну, комбіновані препарати пеніциліну.

При непереносимісті препаратів пеніцилінового ряду застосовуються антибіотики резерву: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорини.

Превентивне лікування проводиться особам які мали статевий або тісний побутовий контакт з хворим на заразні форми сифілісу якщо з моменту контакту пройшло не більше 3 місяців. Особам, які мали контакт з хворим на сифіліс більше 3 місяців тому проводиться повне серологічне обстеження (КСР, ІФА, РІФ, РІТ), і в разі негативного результату лікування не проводиться. Превентивне лікування проводиться амбулаторно. Призначається бензатінбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну. В умовах стаціонару використовується натрієва сіль бензилпеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 7 діб.

Превентивне лікування реципієнта, якому було перелито кров хворого на сифіліс, проводять аналогічно, але курсові дози - ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ - збільшується в два рази.

Набутий сифіліс з строком зараження до 3 місяців (первинний, вторинний свіжий, прихований): використовують натрієву сіль бензилпеніциліну. В разі злоякісного перебігу (гігантські шанкери, алопеція, ранні вісцеральні та неврологічні прояви) або при наявності супутньої патології строки лікування подовжуються, використовують пеніциліну G натрієву сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 14 - 18 діб.

Набутий сифіліс з строком зараження від 3 до 6 місяців (вторинний свіжий, рецидивний, прихований): призначається натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16 - 21 діб.

Набутий сифіліс з строком зараження від 6 місяців до 1 року (вторинний рецидивний, прихований): застосовується натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16 - 21 - 28 діб.

Набутий сифіліс зі строком зараження більше 1 року (вторинний рецидивний, неуточнений, або пізній прихований), а також ранній сифіліс (до 1 року) зі злоякісним перебігом та вісцеральними або неврологічними ураженнями (лікування проводиться в умовах стаціонару): натрієва сіль бензилпеніциліну - два курси з інтервалом 1 місяць, при необхідності проводять третій курс, пеніциліну G натрієва сіль - два курси з інтервалом 1 місяць.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28 - 34 діб.

Хворим на прихований сифіліс та активний сифіліс зі строком зараження більше 1 року, або з невстановленим строком показане лікворологічне обстеження. При наявності раннього нейросифілісу перевага віддається внутрішньовенному уведенню пеніциліну. Паралельно зі специфічною терапією слід проводити неспецифічну патогенетичну терапію з урахуванням рекомендацій терапевта, невропатолога, окуліста та ін.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28 - 42 діб.

Лікування серорезистентності проводиться двома-трьома курсами з перервою 2 - 3 місяця за однією із схем лікування сифілісу з строком зараження більше одного року, з обов'язковим неспецифічним (патогенетичним) лікуванням.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ: одужання.

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ: клінічне та бактеріологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив'янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10000000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10 % розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

При вживанні цефалоспорінів можливі діарея, анорексія, нудота, блювання, кандидоз, головний біль, запаморочення, сонливість, алергійні реакції (медикаментозна гарячка, шкірна висипка, свербіж, еозинофілія, алергійний нефрит, анафілактичні реакції), нейтропенія, лейкопенія, оборотна гіпопротромбінемія, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ.

При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофігіт, алергійні реакції, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, нейтропенія, еозинофілія, гемолітична анемія, кандидоз, дисбактеріоз.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ - клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА).

Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним, хворим на сифіліс, складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначають дієту N 15.

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ, ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці, відпочинку, реабілітації немає. Особи, що належать до декретованого контингенту не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ - А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на уроджений іхтіоз

Код МКХ-10: Q 80 - УРОДЖЕНИЙ ІХТІОЗ

Ознаки та критерії діагностики

Вроджений іхтіоз - гетерогенна група захворювань, яку об'єднує патологічне ороговіння, що клінічно виявляється потовщенням рогового шару епідермісу, сухістю шкіри, лущенням, запальною реакцією, іноді з утворенням пухирів.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. При наявності генералізації шкірного процесу, еритродермії хворі підлягають госпіталізації. Інші хворі лікуються в умовах поліклініки.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

зішкряб на ентеробіоз;

аналіз калу на яйця глистів;

біохімічні дослідження функції печінки;

гістологічне дослідження патологічного матеріалу (бажано).

Консультації спеціалістів (за показаннями)

- терапевт,

- окуліст,

- ендокринолог,

- отоларинголог,

- генетик,

- невропатолог

- психіатр.

Лікувальна програма

Лікування курсове, тривале. Стаціонарному лікування підлягають тяжкі форми захворювання.

• Дієта N 15.

• препарати вітаміну A (ретинолу ацетат, ацитретин).

• гепатопротектори (тіотриазолін, метіонін, ліпоєва кислота, ессенціальні фосфоліпіди).

• стимулююча терапія (алое, тималін, циклоферон).

• полівітаміни, що містять вітаміни групи B, C, PP.

• у тяжких випадках кортикостероїди (преднізолон, полькортолон) та анаболічні гормони (ретаболіл, феноболіл).

Зовнішнє лікування

• проведення примочувань або ванн: молочно-масляних ванн (молоко - 0,5 - 1 літр, оливкове масло - 2 - 3 столові ложки), 1 % ванни з повареною сіллю, 10 % ванни з висівками, 10 % крохмалем, з відваром ромашки, з відваром шавлії з розрахунку 1 столова ложка на 1 склянку води N 10 з наступним змиванням шкіри кремом, що містить 3 - 5 % натрію хлориду або 1 - 2 % сечовини, 1 % молочної кислоти.

• мазі з 5 - 10 % натрію хлориду, 5 - 10 % сечовини.

• мазі з пом'якшуючою дією, що містять фіторечовини,

• комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та кератолітичні засоби,

• мазь нафталан.

Тривалість стаціонарного лікування

20 - 30 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічне покращення.

Критерії якості лікування

Покращення, значне покращення стану дерматозу: зменшення лущення, гіперемії, сухості, епітелізація тріщин. У разі ускладнень екзематизацією та піодермією - регрес цих проявів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Продовжувати використання індиферентних кремів або кератолітичних засобів, ванн. При досягненні клінічної ремісії пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (навесні та восени). За відсутності ефекту лікування підсилюють стимулюючу терапію і додають дезинтоксикаційну терапію. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом не рідше 1 разу на 6 місяців.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Без обмежень. Їжа, збагачена вітамінами, зокрема вітаміном A.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендується контакт шкіри з подразнюючими речовинами, а також праця в умовах підвищених температур, запиленості, пов'язана з тиском на долоні, тертям. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси). Психологічна реабілітація. Показано санаторно-курортне лікування (південні регіони країни).

Ступінь наукової доказовості Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на фотодерматози

Код МКХ-10: L 56 - ФОТОДЕРМАТОЗИ

Ознаки та критерії діагностики

Фотодерматози - велика група захворювань, що розвиваються під впливом ультрафіолетових променів і характеризуються різною клінічною картиною.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Гострий, тяжкий перебіг дерматозу, що супроводжується фотофобією, втратою працездатності є показанням до госпіталізації. Диспансерний нагляд в поліклініці.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

загальний аналіз крові;

загальний аналіз сечі.

біохімічний аналіз крові (загальний білок, білкові фракції, АЛТ, АСТ, білірубін, цукор);

серологічне дослідження;

флуорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження

визначення біодози ультрафіолетового опромінення;

визначення порфіринів у сечі;

визначення порфіринів у крові;

біохімічний аналіз крові на креатинін;

кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані.

Консультації суміжних спеціалістів (за показанням)

терапевт;

алерголог.

Лікувальна програма

• дієта N 5, 9.

• обмеження впливу сонячного світла (одяг, фотозахисні засоби).

• виключення впливу передбачуваних фототоксичних, фотоалергійних засобів (медикаменти, парфумерія, рослини).

• гіпосенсибілізуючі засоби (розчин 10 % кальцію глюконату, розчин 30 % натрію тіосульфату).

• антигістамінні засоби (рекомендують чергувати курси по 10 днів) (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин).

За вибором препарати I, II та III покоління протягом 2 - 5 тижнів (для препаратів I покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2 - 3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

• глюкокортикоїдні засоби системного застосування у тяжких випадках (преднізолон, триамцинолон, бетаметазон)

• антималярійні препарати (похідні хлорохіну) після стихання гострого запалення (гідроксихлорохін, хлорохін).

• антиоксиданти (бета-каротин, вітамін E, C).

• препарати, що поліпшують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, нікотинова кислота).

• гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін, карсил, ЛІВ-52, легалон).

Зовнішнє лікування

Обов'язково використовують фотозахисні креми з високим ступенем захисту.

Глюкокортикоїдні креми або мазі на обличчя, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират. На осередки інших ділянок тіла - бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, преднізолон.

При наявності пухирних висипань, ексудації - аерозоль окситетрациклін + гідрокортизон (до стихання гострих запальних явищ).

Тривалість лікування

Залежить від нозологічної форми дерматозу і його тяжкості і складає від 7 до 15 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Зникнення елементів висипання та суб'єктивних проявів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома)), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі, які при необхідності містять кортикостероїди. Обов'язкове використання фотозахисних кремів на відкриті ділянки шкіри.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування рекомендується дотримання дієт N 5, 9. У період клінічної ремісії - без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Повинні працювати у приміщеннях, що виключають можливість впливу не тільки прямого, але й відбитого та розсіяного світла. Протипоказана робота поблизу джерел штучного випромінювання (ртутно-кварцеві лампи, електрозварювальні агрегати та інші джерела випромінювання з довжиною хвилі 370 - 500 нм), а також протипоказаний виробничий контакт з хімічними речовинами, що мають фотосенсибілізуючу дію. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (інсоляція, хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження тощо). Рекомендується уникати частого миття у ванні або під душем з милом (слід застосовувати нейтральні або кислі мила).

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на хворобу Дар'є

Код МКХ-10: L 86 - ХВОРОБА ДАР'Є

Ознаки та критерії діагностики

Хвороба Дар'є - спадкове автосомно-домінантне захворювання, що характеризується висипаннями переважно в місцях прояву себореї фолікулярних гіперкератотичних папул, схильних до злиття і утворення осередків з вегетацією, особливо в складках. Супроводжує мокнуттям у складках, свербежем.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. При генералізації шкірного процесу, ускладненого піококовою інфекцією, сильно вираженому свербежі шкіри хворі госпіталізуються. Інші хворі лікуються в поліклініці.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

аналіз калу на яйця глистів;

біохімічні дослідження функції печінки (білірубін прямий і кон'югований, загальний білок, глюкоза, АсТ, АлТ);

гістологічне дослідження шкіри (при атипових клінічних проявах).

Консультації спеціалістів (за показаннями)

- терапевт,

- психоневролог,

- ендокринолог,

- отоларинголог,

- генетик.

Лікувальна програма

• Дієта N 5.

• при генералізованому процесі - дезинтоксикаційна терапія.

• гіпосенсибілізуючі засоби (30 % тіосульфат натрію, 10 % глюконат кальцію, 10 % хлорид кальцію, 25 % сірчанокисла магнезія).

• антигістамінні засоби (мебгідролін, клемастин, хлоропірамін, дифенгідрамін).

• вітаміни (вітамін A, E, ацитретин, аскорбінова кислота, ессенціальні фосфоліпіди).

Зовнішня терапія

• комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та кератолітичні речовини, а також ті, що містять саліцилову кислоту.

• ванни рапні з морською сіллю, 10 % крохмальні ванни.

• при інфікуванні використовують анілінові барвники, фукорцин та інші антибактеріальні засоби.

Тривалість лікування

20 - 30 днів 2 рази на рік у стаціонарі або амбулаторно залежно від тяжкості процесу.

Очікувані результати лікування

Клінічне покращення.

Критерії якості лікування

Покращення, значне покращення стану дерматозу: зменшення лущення, гіперемії, регрес фолікулярних висипань, значне зменшення або відсутність загальних проявів дерматозу.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можлива індивідуальна непереносимість застосованих препаратів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Уражені ділянки шкіри за необхідності змазувати індиферентними кремами або кремами, що містять кератолітичні засоби. За відсутності ефекту лікування проводять стимулюючу і дезинтоксикаційну терапію. При досягненні клінічної ремісії пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (навесні та восени). Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом не рідше 1 разу на 6 місяців.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта N 5. У разі ускладнення піодермією - дієта N 9.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Не рекомендується праця, що пов'язана з постійним забрудненням шкірного покриву, бо цим хворим протипоказане щоденне миття. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси). Психологічна реабілітація. Рекомендується санаторно-курортне лікування (південні регіони країни).

Ступінь наукової доказовості Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на хворобу, спричинену лікарськими засобами

Код МКХ - 10: D 59. 0 - хвороба, спричинена лікарськими засобами

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Хвороба, спричинена лікарськими засобами - гостре генералізоване запалення шкіри і слизових оболонок, що виникає в результаті адекватно повторно призначених і правильно застосованих лікарських засобів, що були прийняті усередину. Лікарська хвороба зумовлена не стільки фармакологічними характеристиками самого медикаментозного препарату, скільки особливостями імунної системи хворого та його конституційно-генетичною схильністю.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікувально-профілактична допомога здійсюється в спеціалізованих закладах - шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети.

Профіль відділення - дерматологічний.

Профіль спеціаліста - дерматовенеролог.

Діагностична програма

Поетапна діагностика за даними алергологічного анамнезу з:

токсичними реакціями;

хибноалергічними реакціями;

фармакофобічними реакціями;

інфекційними захворюваннями (вітряна оспа, кір, шкарлятина, рецидивний сифіліс, грибкові ураження шкіри, короста та інш.);

поширеними дерматозами та інш.

Лабораторні дослідження

• загальний аналіз крові - однократно (при виявленні або змін дослідження повторюють);

• загальний аналіз сечі;

• глюкоза крові;

• загальний білірубін;

• креатинін;

• за показниками ультразвукове дослідження печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки;

• Ig E загальний та Ig E специфічний;

• специфічні імунологічні та біофізичні тести з медикаментами, які підозрюються в якості причини розвитку алергічного стану.

Консультації суміжних спеціалістів

• терапевт (за показниками);

• гастроентеролог;

• ендокринолог;

• невропатолог;

• стоматолог;

• отоларинголог;

• алерголог (за показниками).

Лікувальна програма

(хворі з гострими тяжкими проявами захворювання підлягають обов'язковій госпіталізації):

• припинення впливу етіологічних факторів - медикаментозних препаратів і видалення з організму залишків цих речовин.

гіпоалергенна дієта: обмеження вуглеводів, виключення солоних, кислих, гірких, солодких, копчених продуктів, спецій;

ентеросорбенти (полівідон, діоктосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель, ентеросгель, мультісорб).

Уведення ентеросорбентів рекомендується за 1 - 1,5 ч. до або через 1 - 1,5 ч. після їжі.

глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон, бетаметазон);

гіпосенсибілізуючі засоби (30 % розчин натрію тіосульфат, 10 % кальцію глюконат, 25 % магнію сульфат);

дезінтоксикаційні засоби (полівідон, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, магнію хлорид, натрію гідрокарбонат, фуросемід, ізотонічний 0,9 % розчин натрію хлорид);

• антигістамінні засоби на вибір (пропонується чергування курсів по 10 днів) (фексофенадин, лоратадин, ебастин, алергін, кларитін, перітол, фенкарол, тавегіл, супрастин, піпольфен, телфаст, еріус, лоризан, лорано, алерон);

• при вираженій сверблячці шкіри, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну пропонуються антигістамінні засоби, що володіють седативною дією (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін);

• без седативного ефекту при вираженій нічній сверблячці застосовують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів (1 % розчин дифенгідраміну, 2 % розчин хлоропіраміну, 0,1 % розчин клемастину);

діуретики (у випадку виражених набряків) (фуросемід, гідрохлоротіазид).

Зовнішня терапія

Цинк-водна збовтувана суспензія, примочки, аерозолі (окситетрациклін + гідрокортизон або тріамцинолон або оксициклозоль), глюкокортикоїдні креми, мазі на вибір (мометазон, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизон, алкометазон, бетаметазон + гентаміцин, адвантан, елоком). При вираженій сверблячці - клобетазол на кілька днів, з наступним переходом на перераховані вище мазі.

При приєднанні вторинної інфекції - глюкокортикоїдні мазі, що містять антибіотики (бетаметазон + гентаміцин або флуметазон, або окситетрациклін + гідрокортизон).

Тривалість лікування

Залежно від тяжкості стану і виразності клінічної симптоматики становить від 15 до 20 днів.

Очікувані результати лікування

Нормалізація температури тіла, поліпшення загального стану хворого, зникнення висипних елементів, сверблячки.

Критерії якості лікування

Нормалізація загального стану, повне одужання, відсутність рецидивів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Анафілактичний шок, літальний кінець, порушення працездатності.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Проводиться 2 рази на рік диспансерізація. В процесі диспансерізації виявляють етіологічний фактор захворювання за допомогою специфічних імунологічних та біофізичних тестів; усувають, по можливості, фактори ризику, що сприяють розвитку сенсибілізації, проводять санацію вогнищ фокальної інфекції, призначають протирецидивні курси. Протирецидивне лікування для кожного хворого призначається строго індивідуально з включенням переважно немедикаментозних методів (голкорефлексотерапія, психотерапія, електросон та ін.), ентеросорбентів, імуномодуляторів (під контролем імунограми), препаратів антиоксидантного ряду (вітаміни C, A, E).

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дотримання гіпоалергічної дієти. При супутьому порушенні шлунково-кишкового тракту доцільні дієти N 2, 3, 5, при супутньому захворювані нирок - дієта N 7, при супутньому цукровому діабеті - дієта N 9, при серцево-судинній недостатності - дієта N 10.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Реабілітація направлена на попередження сенсібілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції.

Ступінь наукової доказовості. Б.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на червоний вовчак

Код МКХ-10: L 93 - ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК

Ознаки та критерії діагностики

Червоний вовчак - автоімунне захворювання сполучної тканини з неясною етіологією, що виявляється на шкірі еритемою, гіперкератозом і атрофією.

За перебігом захворювання виділяють основні форми захворювання шкірну (дискоїдна, дисемінована, відцентрова еритема Бієтта, глибокий червоний вовчак Капоши-Ірганга) і системну (гостру та підгостру).

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. З метою обстеження, уточнення діагнозу і виключення системного процесу, підбора терапії хворих госпіталізують не менше 2 разів на рік. У період ремісії диспансерний нагляд у поліклініці районного ШВД.

Діагностична програма

Обов'язкові лабораторні дослідження

загальний аналіз крові - однократно (при виявленні будь-яких змін дослідження повторюють);

загальний аналіз сечі;

біохімічний аналіз крові (загальний білок, альбуміни, глобулін, печінкові проби).

дослідження крові на клітини червоного вовчака;

кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані;

кров на антитіла до органонеспецифічних і органоспецифічних антигенів;

серологічне дослідження;

флуорографічне дослідження;

кал на яйця глистів.

Рекомендовані лабораторні дослідження

аналіз сечі за Зимницьким;

гістологічне дослідження біоптату шкіри (одноразово).

Інструментальні дослідження

УЗД органів черевної порожнини, нирок;

ЕКГ.

Консультації суміжних спеціалістів:

терапевт;

офтальмолог;

ревматолог.

Лікувальна програма

• Дієта N 5, 9.

Виключають інсоляцію, УФО, хворим протипоказана робота, пов'язана з подразнюючими речовинами, у гарячих цехах.

• амінохінолінові препарати (хлорохін, гідроксихлорохін).

Після зникнення клінічних проявів добову дозу амінохінолінового препарату знижують до однієї таблетки, що приймають по вечорах не менше місяця.

• препарати, що поліпшують периферичний кровообіг (ксантинолу нікотинат, пентоксифілін).

• глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (в особливо завзятих випадках, у комбінації з амінохіноліновими препаратами) (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон, пролонговані глюкокортикоїдні препарати з групи бетаметазону).

• комплексони (унітіол, димеракоптопропансульфонат натрію).

• вітаміни і полівітаміни (групи B, A, E, C, PP):

• гепатопротектори (ессенціальні фосфоліпіди, тіотріазолін).

Зовнішнє лікування

Має допоміжне значення. Застосовують нефторовані глюкокортикоїдні креми і мазі, що містять мометазону фуроат, метилпреднізолону ацепонат, гідрокортизону-17-бутират.

Фотозахисні засоби (індекс захисту (SPF) - 60 - 100) рівномірно наносять на відкриті ділянки тіла перед виходом на вулицю, оновлюють аплікацію кожні 2 години.

Тривалість лікування

25 - 35 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія або покращення.

Критерії якості лікування

Розв'язання еритеми, зменшення фолікулярного гіперкератозу, відсутність появи нових осередків.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). При використанні цитостатичних препаратів можливі токсико-алергічні реакції, пригнічення кровотворення, ураження гепато-біліарної і сечовивідної системи. У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома)), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців. Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (терапевтом, офтальмологом, ревматологом). Шкіра потребує постійного догляду, що включає креми або мазі, які при необхідності містять кортикостероїди, судинозміцнюючі, пом'якшуючі засоби.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період лікування рекомендується дотримання дієт N 5, 9. У період клінічної ремісії - без обмежень.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота в умовах впливу на шкіру інсоляції, променевої енергії від штучних джерел (наприклад, електрозварювання), хімічних подразників, холоду, вітру, пилу. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (інсоляція, хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси, переохолодження тощо). Обов'язкове використання фотозахисних кремів на відкриті ділянки шкіри. При водних процедурах слід застосовувати нейтральні або кислі мила.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


Протокол
надання медичної допомоги хворим на червоний плескатий лишай

Код МКХ-10: L 43 - ЧЕРВОНИЙ ПЛЕСКАТИЙ ЛИШАЙ

Ознаки та критерії діагностики

Хронічний сверблячий дерматоз, що характеризується мономорфними папульозними негострозапальними дермо-епідермальними висипами на шкірі та слизових оболонках, яким властиві такі особливості:

- полігональні контури;

- пупкоподібне центральне западання;

- блискуча поверхня при боковому освітленні;

- відсутність тенденції до периферичного росту;

- наявність сітки Вікхема, яку видно в глибині папул після змазування водою чи олією;

- синюшно-червоне, лілове, перламутрове забарвлення.

Умови, у яких повинна надаватися медична допомога: районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах. Тип закладу - шкірно-венерологічне відділення. Профіль спеціаліста - лікар-дерматовенеролог. Хворі з метою уточнення діагнозу, тяжкими формами захворювання (виразково-ерозивні, бульозні, гіперкератотичні, розповсюджені з виразними суб'єктивними ознаками), з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації.

Діагностична програма

Лабораторні дослідження

клінічний аналіз крові (при необхідності дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);

аналіз сечі (2 рази);

біохімічне дослідження крові (АлТ, АсТ, глюкоза, холестерин, тригліцериди, загальний білірубін, загальний білок, креатинін, коагулограма) (за необхідності дослідження повторюють);

серологічне дослідження (РМП, РВ);

флуорографічне дослідження;

гістологічне дослідження біоптату шкіри (при атипових формах для уточнення діагнозу).

Інструментальні методи дослідження

Ультразвукове дослідження (за показанням).

Консультації спеціалістів

терапевт, гастроентеролог, онколог, стоматолог (при ураженні слизової оболонки порожнини рота), гінеколог (при генітальній локалізації висипу).

Лікувальна програма

• Дієта N 5

Усунення етіологічного фактора

• дезинтоксикаційні засоби (неогемодез, реосорбілакт).

• гіпосенсибілізуючі засоби (30 % натрію тіосульфат, 10 % кальцію глюконат, 25 % магнію сульфат.

• антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин, фенкарол, фексофенадин).

• при виразному свербежі шкірі, наявності скарг невротичного характеру, порушеннях сну рекомендують антигістамінні препарати, що мають седативні властивості (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін).

• при виразному нічному свербежі показано використання ін'єкційних форм зазначених антигістамінних препаратів I покоління.

• седативні засоби (гліцисед, таблетки валеріани, 3 % розчин натрію броміду, пустирник, півонія).

• за необхідності призначають транквілізатори (гідазепам, адаптол).

У разі завзятого перебігу, торпідності до проводимої терапії або при ерозивно-виразковій, бульозній формах, при ураженні слизових оболонок призначають:

• препарати амінохінолінового ряду (делагіл) і/або кортикостероїдні препарати (преднізолон, бетаметазон).

При розповсюдженому шкірному процесі:

• ПУВА-терапія, 25 - 30 сеансів на курс.

При гіпертрофічній формі:

• лазеродеструкція з використанням вуглекислого, інфрачервоного лазерів

• апаратна кріодеструкція окремих осередків (процедуру проводять 1 раз на тиждень, на курс 4 - 6 сеансів)

• внутрішньоосередкове введення кортикостероїдних препаратів (бетаметазон, триамцинолон).

Зовнішнє лікування

Глюкокортикоїдні мазі:

При гіперкератотичній формі:

кортикостероїдні мазі, що містять кератолітичні засоби, чергуються з використанням нафталанової, іхтіолової, солідолової мазей.

У разі ерозивно-виразкової та бульозної форм на ерозії:

• солкосерил (гель, мазь);

• метилурацилова мазь;

• тіотриазолінова мазь;

Тривалість лікування

Залежно від тяжкості перебігу 30 - 40 днів.

Очікувані результати лікування

Клінічна ремісія.

Критерії якості лікування

Покращення загального стану, усунення свербежу, регрес шкірних проявів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі індивідуальна непереносимість застосованих препаратів. У разі використання системних глюкокортикоїдів - притаманні їм побічні ефекти (синдром Іценка - Кушинга, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія тощо). У разі використання препаратів амінохінолінового ряду можливі ускладнення з боку органів зору (набряк роговиці, відкладення в ній препарату, незворотні зміни сітківки (звуження артерій, набряк і атрофія жовтої плями, плямиста дегенерація, скотома)), порушення кровотворення.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Пацієнти підлягають диспансерному нагляду районним дерматологом за місцем проживання за потребою. Під час огляду звертається увага на регулярність обстеження суміжними спеціалістами: отоларингологом, стоматологом тощо за показаннями. У період клінічної ремісії, у міжрецидивні періоди доцільне використання засобів неспецифічного стимулювання імунітету та полівітамінних комплексів.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

У період загострення захворювання гіпоалергенна дієта з обмеженням екстрактивних блюд і рафінованих вуглеводів.

Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Протипоказана робота з речовинами, що подразнюють шкіру. Усунення чинників, що провокують погіршення стану (гострі респіраторно-вірусні інфекції, переохолодження); психологічна реабілітація, а також санацію осередків хронічної інфекції, уникнення стресових ситуацій та проведення загальнозміцнюючих заходів. Санаторно-курортне лікування.

Ступінь наукової доказовості А.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова 


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
08.05.2009 N 312 


ГРАФІЧНЕ ТА СХЕМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ

Алгоритм зовнішнього лікування хворих на атопічний дерматит

  

Алгоритм лікування хворих на ПА стосовно ступенів тяжкості  

  

Алгоритм лікування хворих на оніхомікози

  

Алгоритм зовнішнього лікування хворих на псоріаз
  

Алгоритм зовнішнього лікування звичайного псоріазу

ЗВИЧАЙНИЙ ПСОРІАЗ

  

Алгоритм зовнішнього лікування псоріазу волосяної частини голови

ПСОРІАЗ ВОЛОСЯНОЇ ЧАСТИНИ ГОЛОВИ

  

Алгоритм зовнішнього лікування долонно-підошвового псоріазу

ДОЛОННО-ПІДОШВОВИЙ ПСОРІАЗ

  

Алгоритм зовнішнього лікування ексудативних форм псоріазу

ЕКСУДАТИВНИЙ ПСОРІАЗ

  

Примітка: у разі ускладнення вторинною інфекцією при виражених запальних проявах - Тримістин.

Основні терапевтичні підходи до лікування хворих на вугрову хворобу
  

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги
 

М. П. Жданова