Лицензионная АВК-5 ред. 3.2.1. от производителя (7200 грн. с НДС на 2 П.К.)
.
Бесплатно установка, обучение, обновление, консультации, обслуживание.



Акредитиви в ЗЕД. Принципи та розрахунки<br>Запитання-відповіді від 04.07.2017

Акредитиви вже давно зарекомендували себе як надійний спосіб розрахунків у сфері міжнародної торгівлі. Тому суб'єкти ЗЕД успішно користуються всіма перевагами, що їх надають акредитиви. Тож якими є основні принципи цієї форми розрахунків?

Акредитив у ЗЕД
Принципи та розрахунки

Загальні положення щодо застосування акредитивів

У національному законодавчому полі, з огляду на міжнародну практику, порядок проведення розрахунків за акредитивами регулює чимало нормативів. Зокрема, це § 3 глави 74 Цивільного кодексу України (ЦКУ), Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі – Інструкція № 22), Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою правління НБУ від 03.12.2003 р. № 514 (далі – Положення № 514). Але головним документом на міжнародній арені щодо акредитивних розрахунків є Уніфіковані звичаї та правила для документарних акредитивів, у редакції МТП від 25.10.2006 р., які діють з 01.07.2007 р. (далі – Уніфіковані звичаї та правила). Названий документ є обов'язковим для всіх сторін, якщо інше прямо не виражено або виключено умовами акредитива.

Варто пам'ятати: умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами мають бути передбачені в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива, і ці умови та порядок не мають суперечити законодавству України, в тому числі нормативно-правовим актам НБУ. А якщо в тексті договору передбачено, що розрахунки за акредитивами регулюють Уніфіковані правила та звичаї, це можливо у разі, коли вони не суперечитимуть національному законодавству.

Акредитив варто розглядати як договір, окремий від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Нагадаємо, що акредитив – це договір, який містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж (п. 1.4 Інструкції № 22).

Акредитив є видом безготівкового розрахунку, в якому беруть участь (частина перша ст. 1088 ЦКУ, п. 1.4 Інструкції № 22):

– заявник акредитива – платник, який подав в обслуговуючий банк заяву про відкриття акредитива;

– бенефіціар – особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив;

– банк-емітент – банк, що відкрив акредитив;

– авізуючий банк – банк, який за дорученням банку-емітента авізує акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату;

– виконуючий банк – банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві.

Загальні правила щодо акредитивів як безготівкової форми розрахунків регламентує глава 8 Інструкції № 22. Втім, темою нашої розмови ми обрали акредитив у ЗЕД, тож звернімося до Положення № 514. Норми цього документа вкрай необхідно знати суб'єктам ЗЕД, які оберуть акредитивну форму розрахунків. Так, акредитив уважають відкритим із дати відправлення повідомлення про його відкриття (п. 1.11 Положення № 514). Закривають акредитив якщо:

– закінчився строк його дії;

– отримувач коштів відмовився від використання акредитива до закінчення строку його дії, і цю можливість передбачено умовами акредитива;

– платник за акредитивом повністю або частково відкликав акредитив, і цю можливість передбачено умовами акредитива.

Акредитиви у зовнішньоекономічних розрахунках

Зауважимо, що в Положенні № 514 містяться визначення термінів, що стосуються акредитивної форми розрахунку саме у сфері ЗЕД. Зокрема, акредитив – це умовне грошове зобов'язання, що надає банк-емітент за дорученням та з інструкціями особи – наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені. Банк має здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива. Погодьтеся, таке визначення заважке для сприйняття. Проте не такий страшний акредитив, як НБУ його малює, в цьому ми вас переконаємо.

Окрім терміна «акредитив», Положення № 514 пояснює інші важливі терміни щодо нього. Приміром, авізування – це офіційне повідомлення банку про відкриття, зміну або анулювання акредитива, надіслане на паперовому носії або за допомогою електронних засобів зв'язку. А власне під таким банком Положення № 514 розуміє банк, який на прохання банку-емітента або іншого банку авізує акредитив та будь-які зміни до нього бенефіціару або доручає іншому авізуючому банку авізувати акредитив бенефіціару.

Оскільки у ЗЕД розрахунки за акредитивами провадять як при експорті, так й при імпорті, Положення № 514 містить характеристику кожного з них:

– експортний акредитив – це акредитив, який відкриває іноземний банк-емітент на користь бенефіціара, розташованого на території України;

– імпортний акредитив – це акредитив, який відкриває уповноважений банк-емітент за дорученням наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку або від власного імені на користь бенефіціара, розташованого з межами України або в межах України за умови відкриття трансферабельного (переказного) акредитива. Простіше схему застосування імпортного акредитиву можна показати так:

1) звернення імпортера до банку із заявою про відкриття акредитива на користь продавця – нерезидента 2) поставка товару продавцем – нерезидентом 3) отримання та перевірка банком документів, які підтверджують поставку товару та виконання умов акредитива 4) перерахування банком імпортера суми, зазначеної в акредитиві банку продавця.

В Положенні № 514 розкриваються й інші «секрети» акредитивів за деякими ознаками (таблиця).

Таблиця

Таблиця. Ознаки акредитивів

Вид акредитива

Характеристика акредитиву

Наявність покриття

Покритий акредитив

Забезпечений власними грошовими коштами наказодавця акредитива

Непокритий акредитив

Не забезпечений власними грошовими коштами наказодавця акредитива

Можливість відкликання

Безвідкличний акредитив

Не може бути змінений або анульований банком-емітентом без згоди підтверджуючого банку (якщо він є) та бенефіціара

Відкличний акредитив

Може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього повідомлення бенефіціару


Положення № 514 висуває певні вимоги щодо оформлення акредитиву незалежно від його статусу (експортний чи імпортний).В акредитиві має бути чітко зазначено спосіб його виконання:

– сплатити за пред'явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням;

– взяти на себе зобов'язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу;

– акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту.

Додамо, що як у разі експорту, так і в разі імпорту можна використовувати резервний акредитив. Це безвідкличний документарний акредитив, що зобов'язує банк-емітент на прохання наказодавця акредитива (покупця) або за дорученням іншого банку чи від свого імені сплатити кошти за покупця (принципала) бенефіціару. Але тільки в разі отримання вимоги про платіж і документів, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавцем акредитива, якщо це передбачено умовами резервного акредитива (п. 1.3 розділу I Положення № 514).

Платіж за акредитивом здійснюють у безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива. А головне: акредитив є угодою, відокремленою від ЗЕД-контракту або іншого документа, який має силу такого контракту. Тож всі сторони «акредитивної» операції мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами або іншими видами виконання зобов'язань (п. 1.6 р. I Положення № 514).

Зауважимо, що акредитив – це дієвий спосіб мінімізації ризиків невиконання контрагентом зобов'язань, адже:

– при експорті банк-емітент покупця-нерезидента виставляє акредитив українському експортеру. Робить він це через уповноважений (авізуючий) банк такого експортера. А визначену в ЗЕД-контракті суму сплачує після того, як експортер подасть документи, що підтверджують відвантаження товарів за умовами ЗЕД-контракту. Порядок виконання уповноваженим банком бенефіціара не підтвердженого чи підтвердженого акредитива, а також оплати комісій і відшкодування витрат уповноваженому банку регулюють відповідно глави 4, 5 та 8 розділу III Положення № 514;

– при імпорті уповноважений банк імпортера перераховує оплату іноземному продавцю після того, як той надасть документи, які передбачені умовами акредитива і підтверджують відвантаження товару за ЗЕД-контрактом. Порядок оплати за імпортним акредитивом встановлено главою 5, а оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат уповноваженому банку-емітенту – главою 8 розділу II Положення № 514.

Валютний контроль за акредитивними розрахунками

При використанні акредитивної форми розрахунків у сфері ЗЕД враховують вимоги:

– Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII;

– Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185);

– постанови КМУ і НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.95 р. № 444 (далі – Постанова № 444). До речі, цей документ щодо документарних акредитивів передбачає таке. У разі купівлі товарів, отримання послуг резидента з платежем проти поданих документів всі банківські витрати на території покупця оплачує сам покупець (резидент), поза території – продавець (нерезидент);

– Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними та імпортними операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.99 р. № 136 (далі – Інструкція № 136);

– Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201. Зокрема, у розділі ЗЕД-контракту «Умови платежів» зазначають валюту платежу, спосіб, порядок і строки розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. При застосуванні акредитивної форми розрахунків у названому розділі це слід зазначити з урахуванням Постанови № 444, оскільки вона рекомендує українським експортерам застосовувати безвідкличний документарний акредитив як найбільш захищений вид акредитиву. Тоді покупець-нерезидент не може його відкликати (фактично не сплатити за акредитивом) одноособово, тобто без узгодження з постачальником-резидентом (бенефіціаром).

Вимоги щодо суми оплати за акредитивом

Сторони ЗЕД-контракту можуть обрати цю форму розрахунків добровільно при будь-якій сумі оплати за такою угодою. Головне, щоб це було вигідно їм та банкам, що обслуговують такі розрахунки. Проте є випадки, коли застосування акредитивів є обов'язковим. Згідно з постановою правління НБУ «Про особливості здійснення деяких валютних операцій» від 23.02.2015 р. № 124, уповноважені банки здійснюють авансові платежі (попередню оплату) в інвалюті за імпорт товару за ЗЕД-контрактом загальною вартістю більше $ 5 млн (еквівалент цієї суми в іншій інвалюті за НБУ на день укладення ЗЕД-контракту), винятково з використанням акредитивної форми розрахунків. Ці платежі можливі за таких умов:

– акредитив має бути підтверджений банком, рейтинг якого за класифікацією однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch Ratings, Standard & Poor's, Moody's) відповідає вимогам до першокласних банків (не нижче інвестиційного класу). Така вимога не застосовується, коли імпорт фінансує іноземне експортно-кредитне агентство, країна реєстрації якого належить до країн, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній;

– інвалюту купують винятково з метою забезпечення підтвердження акредитива (формування грошового забезпечення) та для оплати послуг банків-нерезидентів, які беруть участь в операціях за акредитивом;

– оплата коштів за акредитивом здійснюється після отримання документів та встановлення їх належного представлення.

Строки розрахунків за акредитивами

Нагадаємо, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та 2 Закону № 185 здійснюють у строк, що не перевищує 120 календарних днів (п. 1 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.2016 р. № 410, далі – Постанова № 410). Цих строків суб'єкти ЗЕД повинні дотримуватися також при розрахунках за акредитивами. Зокрема, згідно з п. 3.2 Інструкції № 136, банк починає відраховувати 120 календарних днів з дня, що настає не за датою відкриття імпортного акредитиву, а з дати платежу за ним (дати його виконання). При цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку на користь нерезидента. Повідомлення має містити назву нерезидента та банк нерезидента, номер договору і номер акредитива, інформацію про валюту платежу та суму списаних коштів, дату списання коштів з рахунку банком.

У разі застосування експортного акредитива виручка резидентів має надійти в Україну у строки виплати заборгованостей, зазначені в ЗЕД-контрактах, але не пізніше 120 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної вантажної митної декларації).

На порушника законодавчо встановлених строків розрахунків очікує пеня в розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в інвалюті, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону № 185). Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Обов'язковий продаж інвалюти

У розрахунках за акредитивами можна використовувати будь-яку інвалюту, що входить до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 04.02.98 р. № 34, далі – Класифікатор № 34). Проте інвалютна виручка (у вигляді валюти 1 групи Класифікатора № 34 і в російських рублях) підлягає обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України у розмірі 50 % суми надходження (п. 2 Постанови № 410).

Акредитивна форма розрахунків – це дієве зниження сторонами ЗЕД-контракту комерційних ризиків несплати або непостачання товару. Втім, на відміну від звичного безготівкого розрахунку на умовах післяплати чи відстрочення постачання, акредитивний спосіб розрахунків має певні облікові нюанси.

Тексты нормативных документов см. в справочной системе
"Юрист+Закон" 70 грн (возможна работа и обновление на USB-flash-накопителе без установки на компьютер).
044-3316318, 050-3305400, 063-1526127, 068-2017762

авк3 авк5 авк-5 официальный сайт предоставляет обновление скачать бесплатно
авк3 авк5 авк-5 созидатель
авк3 авк5 авк-5 3.1.1 ключ таблетка
авк3 авк5 авк-5 3.1.5 ключ
авк3 авк5 авк-5 3.1.6 ключ
авк3 авк5 авк-5 группа поддержки
авк3 авк5 авк-5 скачать бесплатно
авк3 авк5 авк-5 3.1.0 скачать бесплатно
авк3 авк5 авк-5 3.1.1 скачать бесплатно
авк3 авк5 авк-5 3.1.5 скачать бесплатно
авк3 авк5 авк-5 3.1.6 скачать бесплатно