Текст документа для ознайомлення надається безкоштовно в форматі TXT.
Повний текст документа в форматі pdf замовляйте:
cct.com.ua@gmail.com
050-3305400, 068-2017762, 093-9029385

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ
ЄВРОПЕЙСЬКА НОРМА
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТ
EN 13001-2
Березень 2021
ICS 53.020.20
Замінює EN 13001-2:2014
англійська версія
Безпека кранів. Загальна конструкція. Частина 2. Дії навантаження
Sеcurité des appareils de levage G charge suspendue -
Conception gеnеrale - Гра 2: Звинувачення
Безпека крана - Загальна конструкція - Частина 2:
Lasteinwirkungen
Цей європейський стандарт був затверджений CEN 25 січня 2021 року.
Члени CEN зобов’язані дотримуватися внутрішніх правил CEN/CENELEC, які визначають умови надання цього
Європейському стандарту статус національного без будь-яких змін. Актуальні списки та бібліографічні посилання
щодо таких національних стандартів можна отримати за заявою до Центру управління CEN-CENELEC або до будь-якого CEN
член.
Цей європейський стандарт існує в трьох офіційних версіях (англійською, французькою, німецькою). Версія будь-якою іншою мовою, створена компанією
переклад під відповідальність члена CEN на його власну мову та повідомлений CEN-
Управління CENELEC
Центр має такий же статус, як і офіційні версії.
Членами CEN є національні органи стандартизації Австрії, Бельгії, Болгарії, Хорватії, Кіпру, Чехії, Данії, Естонії,
Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія,
Польща, Португалія,
Республіка Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та
Об'єднане Королівство.
© 2021 CEN
Усі права на використання в будь-якій формі та будь-якими засобами захищено
у всьому світі для національних членів CEN.
посилання № EN 13001-2:2021 E
EN 13001-2:2021 (E)
2
Зміст
Сторінка
Європейська передмова
................................................. ................................................. ................................................. 3
Вступ ................................................. ................................................. ................................................. ............... 5
1
Область застосування
................................................. ................................................. ................................................. .............. 6
2
Нормативні посилання ................................................. ................................................. ................................. 6
3
Терміни та визначення,
символи та скорочення ................................................. ............................. 6
3.1
Терміни та визначення ............................................... ................................................. ................................. 6
3.2
Умовні позначення та скорочення
................................................. ................................................. ..................... 7
4
Вимоги безпеки та/або заходи ............................................ ................................................. .. 11
4.1
Загальний
................................................. ................................................. ................................................. ....... 11
4.2
Навантаження ................................................. ................................................. ................................................. ............ 11
4.2.1
Загальний
................................................. ................................................. ................................................. ....... 11
4.2.2
Регулярні навантаження ................................................. ................................................. .............................................. 13
4.2.3
Епізодичні навантаження ................................................. ................................................. ............................................ 22
4.2.4
Виняткові навантаження ................................................. ................................................. ....................................... 29
4.3
Комбінації навантажень
................................................. ................................................. ................................. 38
4.3.1
Загальне ................................................. ................................................. ................................................. ........ 38
4.3.2
Ситуації високого ризику
................................................. ................................................. ................................. 38
4.3.3
Сприятливі та несприятливі маси ................................................. ................................................. .. 39
4.3.4
Часткові коефіцієнти міцності по масі крана
................................................. ................................. 39
4.3.5
Часткові коефіцієнти запасу міцності, що застосовуються до навантажень, що визначаються переміщеннями 40
4.3.6
Часткові коефіцієнти безпеки, які застосовуються до виміряних ефектів навантаження, обмежених керуванням
система
................................................. ................................................. ................................................. ........ 41
4.3.7
Комбінації навантажень для підтвердження компетентності ................................. ................................... 41
4.3.8
Доказ стійкості крана
................................................. ................................................. .................. 47
Додаток А (довідковий) Аеродинамічні коефіцієнти .................................................. ................................................ 50
A.1
Загальний
................................................. ................................................. ................................................. ....... 50
A.2
Індивідуальні члени ................................................ ................................................. ................................. 52
A.3
Елементи плоскої та просторової гратчастої структури ................................. ............................................ 58
A.4
Конструктивні елементи в множинному розташуванні ............................................. ................................... 61
Додаток B (довідковий) Ілюстрація типів приводів підйомника
................................................. ................ 63
Додаток C (довідковий) Розрахунок коефіцієнта навантаження для непрямого обмежувача підйомної сили ............. 66
Додаток D (довідковий) Рекомендації щодо вибору коефіцієнта ризику .................................. ................. 68
Додаток Е (довідковий) Вибір відповідного набору стандартів сімейства кранів .................................. .... 70
Додаток F (довідковий) Вимоги в Директиві 2016/1629/ЄС ..................................... ..................... 72
Додаток G (довідковий) Перелік небезпек
................................................. ................................................. ............. 73
Додаток ZA (довідковий) Зв'язок між цим європейським стандартом і істотним
вимоги Директиви 2006/42/EC, які мають бути охоплені.................................. ............... 74
Бібліографія
................................................. ................................................. ................................................. ........... 75
EN 13001-2:2021 (E)
3
Європейська передмова
Цей документ (EN 13001-2:2021) підготовлено Технічним комітетом CEN/TC 147 «Крани»
Безпека»,
секретаріат якого утримує DIN.
Цьому європейському стандарту надається статус національного стандарту шляхом публікації
ідентичний текст або шляхом схвалення не пізніше вересня 2021 року, а суперечливі національні стандарти повинні
буде відкликано не пізніше вересня 2021 року.
Звертаємо увагу на те, що деякі з елементів цього документа можуть бути предметом
патентні права. CEN не несе відповідальності за ідентифікацію будь-яких або всіх таких патентних прав.
Цей документ замінює EN 13001-2:2014.
Цей документ було підготовлено відповідно до запиту стандартизації, наданого CEN Європейським Союзом
Комісії та Європейської асоціації вільної торгівлі та підтримує основні вимоги
Директива(и) ЄС.
Для зв’язку з Директивою(ями) ЄС див. інформаційний Додаток ZA, який є невід’ємною частиною цього
документ.
CEN/TC 147 WG 2 переглянула EN 13001-2:2014, щоб адаптувати документ до технічного прогресу, новий
вимоги та зміни в документі, про який йдеться. Основні теми та зміни включають:
— Крани на суднах, які підпадають під дію Директиви 2016/1629/ЄС (внутрішній водний шлях
Судна) та «Європейський стандарт, що встановлює технічні вимоги для внутрішнього судноплавства
судна» (ES-TRIN:2019/1);
— Додано навантаження, що стосуються кранів на суднах;
— Застереження про сприятливі/несприятливі маси та положення про заявки з високим ризиком, включаючи
Додаток D було змінено;
— Додано новий 4.3.6 для виміряних ефектів навантаження;
— доопрацьовано 4.3.8 по стійкості твердого тіла;
— Додано новий 4.2.1.5, про внутрішні навантаження всередині механізмів;
— Вимоги до навантажень на під’їзди замінено посиланням на EN 13586:2004+A1:2008;
— Додаток ZA доопрацьовано.
Цей документ є частиною 2 серії EN 13001. Інші частини такі:
— Частина 1: Загальні принципи та вимоги
— Частина 3-1: Граничні стани та підтвердження компетентності сталевих конструкцій
— Частина 3-
2: Граничні стани та підтвердження компетентності дротяних канатів у системах кріплення
— Частина 3-3: Граничні стани та підтвердження компетентності контактів колесо/рейка
— Частина 3-4: Граничні стани та підтвердження компетентності машин — Підшипники
EN 13001-2:2021 (E)
4
— Частина 3-5: Граничні стани та підтвердження компетентності кованих та литих гачків
— Частина 3-
6: Граничні стани та підтвердження компетентності машин — Гідравлічні циліндри
Відносини з іншими європейськими стандартами для кранів див. у додатку E.
Згідно з внутрішніми правилами CEN-CENELEC, національні організації зі стандартизації
такі країни зобов'язані впровадити цей європейський стандарт: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія
,
Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія,
Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Північна Республіка
Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та США
Королівство.
EN 13001-2:2021 (E)
5
вступ
Цей документ був підготовлений як узгоджений стандарт, щоб забезпечити один засіб для механічного
проектування та теоретична перевірка кранів на відповідність основним вимогам охорони здоров'я та безпеки
Директиви ЄС 2006/42/EC (Машини) зі змінами. Цей документ також встановлює інтерфейси
між користувачем (покупцем) крана і проектувальником, а також між проектувальником і в
виробник компонентів, щоб сформувати основу для вибору кранів і компонентів.
Цей документ є стандартом типу C, як зазначено в EN ISO 12100.
Відповідне обладнання та міра, до якої небезпеки охоплені, вказуються в межах цього
документ.
Коли положення цього стандарту типу C відрізняються від тих, що викладені в типі A або
Стандарти B, положення цього стандарту типу C мають перевагу над положеннями іншого
стандарти,
для машин, які були спроектовані та виготовлені відповідно до положень цього
стандарт типу С.
EN 13001-2:2021 (E)
6
1 Область застосування
Цей документ визначає дії навантажень і комбінації навантажень для розрахунку впливу навантажень як основу для
підтвердження компетентності крана та його основних компонентів. Він буде використовуватися разом з іншим
загальні частини серії стандартів EN 13001, див. Додаток E. Як такі вони визначають умови та
вимоги до конструкції для запобігання механічних пошкоджень кранів і надати метод перевірки
ці вимоги.
ПРИМІТКА
Конкретні вимоги до окремих типів кранів наведено у відповідному європейському продукті
стандарти для конкретного типу крана див. Додаток E.
Нижче наведено список значних небезпечних ситуацій і небезпечних подій, які можуть призвести до ризиків
особам під час нормального використання та розумно передбачуваного неправильного використання. Пунктом 4 цього документа передбачено
засоби для зменшення або усунення ризиків механічних пошкоджень через наступне:
а) нестійкість кузова крана або його частин (перекидання);
б) перевищення меж міцності (текучість, межа, втома);
в) пружна нестійкість крана або його частин або вузлів (прогинання, випинання).
Небезпеки, описані в цьому документі, визначені в Додатку G.
Цей документ не застосовується до кранів, виготовлених до дати його публікації як EN.
2 Нормативні посилання
Наступні документи посилаються в тексті таким чином, що частина або весь їхній вміст
є вимогами цього документа. Для датованих посилань застосовується лише цитоване видання. для
недатовані посилання,
застосовується остання редакція документу, на який посилається (включаючи будь-які поправки).
EN 13001-1:2015 Крани — Загальна конструкція — Частина 1: Загальні принципи та вимоги
EN 13586:2004+A1:2008 Крани — доступ
ISO 4306-1:2007, Крани — Словник — Частина 1: Загальні положення
3 Терміни та визначення,
символи та скорочення
3.1 Терміни та визначення
Для цілей цього документа терміни та визначення, наведені в ISO 4306-1:2007, пункт 6 та
застосувати наступне.
ISO та IEC підтримують термінологічні бази даних для використання в стандартизації за такими адресами:
— Платформа онлайн-перегляду ISO: доступна за адресою http://www.iso.org/obp
— IEC Electropedia: доступно на http://www.electropedia.org/
3.1.1
навантаження підйому
сума мас, підвішених до крана, прийнята як сума корисного навантаження, фіксованого та нефіксованого вантажу
підйомні пристосування та підвішена частина підйомного середовища
Примітка 1 до запису:
«Навантаження підйому» еквівалентне «навантаженню брутто», як визначено в ISO 4306-1:2007.
EN 13001-2:2021 (E)
7
3.1.2
єдина система захисту від збоїв
силовий механізм із кількох компонентів, розташованих таким чином, що у разі відмови будь-якого окремого
компонент в улаштуванні, здатність нести силу не втрачається
3.1.3
судно
плавуча установка, на якій монтується кран
Примітка 1 до запису:
Наведене вище визначення обмежується суднами, на які поширюється дія Директиви ЄС
2016/1629 ЄС (судна внутрішнього плавання).
3.2 Умовні позначення та скорочення
Для цілей цього документа застосовуються символи та скорочення, наведені в таблиці 1.
Таблиця 1 — Умовні позначення та скорочення
Умовні позначення, скорочення
опис
А1 до А4
Комбінації навантажень, включаючи регулярні навантаження
А
Характерна площа члена крана
Ag
Проекція вантажу підйому на площину, нормальну до напрямку вітру
швидкість
Ac
Площа, обмежена межею робочого елемента решітки в його площині
характерна висота d
Aj
Площа окремого члена крана в проекції на площину
характерна висота d
bh
Ширина головки рейки
b
Характерна ширина ланки крана
B1 до B5
Комбінації навантажень, включаючи регулярні та випадкові навантаження
в
Весняна константа
co, ca, coy, coz
Аеродинамічні коефіцієнти
C1 до C11
Комбінації навантажень, включаючи регулярні, випадкові та виняткові навантаження
CFF, CFM
Зчеплені колісні пари системи F/F або F/M
d
Характерний розмір ланки крана
ді, дн
Відстань між колісною парою i або n і направляючими засобами
напр
Ширина зазору рейки
f
Коефіцієнт тертя
фі
Навантаження
fq
власна частота
част
Термін, який використовується для обчислення v(z)
Ф
Сила взагалі
EN 13001-2:2021 (E)
8
Умовні позначення, скорочення
опис
F, Fy, Fz
Вітрові навантаження
Л†Ф
Максимальна буферна сила
Fi,
Ff
Початкова і кінцева тягова сила
О”Ф
Зміна рушійної сили
Fx1i, Fx2i, Fy1i, Fy2i
Дотичні колісні сили
Fy
Керівна сила
Fz1i, Fz2i
Вертикальні колісні сили
П/П, П/П
Скорочення від Fixed/Fixed і Fixed/Moveable, що характеризують
можливість бічних переміщень коліс крана
g
Прискорення за рахунок сили тяжіння
ч
Відстань між миттєвим затвором і напрямним засобом перекосу
кран
h(t)
Функція нерівномірності, що залежить від часу
hs
Висота кроку рейки
H1, H2
Бічні сили колеса, викликані рушійними силами, що діють на кран або візок
з асиметричним розподілом маси
HC1 до HC4
Класи жорсткості
HD1 до HD5
Класи типу приводу підйомника та способу його роботи
i
Серійний номер
IFF, IFM
Незалежні колісні пари системи F/F або F/M
j
Серійний номер
k
Серійний номер
К
Коефіцієнт лобового опору місцевості
К1, К2
Фактори шорсткості
л
Проліт крана
ля
Аеродинамічна довжина члена крана
ось
Геометрична довжина ланки крана
мГн
Маса підйомного вантажу
м
Маса крана і вантаж підйомника
О”mH
Звільнення або скидання частини вантажу підйомника
п
Кількість коліс з кожного боку кранової доріжки
нм
Експонента, що використовується для розрахунку коефіцієнта екранування О·
стор
Кількість пар зчеплених коліс
EN 13001-2:2021 (E)
9
Умовні позначення, скорочення
опис
q
Еквівалентний статичний тиск вітру
q
Середній тиск вітру
q(z)
Еквівалентний статичний тиск штормового вітру
q(3)
Тиск вітру при v(3)
r
Радіус колеса
Р
Інтервал вітроповторюваності поза службою
Re
Число Рейнольдса
sg
Млявість керівництва
sy
Бічне ковзання у напрямних засобів
syi
Бічне ковзання колісної пари i
С
Ефект навантаження
Л†S
Максимальний ефект навантаження
Si, Sf
Початковий і кінцевий вплив навантаження
О”S
Зміна ефекту навантаження
t
час
u
Буферний хід
Г»
Максимальний хід буфера
v
Швидкість пересування крана
v
Постійна середня швидкість вітру
*
v
Постійна середня швидкість вітру, якщо напрямок вітру не перпендикулярний до
поздовжня вісь кранової ланки, що розглядається
v(z)
Еквівалентна статична швидкість штормового вітру
v(z)*
Еквівалентна швидкість статичного штормового вітру, якщо напрямок вітру не перпендикулярний до
поздовжня вісь кранового елемента, що розглядається
v(3)
Середня швидкість пориву вітру за період 3 секунди
vg
Трисекундна амплітуда поривів
vh
Швидкість підйому
vh, макс
Максимальна стабільна швидкість підйому
vh, CS
Постійна повзуча швидкість підйому
vm(z)
Десять хвилин означають швидкість штормового вітру на висоті z
vref
Еталонна швидкість штормового вітру
wb
Відстань між направляючими засобами
EN 13001-2:2021 (E)
10
Умовні позначення, скорочення
опис
з
Висота над рівнем землі
z(t)
Залежна від часу координата центру мас
О±r
Відносна аеродинамічна довжина
О±w
Кут між напрямком швидкості вітру v або v(z) і
поздовжня вісь кранової ланки, що розглядається
О±
Кут перекосу
О±g
Частина кута перекосу О± через слабину направляючої
О±G, О±s
Терміни, які використовуються при обчисленні П•4
О±t
Частина кута перекосу О± через допуски
О±w
Частина кута перекосу О± через знос
ОІ
Кут між горизонтальною площиною та негоризонтальним напрямком вітру
ОІ2
Термін, що використовується при розрахунку П•2
ОІ3
Термін, що використовується при розрахунку П•3
Оіf
Загальний коефіцієнт безпеки
Оім
Коефіцієнт опору
Оіn
Коефіцієнт ризику
Оіп
Частковий запас міцності
Оіс
Додатковий коефіцієнт безпеки для стабільності
Оґ
Термін, що використовується при розрахунку П•1
ОµС
Звичайний стартовий коефіцієнт сили
ОмкМ
Звичайний середній коефіцієнт сили приводу
О·
Коефіцієнт екранування
О·W
Коефіцієнт залишкового навантаження підйому в неробочому стані
О»
Коефіцієнт аеродинамічної стрункості
μ, μ′
Частини прольоту l
Ф
Термін, який використовується для розрахунку напрямної сили Fy
F1i, F2i
Терміни, які використовуються для розрахунку Fy1i та Fy2i
Оѕ
Термін, що використовується при розрахунку П•7
Оѕ1і, Оѕ2і
Термін, який використовується для розрахунку Fx1i та Fx2i
ОѕG(О±G), Оѕs(О±s)
Криві фактори
ПЃ
Щільність повітря
EN 13001-2:2021 (E)
11
Умовні позначення, скорочення
опис
П†
Коефіцієнт міцності
П•i
Динамічні фактори
П•1
Динамічний фактор, що діє на масу крана
П•2
Динамічний коефіцієнт навантаження підйому під час підіймання без кріплення заземленим
навантаження в штатній експлуатації
П•2C
Динамічний коефіцієнт навантаження підйому під час підіймання без кріплення заземленим
навантаження за виняткових умов
П•2,хв
Термін, що використовується при розрахунку П•2
П•3
Динамічний фактор для інерційних і гравітаційних впливів при раптовому вивільненні частини
навантаження підйомника
П•4
Динамічний коефіцієнт для навантажень, викликаних рухом по нерівній поверхні
П•5
Динамічний коефіцієнт для навантажень, викликаних прискоренням всіх приводів крана
П•6
Динамічний коефіцієнт для тестових навантажень
П•7
Динамічний коефіцієнт для навантажень за рахунок буферних сил
П•8
Коефіцієнт реакції на порив
П•L, П•ML
Коефіцієнти для розрахунку сили при навантаженні або обмежувачі моменту
активовано
П€
Коефіцієнт зниження, який використовується при розрахунку аеродинамічних коефіцієнтів
4 Вимоги та/або заходи безпеки
4.1 Загальні положення
Навантаження та комбінації навантажень, як наведено в 4.2 і 4.3, повинні застосовуватися лише відповідно до визначених
конфігурації та умови експлуатації крана.
Дія навантаження повинна бути врахована в доказах проти руйнування через неконтрольоване переміщення, поступливість,
пружна нестійкість і,
де можливо, проти втоми.
4.2 Навантаження
4.2.1 Загальні положення
4.2.1.1 Вступ
Навантаження, що діють на кран, поділяються на регулярні, випадкові та виняткові
у 4.2.1.2, 4.2.1.3 та 4.2.1.4. Поєднання регулярних, випадкових і виняткових навантажень у навантаженні
комбінації A, B і C наведені в 4.3.
Внутрішні навантаження всередині механізмів згадуються в 4.2.1.5 і повинні враховуватися там, де це доречно.
EN 13001-2:2021 (E)
12
4.2.1.2 Регулярні навантаження
Регулярні навантаження - це навантаження, які часто виникають за нормальної роботи.
а) вплив підйому та сили тяжіння на масу крана;
б) вплив інерції та гравітації, що діють вертикально на підйомний вантаж;
в) навантаження, спричинені рухом по нерівній поверхні;
г) навантаження, викликані прискоренням усіх приводів крана;
д) навантаження, викликані переміщеннями;
е)
навантаження внаслідок нахилів і рухів судна.
4.2.1.3 Епізодичні навантаження
a) Навантаження через робочий вітер;
б) снігові та льодові навантаження;
в) навантаження через коливання температури;
г) навантаження, викликані перекосом.
Епізодичні навантаження виникають нечасто. Зазвичай ними нехтують при оцінці втоми.
4.2.1.4 Виняткові навантаження
a) Навантаження, спричинені підйомом заземленого вантажу за виняткових обставин;
б) навантаження через неробочий вітер;
в) пробні навантаження;
г) навантаження від буферних сил;
д) навантаження від сил нахилу;
е)
навантаження, викликані аварійним відключенням;
g) навантаження через динамічне відключення пристроєм обмеження підйомної сили;
h) навантаження через динамічне відключення за допомогою пристрою обмеження підйомного моменту;
я)
навантаження внаслідок ненавмисної втрати навантаження підйомника;
j)
навантаження, викликані несправністю механізму або компонентів;
л) навантаження від зовнішнього збудження опори крана;
л)
навантаження, викликані монтажем і демонтажем;
m) навантаження, спричинені нахилами та рухами судна, коли кран знаходиться в складному положенні.
EN 13001-2:2021 (E)
13
Надзвичайні навантаження також є рідкісними і також зазвичай виключаються з оцінки втоми.
4.2.1.5 Внутрішні навантаження всередині механізмів
Вплив навантаження на механізми приводу має бути отримано як від загального, зовнішнього впливу навантаження на кран
і від внутрішніх навантажень всередині механізмів. Останні залежать з одного боку від розташування
механізму та, з іншого боку, на фізичні величини, що визначають вплив внутрішнього навантаження,
наприклад:
— гальмівні моменти;
— інерція обертових компонентів;
— тертя в приводних контактах.
Слід приділяти особливу увагу ефектам внутрішнього навантаження в механізмах через виняткові навантаження
у 4.2.4, наприклад:
— 4.2.4.4, буферні сили;
— 4.2.4.7, аварійне відключення;
— 4.2.4.8, динамічне відключення обмежувачем підйомної сили;
— 4.2.4.9, динамічний розріз-
вимкнути за допомогою обмежувача підйомного моменту;
— 4.2.4.11, затримана несправність дублюючого механізму.
Особливу увагу слід приділяти обертовим компонентам, які можуть піддаватися втомі через це
внутрішнє навантаження.
4.2.2 Регулярні навантаження
4.2.2.1 Маса крана
Під час підйому вантажу над землею або при відпусканні вантажу чи частин вантажу,
будова крана є
під впливом вібраційного збудження, що враховується як вплив навантаження. Гравітаційний
силу, викликану масою крана або частини крана, помножити на коефіцієнт П•1. Залежить від
ефект гравітаційного навантаження маси та комбінації навантажень, про які йдеться, коефіцієнт П•1 розраховується в
відповідно до формули (1) або (2). Визначення несприятливих і сприятливих впливів навантаження див
4.3.3.
Вплив гравітаційного навантаження маси є несприятливим, застосовна формула (1):
=
+
‰¤
‰¤
1
1
з 0
0,1
П†
Оґ
Оґ
(1)
Вплив гравітаційного навантаження маси є сприятливим, застосовна формула (2):
=
€’
‰¤
‰¤
1
1
з 0
0,05
П†
Оґ
Оґ
(2)
Використовуються максимальні значення Оґ з формул (1) і (2), якщо інші значення не обґрунтовані
вимірюваннями, розрахунками або отриманими з відповідного європейського стандарту для конкретного
тип крана.
У масу крана входять ті компоненти, які під час роботи завжди знаходяться на місці, за винятком
чисте навантаження.
Для деяких кранів або застосувань необхідно додати масу для врахування накопичення
сміття.
EN 13001-2:2021 (E)
14
4.2.2.2 Підйом незакріпленого заземленого вантажу
4.2.2.2.1 Загальні положення
Під час підйому незакріпленого заземленого вантажу кран піддається динамічним впливам перенесення
вантаж від землі на кран.
Ці динамічні ефекти повинні бути враховані шляхом множення на
сили тяжіння, обумовленої масою підйомного вантажу mH в П•2 разі, див. рис.1.
Рисунок 1 — Динамічні ефекти при підйомі заземленого вантажу
Маса підйомного вантажу включає маси корисного вантажу, вантажопідйомних пристроїв і підвісок
частина підйомних канатів або ланцюгів.
Значення П•2 і П•2C розраховуються за формулою (3) із застосуванням заданої жорсткості.
і класи приводу підйомника або визначаються експериментально або шляхом динамічного аналізу. Де жорсткість і підйом
класи приводу не застосовуються,
справжні характеристики системи приводу та пружні властивості
має бути врахована загальна система підтримки навантаження.
4.2.2.2.2 Застосування класів жорсткості та приводу підйомника
Для цілей цього документа крани можуть бути віднесені до класів жорсткості від HC1 до HC4
відповідно до пружних властивостей крана та його опори. Класи жорсткості, наведені в
Таблиця 2 вибирається на основі характерного вертикального переміщення навантаження Оґ.
Динамічний коефіцієнт П•2 (і відповідно П•2C для комбінації навантажень C1, див. 4.2.4.1) розраховується за допомогою
Формула (3):
=
+
Г—
2
2 хв
2
ч
,
П†
П†
ОІ
v
(3)
де
ОІ2
є фактором, що залежить від класу жорсткості крана відповідно до
Таблиця 2,
vh
– характерна швидкість підйому вантажу в [м/с] згідно з таблицею 3,
різні для розрахунків П•2 і П•2C,
П•2,хв
– мінімальне значення П•2 і П•2C згідно з табл.4.
EN 13001-2:2021 (E)
15
Таблиця 2 — Класи жорсткості
Клас жорсткості
Характеристика вертикального переміщення навантаження
Фактор
Оґ
ОІ2 [с/м]
HC1
0,8 м ≤ Оґ
0,17
HC2
0,3 м ‰¤ Оґ < 0,8 м
0,34
НС3
0,15 м ‰¤ Оґ < 0,3 м
0,51
HC4
Оґ < 0,15 м
0,68
У попередніх версіях цього документа класи жорсткості називалися класами підйому.
Характеристичне переміщення вертикального навантаження Оґ повинно бути отримане шляхом вимірювання або розраховане з
пружність конструкції крана, канатної системи та опори крана, використовуючи максимальне навантаження підйому
значення та встановлення часткових коефіцієнтів безпеки та динамічних коефіцієнтів на 1,0. Стандарти типу крана можуть
надати конкретні вказівки щодо вибору класів жорсткості.
Якщо характерне переміщення вертикального навантаження Оґ змінюється для різних конфігурацій крана, то
для вибору класу жорсткості можна використовувати максимальне значення Оґ.
Для цілей цього документа приводи підйомників повинні бути віднесені до класів від HD1 до HD5 залежно від
характеристики контролю, оскільки вага вантажу передається з землі на кран. Підйомник
класи дисків визначаються наступним чином:
HD1: Повзуча швидкість недоступна або можливий запуск приводу без повільної швидкості;
HD2: привід підйомника може запускатися лише на повзучій швидкості принаймні заданої тривалості;
HD3: керування приводом підйому підтримує швидкість повзучого ходу, поки вантаж не буде піднято з землі;
HD4: безступінчасте керування приводом підйому, яке працює з постійно зростаючою швидкістю;
HD5: Безступеневе керування приводом підйому автоматично забезпечує відсутність динамічного фактора П•2
перевищувати П•2,мін.
Див. Додаток B для ілюстрації типів приводів підйомника.
Характеристичну швидкість підйому vh, яка використовується в комбінаціях навантажень A, B і C, наведено в таблиці 3.
Таблиця 3 — Характеристичні швидкості підйому vh для розрахунку П•2 і П•2C
навантаження
поєднання
(див. 4.3.6)
Клас приводу підйомника
Фактор
розраховано за
Формула (3)
HD1
HD2
HD3
HD4
HD5
А1, В1
vh, макс
vh, CS
vh, CS
0,5 Г— vh,макс
vh = 0
П•2
C1
—
vh, макс
—
vh, макс
0,5 Г— vh,макс
П•2C
ключ
vh, макс
для комбінацій навантажень A1 і B1: максимальна стабільна швидкість підйому вантажу;
vh, макс
для комбінації вантажів C1 (див. 4.2.4.1): максимальна швидкість підйому в результаті всіх приводів
(наприклад, рух стріли та підйом), що сприяє швидкості підйому вантажу;
vh, CS
є усталеною швидкістю повзучого підйому.
EN 13001-2:2021 (E)
16
Мінімальне значення П•2,min залежить від комбінації класів HC і HD і має бути обране
відповідно до таблиці 4.
Таблиця 4 — Вибір П•2,мін
Клас жорсткості
Клас приводу підйомника
HD1
HD2
HD3
HD4
HD5
HC1
1,05
1,05
1,05
1,05
1,05
HC2
1,1
1,1
1,05
1,1
1,05
НС3
1,15
1,15
1,05
1,15
1,05
HC4
1,2
1,2
1,05
1,2
1
,05
4.2.2.3 Раптове скидання частини вантажу підйомника
Для кранів, які звільняють частину навантаження підйомника як звичайну робочу процедуру, пік динамічної дії
на кран можна врахувати, помноживши навантаження підйомника на коефіцієнт П•3 (див. рис. 2).
Від’ємне значення П•3 означає дію підйомної сили на кран.
ключ
Ф
сила
t
час
Рисунок 2 — Фактор П•3
Коефіцієнт П•3 приймається так:
(
)
=
€’
+
Х
3
3
Х
1
1
۠
П†
ОІ
м
м
(4)
де
О”mH
– відпущена частина навантаження підйомника;
EN 13001-2:2021 (E)
17
мГн
– маса підйомного вантажу;
ОІ3 = 0,5 для кранів, обладнаних грейферами або аналогічними уповільненими пристроями;
ОІ3 = 1,0 для кранів, обладнаних магнітами або подібними швидкісними
випускні пристрої.
4.2.2.4 Навантаження, спричинені рухом по нерівній поверхні
При розрахунку динамічних впливів на кран при русі, з вантажем або без нього, по проїжджій частині або поза нею
або на залізничних коліях, викликані прискорення повинні бути враховані шляхом множення сили тяжіння
зусилля від мас крана і навантаження підйомника в П•4
.
Динамічні дії повинні бути визначені одним із таких методів:
— коефіцієнт П•4 розраховується за допомогою простої моделі однієї маси — пружини — для крана, як показано
нижче. Використання цієї спрощеної моделі обмежене кранами, чия фактична динамічна поведінка
відповідає моделі.
Де більш ніж один природний режим вносить значний внесок
реакції та/або повороту, розробник може оцінити динамічні навантаження за допомогою відповідного
модель для обставин.
— динамічні дії визначаються експериментально або розрахунково з використанням відповідної моделі
кран або візок і дорожню поверхню або колію.
Умови для поверхні руху (розриви, сходинки)
уточнюється.
— умовне значення коефіцієнта П•4 можна взяти з європейського стандарту для конкретного крана
типу, із заданими умовами для поверхні руху.
ключ
м
маса крана і вантаж підйомника
v
постійна горизонтальна швидкість руху крана
в
постійна пружини, що представляє жорсткість крана у вертикальному напрямку
z(t)
координата центру мас
h(t)
функція нерівності, що описує крок або зазор рейки
Рисунок 3 — Одномасова модель крана для визначення коефіцієнта П•4
Коефіцієнт П•4 розраховується наступним чином:
пЈ«
пЈ¶
=
+ пЈ¬
пЈ·
пЈ
пЈё
2
2
4
с
1
2
Оѕ
ПЂ
П†
v
гр
для проїзду через сходинку (див. Малюнок 4a)
(5)
EN 13001-2:2021 (E)
18
пЈ«
пЈ¶
=
+ пЈ¬
пЈ·
пЈ
пЈё
2
2
4
Г
1
2
Оѕ
ПЂ
П†
v
гр
для проїзду через розрив (див. Малюнок 4b)
(6)
де
v
– постійна горизонтальна швидкість руху крана;
r
– радіус колеса;
g =
9,81 м/с2 - це прискорення сили тяжіння.
Оѕs(О±s),
ОѕG(О±G)
це коефіцієнти кривої, які стають максимальними протягом періоду часу після проходження колеса
нерівність; їх можна визначити для О±s < 1,3 та О±G < 1,3 за наведеними діаграмами
на малюнку 5.
де
=
q
с
с
с
2
2
О±
f
ч
r
v
ч
(див. малюнок 5а);
=
q
Г
Г
О±
f
д
v
(див. Малюнок 5b);
hs
– висота сходинки (див. рисунок 4);
напр
- ширина зазору (див. рис. 4), зазори під кутом в плані (вид зверху) 60° або
менші відносно напрямку руху (наприклад, розрізи рейкових з’єднань), можна знехтувати;
=
q
2ПЂ
в
м
f
– власна частота одномасової моделі крана (див. рис. 3), якщо
невідомо, приймати за 10 Гц.
а) Переїзд на сходинку
b) Подорож через прогалину
Малюнок 4 — Крок і зазор
EN 13001-2:2021 (E)
19
а) Переїзд на сходинку
b) Подорож через прогалину
Значення факторів визначають аналітично
Для О±S ‰  1 та О±G ‰  1
(
)
=
+
€’
2
С
С
С
2
С
2
2cos
1
О±
Оѕ
ПЂО±
О±
або
(
)
=
€’
€’
2
Г
Г
Г
2
Г
2 2cos 2
1
О±
Оѕ
ПЂО±
О±
=
=
С
С
для
1
2
;
О±
Оѕ
ПЂ
для
=
=
Г
Г
1;
О±
Оѕ
ПЂ
Рисунок 5 — Криві коефіцієнти Оѕs(О±s) і ОѕG(О±G)
4.2.2.5 Навантаження, викликані прискоренням приводів
Повинні бути розраховані навантаження, створені в крані прискореннями або уповільненнями, викликаними рушійними силами. А
можна використовувати кінетичну модель твердого тіла. Для цього вантаж підйомника приймається закріпленим у верхній частині
стріла або безпосередньо під візком.
Ефект навантаження L†S повинен застосовуватися до компонентів, які піддаються дії рушійних сил, і, де це застосовно, до них
кран і підйомник, а також навантаження. Оскільки аналіз твердого тіла безпосередньо не відображає пружних ефектів, то
ефект навантаження Л†S розраховується за допомогою коефіцієнта П•5 наступним чином (див. рис. 6):
=
+
5
Л†
۠
П•
i
С
С
С
(7)
де
=
€’
f
i
۠S
С
S – зміна дії навантаження за рахунок зміни рушійної сили О”F = Ff в€’ Fi;
Si, Sf
– початковий (i) та кінцевий (f) ефекти навантаження, спричинені Fi та Ff;
Fi, Ff
є початковою (i) і кінцевою (f) рушійними силами.
EN 13001-2:2021 (E)
20
а) для зміни рушійних сил від стаціонарних
стан
б) для випадку позиціонування
Рисунок 6 — Фактор П•5
Застосовуються такі значення П•5:
П•5 = 1
для відцентрових сил;
1 ‰¤ П•5 ‰¤ 1,5
для приводів без люфта або у випадках, коли наявний люфт не впливає
динамічних сил (наприклад, типових для коробок передач) і з плавною зміною
сили;
1,5 ≤ ϕ5 ≤ 2
для приводів без люфта або у випадках, коли наявний люфт не впливає
динамічних сил (наприклад, типових для коробок передач) і з раптовою зміною
сили;
П•5 = 3
для приводів зі значним люфтом (наприклад, відкриті шестерні) і коли не розраховано
більш точно з динамічного аналізу з використанням моделі пружинної маси.
Якщо сила, яка може передаватися, обмежена тертям або природою механізму приводу,
має використовуватись обмежена сила та коефіцієнт П•5, що відповідає цій системі.
Рушійні сили F, що діють на кран або візок з несиметричним розподілом маси, викликають горизонталь
сили H1 і H2, як показано на малюнку 7.
Їх слід враховувати як регулярні діючі навантаження
напрямні засоби в кутах крана. Там, де передбачено направляючий ролик, вся горизонтальна сила
кут повинен бути застосований на цьому. Там, де направляють фланці ходових коліс, горизонтальні сили
можна розподілити між колесами в куті таким чином:
— 1 або 2 колеса на кут:
сила, прикладена до крайнього колеса
— 3 або 4 колеса на кут:
сила, рівномірно розподілена на два крайніх колеса
— Більше 4 коліс на поворот: зусилля рівномірно розподіляється на три крайні колеса
EN 13001-2:2021 (E)
21
ключ
1
центр тяжіння
Рисунок 7 — Сили, що діють на рейкові крани або візки з асиметричною масою
розподіл сил внаслідок прискорення ходовими приводами
4.2.2.6 Навантаження, що визначаються переміщеннями
Необхідно враховувати навантаження, що виникають внаслідок деформацій, спричинених передбачуваними переміщеннями в межах набору
обмеження та включені в проект,
такі як пружні переміщення, визначені контролем перекосу
мандрівний рух.
Інші навантаження, які слід враховувати, включають ті, які можуть виникнути внаслідок ненавмисних деформацій
переміщень, які знаходяться в заданих межах і включають допуск на
— коливання висоти між рейками або ширини колії;
— нерівномірне осідання опор.
4.2.2.7 Навантаження внаслідок нахилів і рухів судна
4.2.2.7.1 Загальні положення
Крани на суднах піддаються додатковим навантаженням, викликаним умовами навколишнього середовища, наприклад
— нахили судна;
— прискорення кранової опори, викликані рухом судна або
— відносне переміщення між опорною ємністю крана та вантажопідтримуючою установкою (наприклад,
набережні споруди).
Відповідні межі для тих умов, у яких кран безпечно працює, повинні бути визначені
виробник крана.
ПРИМІТКА
Рекомендації щодо зазначених вище навантажень і умов наведено в EN 13852-1:2013.
4.2.2.7.
2 Нахили судна
У відповідних випадках навантаження, спричинені статичним нахилом (крен/дифферент) судна, повинні бути визначені та застосовані до
маси крана і вантажопідйомника.
EN 13001-2:2021 (E)
22
4.2.2.7.3 Прискорення судна
У відповідних випадках навантаження, що виникають внаслідок прискорень опори крана, викликаних рухами судна (гойдання,
сплеск і підйом для поступальних рухів і крен, тангаж і відхилення для кутових рухів, дивіться малюнок 8)
бути визначено. Прискорення повинні застосовуватися до маси крана та вантажу підйомника.
ключ
1
Похитування
2
Підйом
3
сплеск
4
крок
5
поворот
6
рулет
Рисунок 8 — Рухи судна
4.2.2.7.4 Відносні рухи
У відповідних випадках
навантаження внаслідок відносних переміщень між опорним судном крана та вантажем
опорні стаціонарні (наприклад, набережні) або рухомі конструкції (наприклад, плавучі установки, судна, баржі) повинні
бути визначено та застосовано до навантаження підйому.
4.2.3 Епізодичні навантаження
4.2.3.1 Навантаження через робочий вітер
Вітрові навантаження за різними проектними критеріями розраховуються наступним чином:
( )
=
Г—
Г—
a
3
Ф
q
в
А
Рівень впливу вітру W1, для розрахунку конструкції
кран;
(8)
( )
=
Г—
Г—
Г—
С
a
3
Оµ
Ф
q
в
А
Рівень впливу вітру W2, для розрахунку необхідного
пускові рушійні сили;
(9)
( )
=
Г—
Г—
Г—
М
a
3
Оµ
Ф
q
в
А
Рівень впливу вітру W3, для розрахунку потужності
вимоги систем приводу при стійких рухах;
(10)
де
Ф
вітрове навантаження, що діє перпендикулярно до поздовжньої осі елемента під
розгляд;
ca – аеродинамічний коефіцієнт елемента, що розглядається; його слід використовувати в
поєднання з характерною областю А
. Значення ca повинні відповідати Додатку A або повинні
бути отриманими визнаними теоретичними або експериментальними методами;
А
– характерна площа елемента, що розглядається (див. Додаток А);
з
q(3) = 0,5 Г— ПЃ Г— v(3)2 — тиск вітру при v(3);
EN 13001-2:2021 (E)
23
ПЃ = 1,25 кг/м3
– густина повітря;
ОµS = 0,7
коефіцієнт для рівня ефекту вітру W2;
ОмкМ = 0,37
коефіцієнт для рівня ефекту вітру W3;
v(3) = 1,5 Г— v
– усереднена швидкість пориву вітру за 3 секунди;
v
середня швидкість вітру, усереднена за 10 хв на висоті 10 м над рівниною
рівень землі або моря.
Для розрахунку навантажень через
службовий вітер передбачається, що вітер дме горизонтально на a
постійна середня швидкість v на всіх висотах.
Розглядаючи член крана, складова v * швидкості вітру, що діє перпендикулярно до
наноситься поздовжня вісь кранового елемента; обчислюється за v * = v Г— sin О±w, де О±w
кут між напрямком швидкості вітру v і поздовжньою віссю елемента під
розгляд.
Вітрове навантаження, що діє на підйомник у напрямку швидкості вітру, визначається за аналогією
до вітрових навантажень, що діють на член крана, тоді як заміна v на v * не повинна бути
застосовується.
Множники в наведених формулах для F (див. вище) такі:
Ф
– вітрове навантаження, що діє на вантаж підйомника в напрямку швидкості вітру;
прибл
– аеродинамічний коефіцієнт навантаження підйомника за напрямком швидкості вітру;
Ag — проекція навантаження підйому на площину, нормальну до напрямку швидкості вітру, дюйми
квадратних метрів.
За відсутності детальної інформації про навантаження слід прийняти ca = 2,4 і Ag = 0,000 5 Г— мГн, де
mH — маса підйомного вантажу в кілограмах. Ag не брати менше 0,8 м2.
Залежно від типу крана, його конфігурації, умов експлуатації та експлуатації уточн
кількість вихідних днів на рік,
вказується середня швидкість вітру v. У таблиці 5 наведені значення
середня швидкість v для стандартизованих станів вітру.
Таблиця 5 — Експлуатаційні вітрові стани та розрахункові вітрові тиски
Стан вітру
Розрахунок тиску вітру при різних
Рівні ефекту вітру
[Н/м2]
Позначення
Характерні швидкості вітру
W1
W2
W3
v [м/с]
v(3) [м/с]
q(3)
ОµS Г— q(3)
ОмкМ Г— q(3)
світло
9,4
14
125
88
46
нормальний
13,3
20
250
175
92
Важка
18,9
28
500
350
185
Для крана можуть бути вказані інші стани вітру. Специфікація повинна базуватися на будь-якому з
характерні швидкості вітру v або v(3).
Кореляція середньої швидкості вітру, шкали Бофорта та робочих станів вітру показана на
Малюнок 9.
EN 13001-2:2021 (E)
24
ключ
X
Шкала Бофорта
1
Вітер: слабкий
2
Стан вітру: нормальний
3
Вітер: сильний
Рисунок 9 — Співвідношення середньої швидкості вітру v , шкали Бофорта та робочого вітру
держави
Конструкція базується на наступних вимогах до роботи крана: якщо швидкість вітру,
вимірюється у найвищій точці крана,
збільшується і прагне досягти v(3), кран повинен бути закріплений,
або його конфігурація має бути перетворена на безпечну конфігурацію. Як методи та/або засоби для цього
кріплення різні і потребують різного часу (фіксуючі пристрої в спеціальних місцях підкранової доріжки,
рука-
керовані або автоматичні рейкові затискачі) для запуску має бути обраний нижчий рівень середньої швидкості вітру
забезпечення. Швидкості вітру для використання різних конфігурацій кранів і для початку кріплення повинні
бути визначено.
Будь-який тонкий конструкційний елемент, якщо він розміщений у вітровому потоці, його поздовжня вісь перпендикулярна
цей потік,
може стати аеропружно нестійким. Засоби для запобігання цим ефектам (наприклад, галоп або
утворення завихрень) за проектом повинні враховуватися як для робочих, так і за умов вітру.
4.2.3.2 Снігове та льодове навантаження
Там, де це доцільно, повинні бути визначені та враховані навантаження від снігу та льоду. Посилення вітру
необхідно враховувати поверхні експозиції.
4.2.3.3 Навантаження через коливання температури
Там, де це доцільно, необхідно вказати та взяти до уваги коливання місцевої температури.
4.2.3.4 Навантаження, викликані перекосом
Перекісні навантаження виникають на засобах напряму керованих кранів або візків, встановлених на колесах, коли вони
рух або рух із постійною швидкістю.
Ці навантаження викликані реакціями наведення, які змушують
колеса відхиляються від їх вільного кочення, природного руху або напрямку переміщення.
Перекошені навантаження, як описано вище, зазвичай розглядаються як випадкові навантаження, але їх частота виникнення
залежить від типу, конфігурації,
і точності паралельності осей коліс і обслуговування крана або
візок. В окремих випадках частота появи визначатиме, чи будуть вони сприйматися як
випадкові або регулярні навантаження. Керівництво по оцінці величини косих навантажень і категорії
у які вони розміщені, може бути наведено в європейських стандартах для конкретних типів кранів.
EN 13001-2:2021 (E)
25
Бічні та тангенціальні сили між колесами та рейками, а також між напрямними засобами та напрямними
внаслідок перекосу крана. Можна використовувати спрощену механічну модель, де
вважається, що кран рухається з постійною швидкістю без контролю перекосу.
Модель складається з n пар поперечних коліс, з яких p пар зчеплено. Поєднана пара
коліс (C) з’єднані механічно або електрично (тобто однакова швидкість обертання, отримана механічним
або електричні засоби відповідно).
Незалежно підтримується без приводу або також — в наближенні —
одноведучі колеса розглядаються як незалежна колісна пара (I). Остання умова справедлива і в
корпус незалежних одиночних приводів.
Колеса розташовані в ідеальних геометричних положеннях у жорсткій конструкції крана, який рухається по a
жорстка доріжка.
Різниця в діаметрах коліс у цій моделі не врахована. Вони або фіксовані (F), або
рухомий (М) відносно бічного руху. Рухоме колесо не може сприймати бічні сили перекосу (див
Таблиця 7).
Різні можливі комбінації поперечно розташованих колісних пар показані на малюнку 10.
Поєднаний (C)
Незалежний (Я)
Виправлено/Виправлено
(F/F)
CFF
IFF
Стаціонарний/Рухомий
(Ж/П)
CFM
IFM
Малюнок 10 — Різні комбінації колісних пар
Положення колісних пар відносно положення напрямних засобів перед мостовим краном
визначаються відстанню di, як показано на малюнку 11. Якщо колеса з фланцями використовуються замість зовнішніх
напрямний означає, що має бути встановлено d1 = 0.
Припускається, що гравітаційні сили, викликані масами завантаженого пристрою, діють на
відстань Oјl від рейки 1 і може бути рівномірно розподілена на n коліс з кожного боку злітно-посадкової смуги крана.
EN 13001-2:2021 (E)
26
ключ
1
колісна пара 1
2
колісна пара 2
3
колісна пара І
4
колісна пара н
5
залізниця 2
6
залізниця 1
7
напрямок руху
8
напрямні засоби
Рисунок 11 — Положення колісних пар
Припускається, що модель крана рухається з постійною швидкістю та має перекіс на кут О±, як показано
на малюнку 12. Кран можна направляти горизонтально зовнішніми засобами або фланцями коліс.
EN 13001-2:2021 (E)
27
ключ
1
напрямок руху
2
напрямок залізниці
3
колісна пара i
4
залізниця 2
5
миттєвий слайд полюс
6
залізниця 1
7
ковзати
8
напрямні засоби
Рисунок 12 — Навантаження, що діють на кран у нахиленому положенні
Направляюча сила Fy повинна бути розподілена на напрямні засоби, як зазначено в 4.2.2.5.
Напрямна сила Fy знаходиться в рівновазі з колісними силами Fx1i, Fy1i, Fx2i, Fy2i, які викликані обертанням
крана про миттєву ковзання.
При максимальному поперечному ковзанні sy = О± на напрямних
і лінійний розподіл бокового ковзання syi між напрямним засобом і полюсом миттєвого ковзання
відповідні сили перекосу можна розрахувати наступним чином:
Напрямна сила Fy розраховується за
=
Г—
Г—
Г—
р
ОЅ
Ф
f
м
g
(11)
де
m Г— g
– сила гравітації, зумовлена ​​масою навантаженого крана;
(
)
€’
пЈ®
пЈ№
=
Г—
€’
пЈЇ
пЈє
пЈ°
пЈ»
250
0
1
О±
Вµ
f
д
– коефіцієнт тертя колеса кочення;
Ој0 – коефіцієнт тертя;
Ој0 = 0,3 для очищених рейок;
EN 13001-2:2021 (E)
28
Ој0 = 0,2 для неочищених рейок у звичайному середовищі;
О±
– кут перекосу (див. рис. 12),
в радіанах;
€‘
=
€’
i
1
ОЅ
d
nh
для систем F/F (див. Малюнок 10);
пЈ«
пЈ¶
=
− ∑
пЈ¬
пЈ·
пЈ
пЈё
i
' 1
ОЅ
Вµ
d
nh
для систем F/M (див. Малюнок 10);
ч
це відстань між полюсом миттєвого ковзання та напрямною
засоби;
h =
(
)
+ €‘
€‘
′ 2
2
i
i
µµ
стор
л
d
d
(для систем F/F);
h =
(
)
+ €‘
€‘
2
i
i
2
Вµ
p l
d
d
(для систем F/M);
п
– кількість коліс з кожного боку підкранової доріжки;
стор
– кількість пар зчеплених коліс;
л
– проліт крана (див. рисунок 11);
μ, μ′
– частини прольоту l (див. рис. 11);
ди
– відстань колісної пари i від напрямних засобів (див. рис. 11).
Кут перекосу О±, який не повинен перевищувати 0,015 радіан,
вибирається з урахуванням простору
між напрямним засобом і рейкою, а також розумні зміни розмірів і знос
колеса приладу та рейки, а саме:
=
+
+
g
w
t
О±
О±
О±
О±
де компоненти кута перекосу О±g, О±w та О±t взяті з табл. 6.
Таблиця 6 — Кут перекосу О±
Кут перекосу в результаті
Фланцеві колеса
Напрямні ролики
g
О± Кліренс колії
=
‰¤
г хв
g
g
г хв
b
4
коли
3
О±
с
с
с
w
=
Г—
>
g
g
г хв
b
g
4
0,75
коли
3
О±
с
с
w
с
Мандрівний кран
=
г хв
10 мм
с
=
г хв
5 мм
с
Траверс тролейбуса
=
г хв
4 мм
с
=
г хв
2 мм
с
EN 13001-2:2021 (E)
29
Кут перекосу в результаті
Фланцеві колеса
Напрямні ролики
t
О± Допуски (розвал коліс і
прямолінійність рейки)
=
t
0 001 рад
,
О±
w
О±
Носити
=
Г—
ч
w
b
0,1
О±
b
w
=
Г—
ч
b
0,03
О±w
b
w
де
b
w — колісна база (тобто відстань між напрямними роликами або між першим і останнім колесом);
g
s - фактичний просвіт колії напрямних засобів;
г хв
с
– мінімальний зазор між напрямними для цілей розрахунків;
ч
b - ширина головки рейки.
Сили Fx1i, Fx2i, Fy1i та Fy2i розраховуються за допомогою
=
Г—
Г—
Г—
=
Г—
Г—
Г—
=
Г—
Г—
Г—
=
Г—
Г—
Г—
x1i
1і
x2i
2і
y1i
1і
y2i
2і
Оѕ
Оѕ
Ф
f
м
g
Ф
f
м
g
Ф
v
f
м
g
Ф
v
f
м
g
(12)
де Оѕ1i, Оѕ2i, ОЅ1i і ОЅ2i наведені в таблиці 7.
Таблиця 7 vĐ” Значення Оѕ1i, Оѕ2i, ОЅ1i і ОЅ2i
Комбінації колісних пар
(див. Малюнок 10)
Оѕ1і = Оѕ2і
ОЅ1і
ОЅ2і
CFF
OjOjvĐÍl/nh
pj
vĐÍ
pJ¶
pJ¬
pJ·
v€'
pJ¬
pJ·
pJ
pJë
і
1
Vµ
d
п
ч
pj
pJ¶
pJ¬
pJ·
v€'
pJ¬
pJ·
pJ
pJë
і
1
Vµ
d
п
ч
IFF
0
CFM
OjOjvĐÍl/nh
0
IFM
0
4.2.4 Надзвичайні навантаження
4.2.4.
1 Навантаження, викликані підйомом заземленого вантажу з максимальною швидкістю підйому
Комбінація навантажень C1 повинна відображати виняткові ситуації, коли ліфт починається на швидкості, вищій ніж
що передбачається для комбінацій навантажень A1 і B1. Для цього випадку динамічний коефіцієнт П•2C має становити
розраховується згідно з 4.2.2.2.
4.2.4.2 Навантаження через не-
службовий вітер
Вітрове навантаження, що не працює, передбачається, що діє на член крана або на навантаження підйому, що залишилося
підвішені до крана розраховуються по
( )
=
Г—
Г—
a
Ф
q z
в
А
(13)
EN 13001-2:2021 (E)
30
де
у разі розгляду члена крану:
Ф
– вітрове навантаження, що діє перпендикулярно до поздовжньої осі кранової частини;
ca – аеродинамічний коефіцієнт елемента, що розглядається; його слід використовувати в
поєднання з характеристичною областю А. Значення ca мають бути або такими, що наведені в Додатку А, або
отримані визнаними теоретичними чи експериментальними методами;
А
– характерна площа елемента, що розглядається (див. Додаток А);
у разі розгляду підйомного вантажу, який залишається підвішеним до крана:
Ф
– вітрове навантаження, що діє на решту навантаження підйомника в напрямку швидкості вітру;
ca – аеродинамічний коефіцієнт залишкового навантаження на підйомник у напрямку швидкості вітру;
А
це проекція залишкового навантаження підйому на площину, нормальну до напрямку вітру
швидкість.
За відсутності детальної інформації про навантаження приймається воно
=
a
2,4
в
=
Г—
Г—
w
Х
0,0005
О·
А
м
де
А
– припущена площа навантаження і має бути не менше 0,8 м2;
О·w
коефіцієнт залишкового навантаження підйому в неробочому стані;
mH – маса підйомного вантажу в кг.
Для розрахунку навантажень прийнято, що вітер дме горизонтально зі швидкістю, що зростає з
висота над навколишнім рівнем землі.
Розглядаючи член крана,
складова v(z)* швидкості вітру, що діє перпендикулярно до
наноситься поздовжня вісь кранового елемента; обчислюється за v(z)* = v(z) Г— sin О±w, де О±w
є кутом між напрямком швидкості вітру v(z) і поздовжньою віссю елемента під
розгляд.
Враховуючи вантаж підйомника, який залишається підвішеним до крана, заміна v(z) на
v(z)* не застосовуються.
Еквівалентний статичний неробочий тиск вітру q(z) розраховується за формулою:
( )
( )
=
Г—
Г—
2
0 5
,
ПЃ
q z
v z
(14)
де
ПЃ – густина повітря, ПЃ = 1,25 кг/м3.
Еквівалентна статика поза-
службова швидкість вітру v(z) розраховується за допомогою
( )
( )
pJ®
pJ№
pJї
pJê
=
+
pJї
pJê
pJ°
pJ»
Слово
8
посилання
посилання
посилання
або спрощена форма
,
Q•
Містер
м
в
в
з
v z
f
в
в
в
(15)
( )
pJ®
pJ№
pj
pJ¶
pJї
pJê
=
+
pJ¬
pJ·
pJї
pJê
pJ
pJë
pJї
pJê
pJ°
pJ»
0 14
Слово
посилання
0 4
10
,
,
з
v z
f
в
EN 13001-2:2021 (E)
31
z = [10 м vЦ 300 м]
для z<10 м, v(z)= v(10); для z>300 м,
v(z)= v(300)
де
з
висота над навколишнім рівнем землі, у метрах;
част
– коефіцієнт, що залежить від інтервалу повторення R; для конструкції крана в
загальний несправний вітер, який може повторюватися один раз з інтервалом
Від 5 до 50 років (R = 5 до R = 50) необхідно вибрати:
frec = 0,815 5
для R = 5;
frec = 0,873 3
для R = 10;
frec = 0,
946 3
для R = 25;
frec = 1,0
для R = 50;
vm(z)
це середня швидкість штормового вітру за 10 хвилин на висоті z, у метрах на
другий;
vref
еталонна швидкість штормового вітру, у метрах за секунду, залежно
про різні географічні регіони Європи. Він визначається як середнє
Швидкість штормового вітру з періодичністю один раз на 50 років
,
вимірюється на висоті 10 м над плоскою відкритою місцевістю, усереднене за період
10 хв.;
vm(z)/vref = (z/10)0,14
– спрощений коефіцієнт шорсткості;
П•8 = 1,1
– коефіцієнт реагування на пориви;
=
Г—
Г—
Г—
2
6
g
посилання
v
v
К
амплітуда пориву на 3 секунди перевищує 10-хвилинний середній штормовий вітер;
K = 0,005 5
– коефіцієнт лобового опору рельєфу.
Як джерела для довідки повинні використовуватися детальні (національні) карти вітрів або місцеві метеорологічні дані
швидкості штормового вітру vref. Дані наведені в національних додатках EN 1991-1-4 [1]. Карта штормового вітру
Європи, як показано на малюнку 13, можна використовувати як орієнтир. Це вказує на регіони, де те саме
застосовуються стандартні швидкості штормового вітру
. Орієнтовні швидкості штормового вітру для цих регіонів:
наведено в таблиці 8.
EN 13001-2:2021 (E)
32
Рисунок 13 — Орієнтовна карта вітрових областей Європи
(тільки для інформації)
Таблиця 8 — Опорні швидкості штормового вітру в залежності
на регіонах Європи, як показано на малюнку 13
Регіон
A/B
C
Д
E
vref [м/с]
24
28
32
36
EN 13001-2:2021 (E)
33
Довідкова швидкість штормового вітру повинна бути окремо визначена та застосована в проекті для кранів, що використовуються в
область F, де vref ‰Ґ 36 м/с. Крани, які, ймовірно, будуть використовуватися в різних регіонах, повинні бути розроблені для
умови, застосовні в усіх цих регіонах.
Якщо крани встановлені або використовуються протягом тривалого періоду в зонах,
де завдяки місцевим топографічним
умов стандартна швидкість штормового вітру, як очікується, буде більш суворою, ніж задана відповідною
місцево визначену еталонну швидкість штормового вітру слід застосовувати у наведених вище формулах.
4.2.4.3 Випробувальні навантаження
Випробувальні навантаження повинні застосовуватися до крана в робочій конфігурації.
Кранова система не повинна бути
змінений, напр. шляхом застосування збільшених противаг.
Сума піднятих мас, підвішених до крана в стані тестового навантаження, повинна бути помножена на a
коефіцієнт П•6. Коефіцієнт П•6 приймається так:
a) Динамічне тестове навантаження:
Випробувальне навантаження має становити не менше 110 % номінальної потужності.
Випробувальний вантаж переміщується приводами в
спосіб використання крана.
=
6
2
П†
П†
(16)
де
П•2
розраховується відповідно до 4.2.2.2 для комбінації навантажень A1.
b) Статичне випробувальне навантаження:
Випробувальне навантаження має становити не менше 125 % від номінальної потужності. Навантаження може бути збільшено для тестування на
завантаження крана без використання приводів.
=
6
1
П†
Якщо вага фіксованого вантажопідйомного пристрою перевищує 25 % від номінальної вантажопідйомності, і ні
включене в номінальну вантажопідйомність, тестове навантаження має бути пропорційне максимальному навантаженню підйомника.
Інші значення випробувальних навантажень можуть бути наведені в Європейських стандартах для конкретних типів кранів і повинні бути такими
використовується, де це необхідно.
У перевірочному розрахунку для ситуацій тестового навантаження характерна швидкість вітру становить
( )
Г—
0 4
3
,
v
повинні бути прийняті
врахувати, де ( )
3
v
характерна швидкість вітру для відповідного стану вітру, див. таблицю 5.
4.2.4.4 Навантаження через буферні сили
Там, де використовуються буфери,
сили, що виникають внаслідок зіткнення, розраховані шляхом аналізу твердого тіла, повинні бути
помножити на коефіцієнт П•7 для врахування динамічних ефектів.
Для розрахунку коефіцієнта П•7 коефіцієнт Оѕ приймається наступним чином:
Оѕ = 0,5 з використанням буферів з лінійними характеристиками, напр. пружинні буфери;
Оѕ = 1,0 з використанням буферів з прямокутними характеристиками, напр.
гідравлічні буфери.
Для буферів з нелінійними характеристиками слід використовувати інші значення, підтверджені розрахунком або випробуванням.
Значення коефіцієнта П•7 розраховують наступним чином:
EN 13001-2:2021 (E)
34
=
7
1 25
,
П†
за 0‰¤ Оѕ‰¤ 0,5;
(17)
(
)
=
+
€’
7 1 25
0 7
0 5
,
,
,
П†
Оѕ
за 0,5‰¤ Оѕ‰¤ 1;
з типовими характеристиками буфера та відповідними значеннями фактора Оѕ, як показано на малюнку 14.
а) Оѕ = 0,5
б) 0,5 < Оѕ < 1
в) Оѕ = 1
ключ
=
Г—
× ∫
1
Л†
Л†
Л†
Оѕ
u
о
Ф
ду
Ф
u
відносна буферна енергія
Ф
буферна сила
u
буферний хід
Л† Л†
,
F u
максимальні значення
Рисунок 14 — Фактор Оѕ для різних характеристик буферів
Буферні сили розраховуються на основі кінетичної енергії всіх відповідних частин крана. загалом,
слід використовувати швидкість від 0,7 до 1 номінальної швидкості. Значення, нижчі за 0,7, можуть використовуватися там, де
вони виправдовуються спеціальними заходами, такими як наявність резервної системи керування для уповільнення
рух.
Буферні сили розраховуються з урахуванням розподілу відповідних мас і буфера
характеристики. Там, де кран або візок утримується від обертання навколо вертикальної осі (наприклад,
мостовий кран з напрямними роликами на одній рейці) і його конструкція жорстка, деформації буфера можуть бути
вважається рівним;
у тому випадку, якщо характеристики буфера подібні, буферні сили будуть рівними.
При розрахунку буферних сил вплив підвішених вантажів, які не закріплені горизонтально (вільно
гойдалки) не потрібно брати до уваги. Однак коли швидкість руху зменшується перед зіткненням з
буфери,
можливо, коливання вантажу вперед наближається до максимальної амплітуди одночасно з
стиснення буферів. У цьому випадку піднята маса помножена на уповільнення, яке використовувалося раніше
досягнення буферів слід додати як горизонтальне навантаження.
4.2.4.5 Навантаження внаслідок сил нахилу
Якщо кран із горизонтально закріпленим вантажем (напр.
жорсткий щогловий кран або кран з обмеженим поворотом) або його візок
може нахилятися (див. Малюнок 15), коли він, його вантаж або підйомне пристосування стикається з перешкодою, результуючі сили
має бути визначено.
EN 13001-2:2021 (E)
35
Малюнок 15 — Перекидний візок
Якщо нахилений кран або візок можуть неконтрольовано впасти назад у своє нормальне положення,
результуючий вплив на
враховується опорна конструкція.
4.2.4.6 Навантаження від зовнішнього збудження опори крана
У відповідних випадках навантаження, викликані зовнішнім збудженням опори крана (наприклад, сейсмічні ефекти, набережна
вплив судна на посадку).
ПРИМІТКА
ISO 11031:2016 встановлює загальні методи розрахунку сейсмічного навантаження.
4.2.4.7 Навантаження, викликані аварійним відключенням
Навантаження, викликані аварійним відключенням, розраховуються відповідно до 4.2.2.5 з урахуванням
найбільш несприятливий стан приводу (тобто найбільш несприятлива комбінація прискорення та навантаження) при
час вирізання.
4.2
.4.8 Навантаження через динамічне припинення руху підйому обмежувачами підйомної сили
Під час підйому вантажу пристрій обмеження підйомної сили обмежує силу, що діє на кран, до рівня, який залежить від
тип обмежувача, система керування приводом і механічні властивості крана. Отриманий
сила, що діє на кран, повинна бути врахована в розрахунках підтвердження компетентності.
Існує два типи обмежувачів:
1) Обмежувач підйомної сили прямої дії (DLF), який обмежує силу в підйомній системі заданим значенням.
рівень, напр. ковзаюча муфта внаслідок тертя або обмеження тиску в гідравлічній підйомній системі,
2) Обмежувач підйомної сили непрямої дії (ILF), де вимірюється сила, що діє на систему, і другий
пристрій активується, щоб зупинити рух.
Сила FL, прикладена до крана, коли спрацьовує пристрій обмеження підйомної сили, розраховується наступним чином:
=
Г—
Г—
Л
Л
Х
П†
Ф
м
g
(18)
де
П•L
– коефіцієнт результуючої сили;
mH – маса підйомного вантажу;
g
це прискорення сили тяжіння.
EN 13001-2:2021 (E)
36
Для обмежувачів підйомної сили непрямої дії розрахункове значення П•L представляє максимальне навантаження на підйомник
системи після того, як спрацював тригер і рух підйомника зупинився. Фактор П•L охоплює
ситуації перевантаження,
навантаження, що застрягло, або навантаження, що заривається.
Значення П•L слід визначати одним із таких методів:
— згідно з додатком З розрахунковим шляхом;
— з використанням більш детального динамічного аналізу, ніж у Додатку С, шляхом розрахунку;
— вимірюванням.
Величина П•L для будь-якого крана повинна бути не менше П•L = 1,25.
Для обмежувачів підйомної сили прямої дії розрахункове значення коефіцієнта П•L, що використовується для розрахунків, має, якщо не
підтверджено вимірюваннями, не менше ніж:
— П•L = 1,4 для обмежувачів підйомної сили з гідравлічною дією,
— П•L = 1,6 для інших типів обмежувачів підйомної сили.
4.2.4.9 Навантаження внаслідок динамічного різання
вимикання радіального руху обмежувачем підйомного моменту
Обмежувач підйомного моменту зупиняє радіальний рух вантажу, коли він виходить за межі підйому
радіус, що відповідає номінальному моменту. Радіальний перехід, на який навантаження перевищує ліміт
радіус, залежить від характеристик керування радіусом руху стріли,
гальмування
розташування і затримки в гальмівній системі.
Дія навантаження через перевищення граничного радіусу повинна бути врахована в підтвердженні компетентності
розрахунки. Навантаження, спричинені як вантажем, що переміщується, так і власною вагою радіального переміщення
частини крана, повинні бути враховані.
Величина переміщення вантажу повинна бути взята з визначеного допуску обмежувача підйомного моменту
або розраховувати таким чином:
пЈ«
пЈ¶
пЈ¬
пЈ·
=
Г—
+
+
пЈ¬
пЈ·
пЈ
пЈё
вул
Р
ML
бр
2
۠
t
Р
v
t
t
(19)
де
О”Р
радіальний переміщення вантажу;
vR
– радіальна швидкість вантажу;
tML – час спрацьовування обмежувача підйомного моменту;
tbr
– час реакції системи розриву;
tst
– час зупинки системи розриву.
У розрахунках можна припустити, що навантаження розташоване в точці спрацьовування, а також навантаження та власна вага
момент може бути розрахований у цій позиції, помножений на коефіцієнт П•ML, який покриває ефект перевищення
подорож:
=
+
+
ML
0
0
1
۠
۠
П†
М
Р
М
Р
(20)
де
EN 13001-2:2021 (E)
37
О”M – допуск моменту спрацьовування;
M0
– номінальний момент у точці спрацьовування;
R0
радіус навантаження в точці спрацьовування.
4.2.4.10 Ненавмисна втрата навантаження підйомника
Наслідки ненавмисної втрати навантаження підйомника повинні бути враховані, особливо на наступних
проблеми зі стабільністю та міцністю крана, такі як відкидання стріли або всієї конструкції крана назад, збивання стріли
назад і зіткнення з конструкцією крана, падіння стріли назад у нормальне положення або розворот вантажу в
компоненти, розроблені як односпрямовані (наприклад, гідравлічні циліндри, натяжні зв’язки).
У випадках, коли динамічний аналіз не виконується,
ефект ненавмисної втрати навантаження підйомника може бути
розраховується застосуванням динамічного коефіцієнта П•9 = в€’0,3 на навантаження підйому.
4.2.4.11 Навантаження, спричинені передбачуваною несправністю повторюваного механізму або компонентів
Ця дія навантаження повинна застосовуватися лише там, де механізми або компоненти дублюються або закріплені
іншими засобами з міркувань безпеки.
Припускається, що збій стався в будь-якій частині будь-якої системи. Де захист забезпечується резервним копіюванням
гальма на додаток до робочих гальм, несправність робочої гальмівної системи та активація резервного гальма
передбачається, що це відбувається за найбільш несприятливих умов.
Результуючі навантаження внаслідок згаданих вище відмов розраховуються відповідно до 4.2.2.5, враховуючи
враховувати будь-які наслідки.
Дубльовані компоненти механізму розраховуються за двома умовами:
— Нормальний стан навантаження, коли всі компоненти механізму працюють як єдине ціле
навантаження.
Це має бути присвоєно комбінації навантажень А та використано для доказу втоми та статики
сила.
— Виняткове навантаження, враховуючи вихід з ладу будь-якого дублюючого компонента механізму.
Навантаження на решту частини механізму під час інциденту збою має бути призначене
Комбінація навантажень C і використовується для підтвердження статичної міцності частини, що залишилася. Загальне навантаження
ефект, що діє на систему, що залишилася після відмови, повинен бути визначений динамічним аналізом.
4.2.4.12 Навантаження, викликані монтажем, демонтажем і транспортуванням
Залежно від типу крана може знадобитися врахувати навантаження, викликані монтажем,
демонтаж і транспортування, включаючи задані вітрові навантаження під час цих процесів.
У деяких випадках ці навантаження можуть бути випадковими.
4.2.4.13 Навантаження на засоби доступу
Навантаження, що діють на засоби доступу, вважаються місцевими,
діючи тільки на самі об'єкти
та на членів, які їх безпосередньо підтримують. Детальні дії навантаження повинні відповідати
EN 13586:2004+A1:2008.
Якщо навантаження на під’їзні шляхи сприяють перекидаючому моменту більш ніж на 10 % від моменту перекидання
власна маса крана,
дії навантажень шляхів доступу повинні бути прийняті як глобальні та включені в
відповідні комбінації навантажень для підтвердження стійкості твердого тіла.
EN 13001-2:2021 (E)
38
4.2.4.14 Вантажі, коли кран знаходиться у складському положенні на судні
Кран у його складовому положенні має бути сконструйований таким чином, щоб витримувати комбінацію визначених рухів
та/або сили вітру, застосовні до конструкції судна. Такі навантаження також слід враховувати у втомі
оцінка залежно від частоти їх появи. У відповідних випадках навантаження через посадку на причалі
вплив судна враховується як неробоче навантаження.
4.3 Комбінації навантажень
4.3.1 Загальні положення
Відповідно до методу граничного стану (див. EN 13001-1:2015), окремі дії навантаження повинні бути
помножені на часткові коефіцієнти безпеки та накладені відповідно до заданих комбінацій навантажень
і лише після цього застосовується в доказових розрахунках. Часткові коефіцієнти міцності та сукупності навантажень
комбінації (А,
B і C) наведені в таблицях 9-13.
Комбінації навантажень A охоплюють звичайні навантаження за нормальної роботи, комбінації навантажень B охоплюють регулярні
навантаження в поєднанні з випадковими навантаженнями та комбінаціями навантажень C охоплює вибір регулярних навантажень
у поєднанні з випадковими та винятковими навантаженнями.
Фактори безпеки, наведені в цьому документі, були визначені на досвіді та з урахуванням
варіації окремих навантажень або навантаження в цілому. Вони дійсні лише у зв’язку з
метод граничного стану згідно з EN 13001-1:2015. Для конкретних кранових систем допустиме напруження
Можна використовувати метод із загальними коефіцієнтами безпеки (див. EN 13001-1:2015).
4.3.2 Ситуації високого ризику
У деяких застосуваннях або конфігураціях кранів, де є людські чи економічні наслідки відмови
виключно важкі (наприклад, робота з гарячим розплавленим металом, використання кранів у ядерних установках або підйом).
стріли судна-розвантажувача),
необхідна підвищена безпека. Застосування додаткового коефіцієнта ризику
до розрахункових навантажень є одним із способів її досягнення.
Коефіцієнт ризику застосовується до навантажувальних дій fi відповідно до формули (21) разом з
часткові коефіцієнти безпеки, що стосуються відповідної дії навантаження та комбінації навантажень, див. блок-схему
метод граничного стану в EN 13001-1:2015.
=
Г—
Г—
d,i
п
p,i
i
Оі
Оі
f
f
(21)
де
fd,i
– розрахункове значення дії навантаження i з урахуванням коефіцієнта ризику;
фі
– характерне значення дії навантаження i, відповідно до якого застосовуються П•-коефіцієнти
документ;
Оіn
– коефіцієнт ризику, значення якого знаходиться в діапазоні від 1,0 до 2,0.
Якщо не вказано інше
відповідний стандарт на продукцію (див. Додаток Е), слід використовувати значення Додатку D;
Оіp,i — частковий коефіцієнт міцності, що стосується дії навантаження i та відповідної комбінації навантажень.
Для застосування коефіцієнта ризику з методом допустимого напруження дивіться відповідну блок-схему в
EN 13001-1:2015.
Таке ж значення коефіцієнта ризику має використовуватися для підтвердження компетентності, тобто підтвердження статичної міцності,
доказ пружної стійкості, доказ міцності на втому та доказ стійкості твердого тіла при всіх відповідних навантаженнях
комбінації А, В і С.
Коефіцієнт ризику може бути визначений лише для частини крана, напр.
індивідуально для елемента конструкції
або механізм крана.
EN 13001-2:2021 (E)
39
Коефіцієнти ризику не повинні застосовуватися для компонентів в єдиній системі захисту від збоїв, див. 3.1.2.
Так само не потрібно застосовувати коефіцієнти ризику до компонентів, які захищені від ризику
збій іншого компонента.
Застосування коефіцієнтів ризику для підтвердження стійкості крана наведено в 4.3.8.
4.3.3 Сприятливі та несприятливі маси
При розрахунку навантажень від сили тяжіння для заданої комбінації навантажень і конфігурації крана,
маси різних частин крана або збільшують («невигідно»), або зменшують результуюче навантаження
ефект («сприятливий») у критичній точці, що розглядається.
Та сама маса може бути сприятливою в одних конфігураціях і несприятливою в інших конфігураціях або
сприятливий для одного кінцевого ефекту навантаження та несприятливий для іншого ефекту навантаження. Малюнок 16 ілюструє
такий приклад для баштового крана: по відношенню до згинального моменту L у башті маса в
противага діє сприятливо, коли застосовується навантаження підйомника, а маса діє несприятливо, коли підйомник
навантаження не прикладається. Оцінка того, чи є маса сприятливою чи несприятливою, має відбуватися під
не-
деформований стан з нерозрахованими навантаженнями.
По відношенню до сили стиснення в вежі маса противаги діє несприятливо
обидва випадки. Однак рішення про те, чи є маса сприятливою чи несприятливою, ґрунтується на:
який із ефектів навантаження (згинальний момент або сила стиснення) є визначальним щодо конструкції
стреси або сили.
а) маса противаги сприятлива
б) маса противаги несприятлива
Рисунок 16 — Ілюстрація сприятливих і несприятливих мас
4.3.4 Часткові коефіцієнти безпеки для маси крана
Часткові коефіцієнти безпеки
П
Оі вибирають з таблиці 9 в залежності від способу визначення
маси частин крана і в залежності від виду впливу навантаження.
Частина крана (наприклад, загальна довжина балки розвантажувача, поворотна верхня конструкція баштового крана)
маючи як сприятливі, так і несприятливі маси, може бути призначено лише один частковий коефіцієнт міцності в кожному
сукупність навантажень, пов'язана з центром ваги цієї частини.
EN 13001-2:2021 (E)
40
Таблиця 9 — Значення коефіцієнта Оіp для маси крана
Маси
частини крана
і їх
центри с
сила тяжіння
Комбінації навантажень відповідно до 4.3.6
А
Б
C
неблагоприятный благоприятный неблагоприятный благоприятный неблагоприятный сприятливий
отримано
розрахунок
1,22
0,95
1,16
0,97
1,10
1,00
отримано
зважування
1,16
1,00
1,10
1,00
1
,05
1,00
в Спец
Хвороба
1,16
1,10
1,10
1,05
1,05
1,00
Коефіцієнти Спеціальної умови можуть застосовуватися за таких двох умов:
а) маси частин крана та їх центри ваги визначаються шляхом зважування з точністю до
± 2,5 %;
б) співвідношення між ефектом сумарного навантаження від сприятливих мас частин крана до ефекту суми
несприятливі маси частин крана плюс максимальне навантаження підйому повинні бути менше 0,6 (див. формулу
нижче). Необхідно використовувати значення навантажень і мас без факторів.
<
+
f
unf
ч
0 6
,
Л
Л
Л
(22)
де
Lf
– вплив навантаження сприятливих мас частин крана;
Lunf – вплив навантаження несприятливих мас частин крана;
Lh
це ефект навантаження від максимального навантаження підйому.
Загалом часткові коефіцієнти безпеки для сприятливих мас не повинні перевищувати 1. Винятком є
передбачено в Спеціальних умовах, якщо розрахований результат навантаження буде надмірним, наприклад, такий
як розрахунки моментів для кранів з великими противагами. Оскільки величина часткової безпеки
коефіцієнт для несприятливих мас не слід зменшувати, часткові коефіцієнти безпеки для сприятливих
дозволено штучне збільшення маси вище 1,0.
4.3.5 Часткові коефіцієнти міцності, що застосовуються до навантажень, визначених переміщеннями
Для тих частин крана, де передбачені зміщення викликані, щоб впливати на результати навантаження
(див. 4.2.2.6), верхнє та нижнє значення часткових коефіцієнтів безпеки, як наведено в таблиці 10, повинні бути враховані
рахунок для відображення відхилень переміщень.
EN 13001-2:2021 (E)
41
Таблиця 10 — Значення часткових коефіцієнтів безпеки, що застосовуються до навантажень за призначенням
переміщення
Значення часткових
коефіцієнт безпеки
стор
Оі
Комбінації навантажень відповідно до 4.3.6
А
Б
C
несприятливий вплив навантажень
1,10
1,05
1,00
сприятливий вплив навантаження
0,90
0,95
1,00
Будь-яке ненавмисне, але розумно передбачуване зміщення пружного або жорсткого тіла, що діє в будь-якому напрямку,
які суттєво впливають на результуючі ефекти навантаження в крані, повинні розглядатися як дія навантаження та повинні
бути посилено частковими коефіцієнтами безпеки, наведеними в таблиці 11.
В загальному,
напрямок ненавмисного зміщення може змінюватися, тому всі напрямки повинні бути різними
розглядається.
Таблиця 11 — Значення часткових коефіцієнтів безпеки, що застосовуються до навантажень через ненавмисне
переміщення
Комбінації навантажень відповідно до 4.3.6
А
Б
C
стор
Оі
1,10
1,05
1,00
4.3.
6 Часткові коефіцієнти безпеки, що застосовуються до виміряних ефектів навантаження, обмежених системою керування
Для частин крана, де вплив навантаження відомий прямим вимірюванням і обмежений контролем
системи, повинні застосовуватися часткові коефіцієнти безпеки, наведені в таблиці 12. Виміряний ефект навантаження може включати
ефекти від кількох дій навантаження, напр.
власна вага, підйомний вантаж, бічні сили, вітрове навантаження тощо
лише сума ефектів навантаження відома шляхом вимірювання.
Для цих частин крана виміряний ефект навантаження замінює використання колон комбінованого навантаження
Таблиця 13.
Таблиця 12 — Значення часткових коефіцієнтів безпеки, що застосовуються до виміряних ефектів навантаження
Комбінації навантажень відповідно до 4.3.1
А
Б
C
стор
Оі
1,16
1,10
1,05
4.3.7 Комбінації навантажень для підтвердження компетентності
У таблицях 13 і 14 наведено комбінації навантажень A, B і C і часткові коефіцієнти безпеки, які повинні використовуватися, де
застосовується, для підтвердження компетентності крана.
У спеціальних застосуваннях або конфігураціях крана можуть існувати інші відповідні комбінації навантажень
додаткові до наведених у таблицях 13 і 14. Такі комбінації навантажень повинні бути віднесені до одного з навантажень.
Комбінації A, B або C залежно від частоти їх появи та застосовуватимуться далі відповідно до
цей документ.
Підтвердження компетентності щодо міцності на втому повинно бути виконано шляхом застосування комбінацій навантажень A разом із усіма
часткові коефіцієнти безпеки
стор
Оі встановлено рівним 1,0, але із застосуванням П•-факторів згідно з цим документом.
EN 13001-2:2021 (E)
42
У деяких випадках, коли навантаження, яке зазвичай є випадковим або винятковим, відбувається досить часто, це навантаження
повинні бути включені в оцінку втоми. Таку комбінацію навантажень слід обробляти таким же чином
як комбінації навантажень A для регулярних навантажень.
Наведені коефіцієнти комбінації навантажень для плавучого обладнання слід розглядати як консервативні
підхід за відсутності більш детальної інформації.
Там, де доступні конкретні дані щодо навколишнього середовища
вплив, монтажні рухи та фактичний кран, коефіцієнти комбінації навантажень можна регулювати
відповідно.
EN 13001-2:2021 (E)
43
Таблиця 13 — Навантаження, комбінації навантажень і часткові коефіцієнти безпеки
Категорії
навантажень
Навантаження фі
посилання
Комбінації навантажень А
Комбінації навантажень B
Комбінації навантажень C
Фактор
Оіп
A1 A2 A3 A4 Фактор
Оіп
B1 B2
B3
B4
Фактор B5
Оіп
C1
C2 C3 C4 C5 C6 C7 C8 C9 C10 C11 C12
Регулярний
Гравітація
прискорення і
дії впливу
Маса крана
4.2.2.1
a
П•1 П•1
1
–
a
П•1
П•1
1
–
–
a
П•1
1
П•1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Маса підйомника
навантаження
4.2.2.2
4.2.2.3
1,34
П•2 П•3
1
–
1,22
П•2
П•3
1
–
–
1,1
П•2C О·W
–
1
1
1
П•L
П•9
1
1
–
–
Travelling on
uneven surface
4.2.2.4
1,22
–
–
–
П•4
1,16
–
–
–
П•4
П•4
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Vessel inclinations
and accelerationsc 4.2.2.7
1,34
1
1
1
1
1,22
1
1
1
1
1
1,16
1
–
–
1
1
1
1
1
1
1
1
–
Acceleration
actions from
drives
Hoisting
movements
excluded
4.2.2
.5
1,34
П•5 П•5
–
П•5
1,22
П•5
П•5
–
П•5
–
1,1
–
–
П•5
–
–
–
–
–
–
–
–
–
All movements
–
–
П•5
–
–
–
П•5
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Displacements
4.2.2.6
b
1
1
1
1
b
1
1
1
1
1
b
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Relative vessel motions
4.2.2.7.4
1,34
1
1
–
–
1,22
1
1
–
–
–
1,16
1
–
–
–
1
1
1
1
1
1
–
–
Occasional
Environmental
effects
In-service wind
loads
4.2.3.1
–
–
–
–
–
1,22
1
1
1
1
1
1,16
–
–
1
–
–
–
–
–
–
–
1
–
Snow and ice loads 4.2.3.2
–
–
–
–
–
1,22
1
1
1
1
1
1,1
–
1
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1
Temperature
variations
4.2.3.3
–
–
–
–
–
1,16
1
1
1
1
1
1.05
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
Перекіс
4.2.3.4
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1.16
vD"
vD"
vD"
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
Винятковий
Неробочі вітрові навантаження
4.2.4.2
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
Тестові навантаження
4.2.4.3
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
–
–
–
–
1,1
–
–
П•6
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Buffer forces
4.2.4.4
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
П•7
–
–
–
–
–
–
–
–
Tilting forces
4.2.4.5
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
1
–
–
–
–
–
–
1
Drive forces due to E-stop
4.2.4.7
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
–
П•5
–
–
–
–
–
–
EN 13001-2:2021 (E)
44
Categories
of loads
Loads fi
Ref.
Load combinations A
Load combinations B
Load combinations C
Factor
Оіp
A1 A2 A3 A4 Factor
Оіp
B1 B2
B3
B4
B5 Factor
Оіp
C1
C2 C3 C4 C5 C6 C7 C8 C9 C10 C11 C12
Drive forces due to failure of
дублюючий механізм
4.2.4.11
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
Q•5
vD"
vD"
vD"
Збудження опори крана
4.2.4.6
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
vD"
1
Завантаження під час зберігання крана
положення на судні
4.2.4.14
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1
Загальний коефіцієнт безпеки Оіf, тільки для «Методу допустимих навантажень».
—
1,48
–
1,34
–
1,22
Коефіцієнт опору Оім
1,1
—
1,1
–
1,1
–
a
Часткові коефіцієнти безпеки приймаються відповідно до таблиці 9 з належним урахуванням змінних факторів, наведених у таблиці
b
Часткові коефіцієнти міцності, що застосовуються до навантажень через переміщення, повинні прийматися відповідно до 4.3.5.
в
Для розрахунку впливу навантаження на нахил і прискорення динамічні коефіцієнти слід застосовувати як до навантаження підйомника, так і до маси крана.
EN 13001-2:2021 (E)
45
Таблиця 14 — Опис комбінацій навантажень у таблиці 13
навантаження
Комбінація
опис
A1
Підйом і переміщення вантажів; Мають бути прискорення лише тих рухів, які регулярно виникають при підйомному русі
враховувати
A2
Раптове звільнення частини вантажу підйомника; Ефекти інших рухів, крім підйому, комбінуються, як в A1.
A3
Підвішений вантаж або підйомне обладнання;
З підвішеним вантажем або підйомним пристосуванням будь-яка комбінація прискорення або
уповільнювальні сили, викликані будь-яким приводом, включаючи привід підйому, або їх послідовністю під час позиціонуючих рухів,
повинні бути враховані відповідно до передбачуваної нормальної роботи, а також керування приводами.
A4
Пересування з вантажем по нерівній поверхні або доріжці без наслідків руху підйомника;
B1 до B4
Еквівалент від A1 до A4, але з додаванням робочого вітру та навантажень від інших впливів навколишнього середовища, що враховуються;
B5
Кран у нормальній роботі, рух по нерівній поверхні з постійною швидкістю та перекосом, з
обслуговуючий вітер і навантаження
від інших екологічних заходів.
C1
Кран в умовах експлуатації, піднімаючи заземлений вантаж на винятковій швидкості підйому, застосовуючи П•2C, див. Таблицю 3
C2
Кран в умовах непрацездатності, включаючи вітрові та навантаження від інших впливів навколишнього середовища.
C3
Кран в умовах випробувань;
Ефекти від різних рухів комбінуються відповідно до процедури тестування; вітрове навантаження
як зазначено в 4.2.4.3 для умов випробування.
C4
Кран із підйомним навантаженням у поєднанні з буферними зусиллями.
C5
Кран із підйомним навантаженням у поєднанні з нахиляючими силами.
C6
Кран з навантаженням підйому в поєднанні з навантаженнями, викликаними аварійним відключенням.
Значення коефіцієнта П•5 має бути таким, що є актуальним для
ситуація аварійного відключення.
C7
Навантаження через спрацювання захисту від перевантаження; Необхідно враховувати навантаження відповідно до 4.2.4.8 і 4.2.4.9
окремо і там, де це необхідно. У разі стійкості крана слід враховувати лише навантаження згідно з 4.2.4.9.
C8
Кран з ненавмисною втратою вантажу підйому.
C9
Кран із підйомним навантаженням у поєднанні з навантаженнями, викликаними несправністю механізму.
EN 13001-2:2021 (E)
46
навантаження
Комбінація
опис
C10
Кран із підйомним навантаженням у поєднанні з навантаженнями від зовнішнього збудження опори крана.
C11
Кран під час монтажу, демонтажу та транспортування.
C12
Кран у складському положенні на судні.
EN 13001-2:2021 (E)
47
4.3.8 Доказ стійкості крана
Кран, що стоїть на трьох і більше опорах, вважається стійким, коли внаслідок заданих навантажень
і фактори, стабілізуючий момент більший, ніж момент перекидання щодо будь-якої лінії перекиду.
Опори можуть підніматися,
до тих пір, поки решта підтримуваної конструкції не стане статичною
невизначений. Лінія перекидання — лінія, що проходить через дві суміжні ефективні точки опори крана.
Доказ стійкості крана відноситься до ризику перекидання і повинен бути підтверджений проектними розрахунками
зазначені в цьому документі або шляхом тестування,
якщо такий метод зазначено у відповідному європейському продукті
тип крана стандартний. Використовуваний метод тестування повинен бути таким, щоб результат мав принаймні такий же рівень безпеки
як метод розрахунку, зазначений у цьому документі. Доказ повинен враховувати прогини крана
конструкції під зазначені навантаження, а також переміщення навантаження.
Передбачається, що наземні опори здатні витримувати опорні сили без них
перевищення встановлених меж переміщень. Сюди також відноситься випадок, коли опори стають
розвантажується, а на інші опори виникає підвищене навантаження.
Часткові коефіцієнти безпеки та комбінації навантажень для підтвердження стійкості крана повинні бути взяті з
Таблиця 15.
У всіх комбінаціях навантажень динамічні коефіцієнти П•i, не наведені в таблиці 15, встановлені рівними 1,0. Коефіцієнт П•3 повинен
розраховувати згідно з 4.2.2.3. Коефіцієнт встановлюється рівним €’0,1, коли розрахункове значення П•3
математично більше €’0,1.
EN 13001-2:2021 (E)
48
Таблиця 15 — Комбінації навантажень і часткові коефіцієнти безпеки для підтвердження стійкості крана
Категорії
навантажень
Навантаження фі
Завантажити гребінець. А
Завантажити гребінець. Б
Комбінації навантажень C
Фактор
Оіп
A1
A2
Фактор
Оіп
B1
Фактор
Оіп
C2
C3
C4
C6
C7
C8
C9
C10
C11
C12
Регулярний
Невигідні мертві
вплив ваги
Вага визначена
за розрахунком
1,16
1
1
1,1
1
1,05
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Вага визначена
шляхом зважуванняb
1,1
1
1
1,05
1
1,0
Сприятливий ефект мертвої ваги
1,0
1
1
1,0
1
1,0
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Маса підйомного вантажу
1,22
1
П•3
1,16
1
1,1
–
–
1а
1
П•ML
П•9
1
1
–
–
Нахили та прискорення судна
1,22
1
1
1,16
1
1,1
–
–
1
1
1
1
1
1
1
–
Acceleration actions from drives,
all movements taken into account
1,22
1
1
1,16
1
1,1
–
1
–
–
–
–
–
–
–
–
Displacements
1,1
1
1
1,05
1
1,0
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
Relative vessel motions
1,22
1
1
1,16
1
1,1
–
–
1
1
1
1
1
1
–
–
Occasional
Environmental
actions
In-service wind loads
–
–
–
1,16
1
1,1
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
vD"
Снігові та льодові навантаження
vD"
vD"
vD"
1.16
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
Винятковий
Неробочі вітрові навантаження
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1
Тестові навантаження
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
Буферні сили
vD"
vD"
vD"
vD"
vD"
1,1
vD"
vD"
1
vD"
vD"
vD"
vD"
–
–
–
Drive forces due to E-stop
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
1
–
–
–
–
–
–
Forces due to failure of mechanism
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
–
–
1
–
–
–
Excitation of the crane support
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
–
–
–
1
–
1
Loads while the crane is in stowage position
on a vessel
–
–
–
–
–
1,1
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1
Описи комбінацій навантажень (A1, A2, B1, C2 до C12) відповідають таблицям 13 і 14.
EN 13001-2:2021 (E)
49
Категорії
навантажень
Навантаження фі
Завантажити гребінець. А
Завантажити гребінець. Б
Комбінації навантажень C
Фактор
Оіп
A1
A2
Фактор
Оіп
B1
Фактор
Оіп
C2
C3
C4
C6
C7
C8
C9
C10
C11
C12
a
Застосовувати лише у разі несприятливого результату.
b
Відповідні маси та їхні центри тяжіння визначають шляхом зважування з точністю ± 2,5 %.
EN 13001-2:2021 (E)
50
Додаток А
(інформативно)
Аеродинамічні коефіцієнти
A.1 Загальні положення
Аеродинамічний коефіцієнт ca елемента визначається як
=
Г—
a
о
П€
в
в
(A.1)
де
co - аеродинамічний коефіцієнт елемента нескінченної довжини, де елемент є прямим
і призматичний елемент; такий елемент з однією або кількома суцільними секціями або однією порожнистою секцією
називається індивідуальним учасником; можуть бути зібрані плоскі або просторові гратчасті елементи конструкції
цими окремими членами;
П€
є коефіцієнтом зниження,
що зменшує co для членів скінченної довжини; це залежить від
коефіцієнт аеродинамічної стрункості О» окремого елемента і якщо елемент є решіткою
структура також залежить від коефіцієнта міцності П†. Коефіцієнт П€ взято з рисунка А.1. для
значення О» > 200, коефіцієнт встановлюється П€ = 1.
Малюнок А.
1 — Коефіцієнт зниження П€, пов'язаний з коефіцієнтом аеродинамічної стрункості О»
і коефіцієнт міцності П†
Коефіцієнт аеродинамічної стрункості О» визначається наступним чином
=
a
О»
л
d
(A.2)
де
EN 13001-2:2021 (E)
51
d
є характерним розміром елемента, як показано у відповідних таблицях
учасників у цьому додатку;
la = О±r Г— lo
– аеродинамічна довжина елемента;
де
ось
– довжина члена;
тобто відстань між вільними кінцями елемента або, якщо елемент з’єднаний з
інші члени - відстань між центрами їх з'єднань;
О±r – відносна аеродинамічна довжина, яка по відношенню до положення члена і a
можлива суміжна перешкода наведена в таблиці A.1.
Коефіцієнт міцності П† елемента плоскої гратчастої конструкції встановлюють наступним чином
= €‘
j
j
в
П•
А
А
(A.3)
де
∑ j
j
A є сумою площ окремих елементів з косинками в проекції на
площина характерної висоти d елемента ґратчастої конструкції (див. рисунок А.2);
Ac
це площа, обмежена межею елемента гратчастої конструкції в його площині
характерна висота d (див. рис. A.2).
Рисунок A.2 — Приклад елемента решітчастої конструкції
Таблиця А.1 — Відносна аеродинамічна довжина О±r
Розташування члена та перешкоди в напрямку вітру
О±r
1
1
2
в€ћ
(П€ = 1)
EN 13001-2:2021 (E)
52
Розташування члена та перешкоди в напрямку вітру
О±r
3
1
4
а) Некругові члени
pЈј
=
c‰¤
пЈґ
c‰¤
пЈЅ
=
≥
пЈґпЈѕ
2 0
15
70
1 4
50
, ,
, ,
O±
о"
O±
r
в
м
r
в
м
б) Кругові члени
pЈј
=
c‰¤
пЈґ
c‰¤
пЈЅ
=
≥
пЈґпЈѕ
1 0
15
70
0 7
50
, ,
, ,
O±
о"
O±
r
в
м
r
в
м
(O±r для 15 м v‰¤ lo v‰¤ 50 м на
лінійна інтерполяція)
5
6
7
Наведено деякі аеродинамічні коефіцієнти окремих елементів і елементів ґратчастої конструкції
залежність від числа Рейнольдса Re, яка встановлюється наступним чином
=
Г—
Г—
Г—
5
Re
0 667
10
,
v
d
(A.4)
де
d - характерний розмір елемента в метрах;
v - швидкість вітру в метрах за секунду; враховуючи навантаження через в-
службовий вітер v повинен бути
замінено на v(3) (див. 4.2.3.1); враховуючи навантаження через неробочий вітер v
замінено на v(z), див. 4.2.4.2.
A.2 Індивідуальні члени
У цьому пункті наведено наступні таблиці та малюнки
— Таблиця A.2: Аеродинамічні коефіцієнти co для окремих елементів круглих перерізів;
— Малюнок А.
3: Більш детальні аеродинамічні коефіцієнти co для окремих елементів круглих ділянок
пов'язані з Re;
EN 13001-2:2021 (E)
53
— Рисунок A.4: Визначення кута ОІ напрямку вітру та відповідних сил вітру;
— Таблиця А.3: Аеродинамічні коефіцієнти coy, coz для окремого плоского елемента конструкції;
— Таблиця А.
4: Аеродинамічні коефіцієнти co для окремих елементів конструкції трикутника і
прямокутні порожнисті секції.
Таблиця А.2 — Аеродинамічні коефіцієнти co для окремих елементів круглих перерізів
Немає.
Форма і положення члена
Характеристика
область А
співробітництво
Член
Аеродинамічний
стрункість
співвідношення
Вітер
напрям ОІ
1
‰¤ в€ћ
л
d
Перпендикуляри
r до осі
член
Г—
d
л
ко = 1,20
точніше ко є
відповідно до
Рисунок А.3
2
Труби, прути
> 100
л
d
Перпендикуляри
r до осі
член
Г—
d
л
Re ‰¤ 2 Г— 105
ко = 1,20
4 Г— 105‰¤ Re‰¤ 106
ко = 0,70
Re > 106
2 Г— 105‰¤ Re‰¤ 4 Г— 105
co є згідно
Рисунок А.3
3
Мотузки
> 100
л
d
Перпендикуляри
r до осі
член
Г—
d
л
Re ‰¤ 2 Г— 105
ко = 1,20
4 Г— 105‰¤ Re‰¤ 106
ко = 0,90
Re > 106
2 Г— 105‰¤ Re‰¤ 4 Г— 105
co є згідно
Рисунок А.3
EN 13001-2:2021 (E)
54
ключ
за 2 Г— 105‰¤ Re‰¤ 4 Г— 105
1
мотузки
co = 1,2 в€’ K1 log[Re/(2 Г— 105)]
2
труби, стрижні
де шорсткість задана
К1 = 0,996 6 для канатів;
К1 = 1,660 9 для труб і стрижнів;
для Re № 106
=
€’
+
2
о
6
1 2
1
0 4 log(Re/10
,
,
)
К
в
де шорсткість задана
К2 = 0,3 для канатів;
К2 = 0,5 для труб і стрижнів
Рисунок A.3 — Більш детальні аеродинамічні коефіцієнти спів
для окремих членів кругових ділянок, пов'язаних з Re
ключ
1
напрям вітру
Рисунок A.4 — Визначення кута ОІ напрямку вітру та відповідних сил вітру
EN 13001-
2:2021 (E)
55
Коефіцієнти сили coy і coz, наведені в таблиці A.3, відносяться до осей y і z перерізу
елемент конструкції і залежать від напрямку вітру, заданого кутом ОІ. Вітрові навантаження Fy і Fz становлять
розраховується окремо для напрямків y та z згідно з формулами, наведеними для F у 4.2.3.1 та 4.2.4.2.
Таблиця А.
3 — Аеродинамічні коефіцієнти coy, coz для окремих плоских бокових елементів конструкції
Немає.
Форма і положення члена
Характеристика
область А
скромний
coz
Член
Коефіцієнт перетину
Вітер
напрям ОІ
1
‰¤ 0 1
,
b
d
0°
Г—
d
л
2,0
0
±45°
1,3
В±0,13
90°
0
0,1
2
= 1
b
d
0°
Г—
d
л
1,65
0
±45°
2,2
±1,0
±90°
1,3
2,1
3
= 1
b
d
0°
Г—
d
л
2,0
0
±45°
1,
15
В±0,8
В±90В°
в€’1,3
2,1
4
= 0 5
,
b
d
0В°
Г—
d
l
2,0
1,0
+45В°
1,8
0,8
в€’45В°
1,3
в€’0,2
90В°
1,75
1,25
5
= 0 5
,
b
d
0В°
Г—
d
l
2,0
в€’0,1
+45В°
1,55
0,7
в€’45В°
1,55
в€’0,8
90В°
в€’0,25
0,8
6
= 1
b
d
0В°
Г—
d
l
1,8
2,0
+45В°
1,8
1,8
90В°
2,0
1,8
7
= 1
b
d
0В°
Г—
d
l
1,9
в€’0,2
+45В°
1,4
1,4
в€’45В°
0,7
в€’1,8
90В°
в€’0,2
1,9
EN 13001-
2:2021 (E)
56
Немає.
Форма і положення члена
Характеристика
область А
скромний
coz
Член
Коефіцієнт перетину
Вітер
напрям ОІ
8
= 0 9
,
b
d
0°
Г—
d
л
1,6
0
±45°
1,4
0
±90°
€0,9
0,7
9
= 0 9
,
b
d
0°
Г—
d
л
1,4
0
±45°
0,4
±1,0
±90°
0,9
0,7
10
= 1
b
d
0°
Г—
d
л
1,7
0
±45°
0,85
В±0,85
90°
0
1,7
11
= 0 5
,
b
d
0°
Г—
d
л
2,0
0
±45°
1,8
±0,
6
±90°
0
0,8
= 0 66
,
b
d
0°
1,85
0
±45°
1,7
±1,0
±90°
0
1,2
= 1
b
d
0°
1,7
0
±45°
1,5
±1,5
±90°
0
1,7
12
= 0 5
,
b
d
0°
Г—
d
л
2,1
0
±45°
1,8
±0,6
±90°
0
0,7
13
= 0 5
,
b
d
0°
Г—
d
л
1,8
0
±45°
1,8
±0,5
±90°
0
0,7
14
= 0 6
,
b
d
0°
Г—
d
л
2,1
0
±45°
1,6
±1,2
±90°
0
1,2
EN 13001-2:2021 (E)
57
Таблиця А.
4 — аеродинамічні коефіцієнти co для окремих елементів конструкції
трикутних і прямокутних порожнистих профілів
Немає.
Форма і положення члена
Характеристика
область А
співробітництво
Член
Коефіцієнт перетину
Вітер
напрям ОІ
1
1 ‰¤ б/д ‰¤ 1,4
0°
Г—
d
л
1,2
2
1 ‰¤ б/д ‰¤ 1,4
0°
Г—
d
л
2
3
b/d = 0,5
0°
Г—
d
л
2,2
b/d = 1
0°
Г—
d
л
2,0
b/d = 2
0°
Г—
d
л
1,5
b/d = 3
0°
Г—
d
л
1,3
b/d = 4
0°
Г—
d
л
1,0
4
b/d = 0,5
0°
Г—
d
л
2,1
b/d = 1,0
0°
Г—
d
л
1,5
Округлі
кути с
r/d = 1/24
b/d = 2,0
0°
Г—
d
л
1,1
5
a/d = 0,5; b/d = 2
0°
Г—
2 д
л
1,6
a/d = 1; b/d = 2
0°
Г—
2 д
л
1,5
a/d = 2; b/d = 2
0°
Г—
2 д
л
1,4
6
a/d = 0,5; b/d = 0,5
0°
Г—
d
л
1,25
a/d = 1; b/d = 0,5
0°
Г—
d
л
1,30
a/d = 2;
b/d = 0,5
0°
Г—
d
л
1,40
EN 13001-2:2021 (E)
58
А.3 Плоскі та просторові ґратчасті елементи конструкції
У цьому пункті наведено наступні таблиці та малюнки:
— Таблиця A.5: Характеристичні області A та аеродинамічні коефіцієнти co для площини та просторової решітки
члени структури;
— Малюнок А.
5: Аеродинамічні коефіцієнти co елементів плоскої ґратчастої конструкції в залежності від П†,
кругові та некруглі окремі члени;
— Рисунок A.6: Аеродинамічні коефіцієнти co елементів просторової ґратчастої конструкції в залежності від П†,
кругові та некруглі окремі члени;
— Малюнок А.
7. Аеродинамічні коефіцієнти co елементів плоскої ґратчастої структури в залежності від Re і
П†, кругові окремі члени;
— Рисунок A.8: Аеродинамічні коефіцієнти co елементів просторової ґратчастої конструкції з трикутними та
квадратний переріз в залежності від Re і П†, круглі окремі елементи.
Таблиця А.
5 — Характеристичні площі А і аеродинамічні коефіцієнти со
для плоских і просторових гратчастих елементів конструкції
Немає.
Форма і положення члена
Характерна ділянка А
співробітництво
1
Індивідуальні члени некругові
=
=
Г—
∑ j
j
л
,П†
А
А
А
d
Для літака
член див
Рисунок А.5
Для просторового
член див
Малюнок A.6
∑ j
j
А
є сумою прогнозованих
області всіх індивід
членів і вставних пластин
одну стіну (d) на її площину
2
Індивідуальні учасники циклічні та не
круговий
=
+
=
Г—
€‘
€‘
1j
2 тис
j
k
0 75
л
,
П†
А
А
А
А
d
Для літака
член див
Малюнок А.5
Для просторового
член див
Малюнок A.6
€‘ 1j
j
А є сумою площ, як у №1
€‘ 2 тис
k
А
є сумою площ, як у №3
3
Індивідуальний циркуляр членів
(без ластовиці)
=
=
Г—
∑ j
j
л
; П†
А
А
А
d
Для літака
член див
Малюнок А.7
Для просторового €‡-
член див
Малюнок A.8a
Для просторового в–Ў-
член див
Малюнок A.8b
∑ j
j
А
є сумою прогнозованих
області всіх індивід
члени однієї стіни (d) на
його площину
=
Г—
Г—
Г—
5
1
Re
0 667
10
,
v
d (див. A.1)
EN 13001-
2:2021 (E)
59
Рисунок А.5 — Аеродинамічні коефіцієнти co плоских ґратчастих елементів конструкції
залежно від П†, маючи кругові та некруглі окремі члени
Рисунок А.6 — Аеродинамічні коефіцієнти co елементів просторової гратчастої конструкції
залежно від П†, маючи кругові та некруглі окремі члени
EN 13001-2:2021 (E)
60
Малюнок А.
7 — Аеродинамічні коефіцієнти co плоских елементів решітчастої конструкції
в залежності від Re і П†, що мають кругові окремі члени
Рисунок A.8 — Аеродинамічні коефіцієнти co елементів просторової ґратчастої конструкції з трикутною
(а) і квадратного перерізу (б) в залежності від Re і П†, що мають круглі окремі члени
EN 13001-2:2021 (E)
61
А.
4 Структурні елементи в множинному розташуванні
У цьому пункті зазначено наступне:
— Таблиця A.6: Характеристичні площі A та аеродинамічні коефіцієнти co елементів конструкції в кількох
аранжування;
— Рисунок A.9: Коефіцієнт екранування О· для структурних елементів у множинному розташуванні.
Таблиця А.
6 — Характеристичні площі А та аеродинамічні коефіцієнти со
структурних елементів у множинному розташуванні
Форма і положення членів
Характерна ділянка А
співробітництво
nm паралельних і однакових членів
якщо 1‰¤ н쉤 9
€’
=
Г—
€’
м
1
1
1
О·
О·
п
А
А
якщо n > 9
(
)
пЈ®
пЈ№
€’
пЈЇ
пЈє
=
+
€’
€’
пЈЇ
пЈє
пЈ°
пЈ»
9
8
м
1
1
9
1
О·
О·
О·
А
п
А
з О· ≥ 0,10
де
A1 – характерна площа одиниці
член
О·
є фактором екранування
залежить від коефіцієнта твердості
П† і відношення a/d між
простір і висота в
членів, згідно
Рисунок А.9
Аеродинамічний
коефіцієнт
один член
Цю формулу також можна використовувати там, де
а) напрямок швидкості вітру відхиляється до ОІ = 5В° від напрямку, перпендикулярного до
поверхню елементів;
б) члени неоднакові і враховується найбільша характерна площа A1,max і
в) відстань між членами неоднакова і враховується найбільша відстань amax.
EN 13001-2:2021 (E)
62
Рисунок A.9 — Коефіцієнт екранування О· для елементів конструкції в множинному розташуванні
EN 13001-2:2021 (E)
63
Додаток Б
(інформативно)
Ілюстрація типів приводів підйомника
Таблиця В.1 ілюструє п’ять типів приводів підйомника, які використовуються в таблиці 3 4.2.2.2, за допомогою їх часових історій
фактичної обертової або лінійної швидкості приводу підйому П‰ і результуючої сили підйому F.
Малюнок B.1 — П‰ і F
Таблиця Б.1 — Типи приводів підйомника
HD1
Повзуча швидкість недоступна або можливий запуск приводу без повільної швидкості
Історія часу
t = 0
Початок приводу
t = t1
П‰ = П‰макс
t = t2
Початок натягування каната
(t2 приблизно 0)
t = t3
Початок підйому вантажу
Регулярне навантаження (Комбінації A, B)
=
+
2
2 хв
2
h, макс
,
П†
П†
ОІ
v
Приклад короткозамкненого двигуна с
або без повзучої швидкості
EN 13001-2:2021 (E)
64
HD2
Привід підйомника може запускатися лише на швидкості повзучого ходу, щонайменше встановлена ​​тривалість
Історія часу
t = 0
Початок приводу
t = t1
П‰ = П‰cs
t = t4
Початок розгону до
П‰max (t4 > t4min)
t = t5
П‰ = П‰макс
t = t2
Початок натягування каната
(t2 приблизно 0)
t = t3
Початок підйому вантажу
Регулярні навантаження (Комбінації A, B)
=
+
2
2 хв
2
h, CS
,
П†
П†
ОІ
v
(
)
(
)
=
+
Г—
€’
макс
5
Х
5
f
Х
П†
П†
Ф
m g
Ф
м
g
де Ff кінцева рушійна сила,
див. 4.2.2.5.
Виняткове навантаження (комбінація C1)
=
+
2
2 хв
2
h, макс
,
П†
П†
ОІ
v
Приклад жердини мінлива білка
роторний двигун із повзучою швидкістю. час
затримка t4min забезпечується будь-яким способом
як реле часу або спеціальний поштовх
кнопку.
HD3
Контроль приводу підйомника підтримує швидкість повзучого ходу, доки вантаж не буде піднято з землі
Історії часу F і ‰ в HD3 такі ж, як і для типів приводу підйомника HD2.
однак,
у той час як приводи підйомника типу HD3 забезпечують t3 < t4. Диски типу HD2 не заважають
застосування повної швидкості, коли вантаж все ще заземлений (тобто передбачуване неправильне використання слабини
мотузка).
Тому в HD3 тільки регулярні завантаження з
=
+
2
2 хв
2
h, CS
,
П†
П†
ОІ
v
слід враховувати в навантаженні
комбінації А і В.
Приклад Будь-який привід із пристроями для вимірювання швидкості та навантаження. Максимальна швидкість може
активується лише (автоматично чи вручну), коли F залишається постійним і > 0 для a
певний час, таким чином забезпечуючи підняття вантажу з землі.
EN 13001-2:2021 (E)
65
HD4
Безступінчасте керування приводом підйому, яке працює з постійно зростаючою швидкістю
Історія часу
t = 0
Початок приводу
t = t5
П‰ = П‰макс
t = t2
Початок натягування каната
t = t3
Початок підйому вантажу
Регулярне навантаження (Комбінації A, B)
=
+
h, макс
2
2 хв
2
2
,
П†
П†
ОІ
v
Виняткове навантаження (комбінація C1)
=
+
2
2 хв
2
h, макс
,
П†
П†
ОІ
v
Приклад: будь-який диск, який
плавно прискорюється (наприклад, рампа),
напр. за допомогою регулювання частоти
або DC-
двигун або гідравлічний золотник
клапан.
Як передбачуване зловживання (початок
підйом із провислими мотузками) не є
запобігти, комбінація навантажень C1
повинні бути розглянуті.
HD5
Безступінчате керування приводом підйому автоматично забезпечує відсутність динамічного коефіцієнта П•2
перевищувати П•2,мін
Історія часу
t = 0
Початок приводу
t = t5
П‰ = П‰макс
t = t2
Початок натягування каната
t = t3
Початок підйому вантажу
Регулярне навантаження (Комбінації A, B)
=
2
2 хв
,
П†
П†
Виняткове навантаження (комбінація C1)
=
+
h, макс
2
2 хв
2
2
,
П†
П†
ОІ
v
Приклад: Регулювання частоти, DC-
двигун або гідравлічний LS-клапан плюс
прилади для вимірювання навантаження. Автоматичний
контроль плавного натягування мотузки
і напр. косинусної форми
прискорення або пряме керування навантаженням.
Для додаткового безпечного навантаження
комбінація C1 повинна бути
розглядається.
EN 13001-2:2021 (E)
66
Додаток С
(інформативно)
Розрахунок коефіцієнта навантаження для непрямого обмежувача підйомної сили
Непрямі обмежувачі підйомної сили вимірюють навантаження та перекривають елементи керування, щоб запобігти надмірному навантаженню
приведення руху в стан спокою.
Потрібна оцінка виміряних значень і фільтрація сигналів перешкод
час і діяти як затримка запуску. Перед появою гальмівного моменту відбувається додаткова затримка часу
застосовується. Рисунок C.1 ілюструє розвиток сили з часом у типовій підйомній системі з непрямим підйомом
обмежувач сили.
ключ
Ф
сила в підйомній системі
FR сила
в
в
підйомник
система
відповідний
до номінального навантаження
‰ швидкість двигуна
1
відбувається спрацьовування
2
гальмування отримує інструкцію про зупинку
3
застосовується гальмівний момент
4
підйомний механізм зупинився
А
підйом вільного заземленого вантажу вагою в
номінальне навантаження
Б
випадки зриву навантаження або великого перевантаження, де навантаження
залишається заземленим
Малюнок C.
1 vĐ” Підйомна система з непрямим обмежувачем підйомної сили, зусилля в підйомній системі та двигуні
швидкість за часом в умовах зупиненого навантаження
Коефіцієнт навантаження P•L для системи непрямого обмежувача підйомної сили, що функціонує відповідно до рисунка C.1
розраховується наступним чином
(
)
pJ±
pjj
pj
pJ¶
pJg̀
pJg̀
pJ¬
pJ·
=
+
+
G—
G—
+
G—
pJÍ
пЖЅ
pJ¬
pJ·
pJg̀
pJg̀
pJ
pJë
пJі
пЈѕ
1
2
/
۠
П†
вул
Л
Х
ІАЛ бр
Х
Р
t
Ф
C
v
t
t
м
g
Ф
EN 13001-2:2021 (E)
67
де
О”Ф
це допуск сили спрацьовування в підйомній системі для врахування динамічних ударів
виникають при регулярному використанні;
FR
– сила в підйомній системі, що відповідає номінальному навантаженню;
v
максимальна швидкість підйому вантажу, на якій знаходиться непрямий обмежувач підйомної сили
спрацьовує;
мГн
– маса підйомного вантажу;
tIAL – час спрацьовування непрямого обмежувача підйомної сили;
tbr
– час реакції гальмівної системи;
tst
– час, необхідний для зупинки підйомного механізму в стані зриву комбінованим
ефекти гальмування та збільшення сили в канатах;
CH
– коефіцієнт жорсткості конструкції крана та канатної системи в точці підвішування вантажу.
EN 13001-2:2021 (E)
68
Додаток D
(інформативно)
Вказівки щодо вибору коефіцієнта ризику
Крани у звичайних застосуваннях відносяться до класу ризику 0 і розроблені з набором коефіцієнтів ризику
до 1,0.
Крани з підвищеним ризиком повинні бути віднесені та сконструйовані до класів ризику від I до II на основі
потенційна тяжкість наслідків відмови в елементі або компоненті крана.
Класи ризику та відповідні типові застосування наведені в таблиці D.1.
Таблиця D.1 — Класи ризику
Клас ризику
опис
Приклади
Клас ризику 0. Наслідки відмови обмежені
до прямого удару предмета, що падає.
Наслідки відмови є
обмежена безпосередньою близькістю
крана і його можна уникнути
дотримання техніки безпеки,
попереджувальні знаки та діючі
інструкції.
— переміщення вантажів, які не є небезпечними
себе
— підйом вантажів, який може призвести до травм або смерті
при падінні на людей внизу
— крани, які спричиняють травми або смерть у разі падіння
І клас ризику
Наслідки відмови обмежені
до району крану с
середні наслідки в плані
втрати людських життів або с
значні економічні, соціальні та
екологічні наслідки.
— обробка гарячого розплавленого металу;
— поводження з радіоактивними матеріалами, де a
несправність призведе до радіаційної небезпеки
обмежений робочим простором;
— поводження з небезпечними матеріалами або робота
вище тих, напр. вибухові, легкозаймисті та
небезпечних хімічних речовин, де збій міг би
створювати небезпеку, обмежену робочим простором.
II клас ризику Поширення наслідків аварії
поза межами крану
з високими наслідками в плані
втрати людських життів або з дуже
серйозні економічні, соціальні та
екологічні наслідки.
— крани АЕС, де виникла поломка
створить небезпеку для функціональності
реактор;
— поводження з небезпечними матеріалами або робота
вище тих, напр. вибухові, легкозаймисті та
небезпечних хімічних речовин, де збій міг би
створюють небезпеку для всього сайту.
Коефіцієнт ризику для цілого крана або його компонента слід вибирати відповідно до таблиці D.2 на основі
про клас ризику програми.
EN 13001-2:2021 (E)
69
Таблиця D.
2 — Підбір коефіцієнтів ризику
Член або компонент, до якого
застосовується коефіцієнт ризику
Приклади
Коефіцієнт ризику
Ризик
0 клас
Ризик
І клас
Ризик
ІІ клас
Канатно-ланцюгові системи в підйомних машинах
механізми
1,0
1,25
1,6
Канатно-ланцюгові системи в механізмах
підвішування та переміщення великих частин
кран
Підйом стріли
механізм корабля
розвантажувач
1,0
1,25
1,6
Елементи конструкції, де є дефекти
не виявляється при візуальному огляді та
несправність якого призведе до втрати
навантаження підйому
Болтові з'єднання
1,0
1,1
1,25
Елементи конструкції, де є дефекти
не виявляється при візуальному огляді та
невдача яких призведе до краху
весь кран або більшу його частину
Опорна конструкція
і підшипник напрямної
валик;
Кінцева зупинка тролейбуса
1,0
1,1
1,4
EN 13001-2:2021 (E)
70
Додаток Е
(інформативно)
Вибір відповідного набору стандартів сімейства кранів
Чи є в наведеному нижче списку стандарт продукту, який підходить для застосування?
EN 13000
Крани — Автокрани
EN 14439
Крани — Безпека — Баштові крани
EN 14985
Крани — поворотно-стрілові крани
EN 15011
Крани — крани мостові та козлові
EN 13852-1
Крани — Морські крани — Частина 1: Морські крани загального призначення
EN 13852-2
Крани — Морські крани — Частина 2: Плавучі крани
FprEN 13852-3
Крани — Морські крани — Частина 3: Легкі морські крани
EN 14492-1
Крани — Механічні лебідки та підйомники — Частина 1: Механічні лебідки
EN 14492-2
Крани — Механічні лебідки та підйомники — Частина 2: Механічні підйомники
EN 12999
Крани — Крани-маніпулятори
EN 13157
Крани — Безпека — Крани з ручним приводом
EN 13155
Крани — Безпека — Нефіксоване вантажопідйомне обладнання
EN 16851
Крани — Легкі кранові системи
FprEN 17076
Баштові крани — Системи запобігання зіткненням — Вимоги безпеки
EN 14238
Крани — пристрої для маніпулювання вантажами з ручним керуванням
Так
НІ
Використовуйте його безпосередньо, плюс стандарти
на які посилаються
Використовуйте такі загальні стандарти:
EN 13001-1
Крани — Загальна конструкція — Частина 1: Загальні принципи та вимоги
EN 13001-2
Крани — Загальна конструкція — Частина 2: Дії навантажень
EN 13001-3-1
Крани — Загальний проект — Частина 3 — 1: Граничні стани та підтвердження компетентності
сталевих конструкцій
EN 13001-3-2
Крани — Загальний проект — Частина 3 — 2: Граничні стани та підтвердження компетентності
дротяних канатів у системах кріплення
EN 13001-3-3
Крани — Загальний проект — Частина 3—3: Граничні стани та підтвердження компетентності
контактів колесо/рейка
EN 13001-3-4
Крани — Загальний проект — Частина 3—4: Граничні стани та підтвердження компетентності
машин — Підшипники
EN 13001-2:2021 (E)
71
EN 13001-3-5
Крани — Загальний проект — Частина 3—5: Граничні стани та підтвердження компетентності
кованих і литих гачків
EN 13001-3-6
Крани — Загальний проект — Частина 3—6: Граничні стани та підтвердження компетентності
техніки — Гідроциліндри
prEN 13001-3-7
Крани — Загальний проект — Частина 3—7: Граничні стани та підтвердження компетентності
техніки — Шестерні та коробки передач
prEN 13001-3-8
Крани — Генеральний проект — Частина 3—8: Граничні стани та підтвердження компетентності
машини — Вали
EN 13135
Крани — Безпека — Конструкція — Вимоги до обладнання
EN 13557
Крани — Пульти керування й станції керування
EN 12077-2
Безпека кранів — Вимоги до охорони праці — Частина 2: Обмеження та
покажучі пристрої
EN 13586
Крани — Під'їзд
EN 14502-1
Крани — Обладнання для підйому людей — Частина 1: Підвісні кошики
EN 14502-2
Крани — Обладнання для підйому людей — Частина 2: Керування підйомом
станції
EN 12644-1
Крани — Інформація для використання та випробувань — Частина 1: Інструкція
EN 12644-2
Крани — Інформація для використання та випробувань — Частина 2: Маркування
EN 13001-2:2021 (E)
72
Додаток F
(інформативно)
Вимоги в Директиві 2016/1629/ЄС
Якщо кран встановлено на судні внутрішнього плавання, Директива про машини 2006/42/EC та
Директива 2016/1629/ЄС (судна внутрішнього плавання) та «Європейський стандарт, що встановлює технічні
Слід враховувати вимоги до суден внутрішнього плавання» (ES-TRIN:2019/1).
Сертифікати Співтовариства про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, що підтверджують повну відповідність суден вимогам
вищезгадані переглянуті технічні вимоги повинні бути дійсними на всіх внутрішніх водних шляхах Співтовариства.
Тому можна розглянути такі положення:
EN 13001-2:2021, 4.2.1.2 f), 4.2.1.4 m), 4.2.2.7, 4.2.4.14, таблиці з 13 по 15 і надати додаткову цінність частині II,
Розділ 14, стаття 14.12 Кран, розділ 1 ES-TRIN: 2019/1.
EN 13001-2:2021 (E)
73
Додаток G
(інформативно)
Список небезпек
У цьому додатку наведено таблицю G.1, яка показує значні, небезпечні ситуації та небезпечні події
відповідно до КЕРІВНИЦТВА CEN 414:2017 та їхнього зв’язку з основними вимогами до обладнання
Директива 2006/42/EC і відповідний пункт(и) вимог щодо зменшення ризику EN 13001-2.
Застосування цього документа може полегшити процес оцінки ризику. Однак,
застосування узгодженого документа не звільняє повністю користувача від обов'язку виконувати
оцінка ризику на основі Директиви про машини 2006/42/EC. В якості відправної точки Додаток ZA і
запис посилання в OJEU слід перевірити, щоб переконатися, що презумпція стандарту
відповідність не виключає будь-яких суттєвих вимог охорони здоров'я та безпеки.
Таблиця G.1 — Список небезпек
Група
Значна небезпека відповідно
з EN ISO 12100:2010,
Таблиця Б.1
Директива 2006/42/EC, Додаток I
Релевантний
пункт(и) в
це
документ
Загалом, для багатьох машин актуально
1
Механічні небезпеки
1.1
Через деталі машин або
заготовки, напр.
— за потенціальною енергією (падіння
предмети, висота від землі,
гравітація)
— кінетичною енергією (прискорення,
уповільнення, рух/обертання
елементи)
— за механічною міцністю (розрив-
вгору)
1.3.2 Ризик розриву під час
операція
4
1.13
Нестабільність
1.3.1
Ризик втрати стійкості
4
22
Механічні небезпеки, викликані падінням вантажу, зіткненнями, перекиданням машини
22.1
Відсутність стабільності
4.1.2.1 Ризики через відсутність стабільності
4
22.9
Недостатня механічна міцність
частин
4.1.2.3 Механічна міцність
4
EN 13001-2:2021 (E)
74
Додаток ZA
(інформативно)
Зв'язок між цим європейським стандартом і основним
вимогам Директиви 2006/42/EC, які мають бути охоплені
Цей європейський стандарт було підготовлено відповідно до запиту Комісії на стандартизацію «M/396».
Доручення CEN і CENELEC щодо стандартизації в галузі машинобудування на надання однієї добровільної
засоби відповідності основним вимогам Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та
Ради від 17 травня 2006 року про машини та внесення змін до Директиви 95/16/ЄС (перероблена версія).
Як тільки цей стандарт цитується в Офіційному журналі Європейського Союзу відповідно до цієї Директиви, відповідність
з нормативними пунктами цього стандарту, наведеними в таблиці ZA.1, надає в межах сфери застосування
цього стандарту, презумпцію відповідності відповідним істотним вимогам цього стандарту
Директива та відповідні правила ЄАВТ.
Таблиця ZA.1 — Відповідність між цим Європейським стандартом і Додатком I
Директива 2006/42/EC
Відповідна основна вимога
Директиви
Пункт(и)/підпункт(и)
цього EN
Зауваження/Примітки
Щоб охопити все актуальне
вимоги безпеки до
продукти(-и) в межах цього
стандарт, забезпечення
загальний/загальний
вимоги до цілого
сімейство машин, має бути
застосовується разом з одним із
ті стандарти, як зазначено
в обсязі, забезпеч
особливі вимоги до a
певна категорія
машини в цьому
родина.
1.3.1 Ризик втрати стійкості
4
1.3.2 Ризик поломки під час роботи
4
4.1.2.1 Ризики через відсутність стабільності
4
4.1.2.3 Механічна міцність.
4
ПОПЕРЕДЖЕННЯ 1 — Презумпція відповідності залишається чинною лише до тих пір, поки посилання на цей Європейський
Стандарт підтримується в списку, опублікованому в Офіційному журналі Європейського Союзу. Користувачі цього
стандарту слід часто звертатися до останнього списку, опублікованого в Офіційному журналі Європейського Союзу.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ 2 — Інше законодавство Союзу може застосовуватися до продукту(ів), що підпадає під дію
цей стандарт.
EN 13001-2:2021 (E)
75
Бібліографія
[1]
EN 1991-1-4:20051, Єврокод 1: Вплив на конструкції — Частина 1-4: Загальні дії — Вітер
дії
[2]
EN ISO 12100, Безпека машин — Загальні принципи проектування — Оцінка ризику та
зменшення ризику (ISO 12100)
[3]
EN 13852-1:2013 Крани — Морські крани — Частина 1: Загальні положення
призначення офшор
крани
[4] Директива (ЄС) 2016/1629 Європейського Парламенту та Ради від 14 вересня
2016, що встановлює технічні вимоги до суден внутрішнього плавання, вносить зміни до Директиви
2009/100/EC та скасування Директиви 2006/87/EC; ОВ L 252, 16.09.2016, с. 118–176
[5]
ISO 11031:2016,
Крани — Принципи сейсмостійкого проектування
1 Відповідно до EN 1991-1-4:2005+A1:2010.